Постанова 4812 № 490/7171/19

13.04.21 22-ц/812/730/21 Провадження № 22-ц/812/730/21 Суддя першої інстанції Чулуп О.С. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 13 квітня 2021 року м. Миколаїв Справа № 490/7171/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Чулуп О.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, о 15 год 06 хв, за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів у розмірі 1 125 грн, що були стягнуті за виконавчим написом нотаріуса від 22 липня 2017 року. Позов мотивувала тим, що в 2014 році ОСОБА_1 отримала у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») споживчий кредит. В 2017 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та 22 липня 2017 року отримало у приватного нотаріуса виконавчий напис № 9659 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості - 24 304 грн 93 коп. 11 жовтня 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області вищезазначений виконавчий напис № 9659 від 22 липня 2017 року для примусового виконання. 12 жовтня 2017 року державним виконавцем Новоодеського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 54889370. В результаті примусового виконання виконавчого напису з її заробітної плати стягнуто 1 125 грн. Проте рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2018 року виконавчий напис від 22 липня 2017 року № 9659, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2020 року та додатковим рішення від 01 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 125 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн та судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп. АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу на рішення суду тільки в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та просило скасувати судове рішення у цій частині та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в стягненні цих судових витрат. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними, оскільки ціна позову становить лише 1 125 грн, а витрати на адвоката 9 000 грн. Судом не було враховано обставини і складність справи, не надана оцінка поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, не визначена співмірність витрат на правничу допомогу. Отже висновок суду про наявність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу є необґрунтованим. Крім того, рішення суду та матеріали справи не містять посилання на те, що позивач надав належні докази детального опису робіт. Отже позивач не довів який саме обсяг робіт був проведений адвокатом - немає детального розрахунку скільки годин було витрачено адвокатом для супроводу даної справи, а призначення платежу в квитанціях «Правнича допомога і представництво інтересів у справі № 490/7171/19» взагалі не відображає обсяг проведеної адвокатом роботи та не надає змогу здійснити оцінку адекватності витраченого адвокатом часу, повного переліку вчинених адвокатом дій на предмет їх доцільності. З огляду на зазначені вище обставини та через відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо обґрунтування розрахунків детального погодинного обсягу виконаних робіт адвоката, судом було зроблено помилковий висновок про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 9 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відтак не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнала та просила залишити судове рішення без змін. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено матеріалами справи звернувшись до суду з зазначеним позовом 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 в позові зазначала, що вона очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у розмірі 9 000 грн. 4 січня 2019 року між ОСОБА_1 (клієнтом) та адвокатом Кобзаренком М.Ю. було укладено договір про надання правничої допомоги (далі - Договір). Відповідно до пункту 4.1. цього договору правничу допомогу, що надає адвокат, клієнт сплачує в гривнах шляхом переказу суми коштів на рахунок адвоката в банківській установі, або в іншій обумовлений спосіб. За результатами надання правничої допомоги складається Акт про надання правничої допомоги, що підписується сторонами договору. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги (підпункт 4.3. Договору). Вартість, правничої допомоги, відповідно до цього договору, може щомісячно коригуватись згідно офіційного індексу інфляції, про що зазначається в акті про надання правничої допомоги (підпункт 4.7. Договору). Відповідно до акту про надання правничої допомоги від 18 червня 2020 року обсяг наданої правничої допомоги складає, зокрема: -первинний аналіз документів та підготовка правової позиції; -надання усних консультацій; -претензійна робота; -збір доказів; -оформлення та подання позовної заяви; -оскарження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду; -участь у судових засіданнях; -підготовка та подання заяв та клопотань до суду. В акті зазначена вартість наданих послуг за домовленість сторін 9 000 грн. Зазначена сума була сплачена окремими платежами в період з 27 серпня 2019 року по 16 червня 2020 року, про що свідчать надані платіжні квитанції. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України). Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України). Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності покладено саме на іншу сторону. Отже обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як встановлено матеріалами справи відповідач у справі протягом розгляду справи будь-яких клопотань з приводу незгоди щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, не зважаючи на те, що позивач в позові зазначала про очікування таких витрат. В апеляційній скарзі Банк не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат. Відповідач лише зазначає, що неспівмірність полягає в тому, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу є значно більшими порівняно з ціною позову. Вказаний довід є безпідставним, враховуючи той факт, що процесуальне законодавство не пов`язує залежність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу тільки з ціною позову. Натомість саме на сторону, яка заявляє про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів який саме обсяг робіт був проведений адвокатом, не вказавши конкретно витрачені години, оскільки наведені правові норми не вимагають в обов`язковому порядку надавати погодинний розрахунок витраченого адвокатом часу для супроводу даної справи, як і відображати це в платіжних квитанціях. Із матеріалів справи убачається, що дії, перелічені в акті про надання правничої допомоги відповідають умовам договору про надання такої допомоги та меті представництва інтересів сторони в цивільному судочинстві, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню в цій частині не підлягає. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року.