Постанова 4801 № 148/322/21

Справа № 148/322/21 Провадження № 33/801/307/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого вантажником в ТОВ «Тульчинм`ясо», за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 02.01.2021 о 08:10 год. ОСОБА_1 по вул. Пестеля у м. Тульчин Вінницької області, керував автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у цій справі відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також викликати та допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 130, ст. 251, ч. 1 ст. 256, ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, також порушено норми ст. 252 КУпАП. Вказує, що за матеріалами справи, і це не оспорюється, та прямо значиться у складеному відносно нього протоколі, він не проходив жоден із видів огляду на стан сп`яніння, і результатів такого огляду немає. А враховуючи, що результатів огляду його на стан сп`яніння ані у виді огляду спеціальними технічними засобами на місці зупинки поліцейським у присутності двох свідків, ані у виді результатів огляду (висновок) медичного закладу (охорони здоров`я) у матеріалах справи немає, лише за наявності одного з яких є можливим притягнення до відповідальності за керування у стані сп`яніння, то з цих підстав оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження жодного з видів огляду, ніхто йому їх проходити не пропонував. Свідки , які зазначені в протоколі насправді були відсутні, а чистий бланк протоколу він підписав в автомобілі поліцейського після погроз працівників поліції, що його автомобіль заберуть на штрафмайданчик. На вказані обставин він звертав увагу при розгляді справи в суді, але його зауваження були залишені поза увагою. Також він звертав увагу суду і на ту обставину, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він рухався своїм автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, хоча насправді він стояв на узбіччі дороги і ремонтував автомобіль, а працівники поліції підійшли до нього та запропонували бути свідком зафіксованого правопорушення з іншим водієм. Також судом залишено поза увагою його прохання скористатись послугами адвоката, чим було порушено його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП. Судом в порушення норм ст. 245, 280, 251, 283 КУпАП не вжито заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, а також не взято до уваги його важкий матеріальний та сімейний стан, оскільки він сплачує аліменти на утримання дитини від попереднього шлюбу, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, приходжу до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За правилами частини 4 статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8). З наведеного слідує, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння, особа вважається такою, що відмовилася на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, а тому поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, наявність ознак алкогольного сп`яніння, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення - різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка мова, та оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції в присутності двох свідків склали протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає вимогам закону. Як встановлено з матеріалів справи, обставини вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 161841 від 22.01.2021, з якого судом встановлена дата, час і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Встановлені протоколом обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення узгоджуються з іншими матеріалами справи - Актом огляду на стан сп`яніння, згідно якого вказані виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та в присутності свідків він відмовився від проходження такого огляду, письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 22.01.2021, згідно яких він вчора у вечері 21.01.2021 о 17.00 год. випив 100 грам горівки, а сьогодні 22.01.2021 о 8.00 керував автомобілем ЗАЗ 1102, НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, після чого йому було запропоновано пройти медичний огляд на факт вживання алкоголю за допомогою алкотестера Драгер та проїхати до лікарні, на що він відмовився; поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння; оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого встановлений факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 стояв на узбіччі дороги і ремонтував автомобіль, а працівники поліції підійшли до нього та запропонували бути свідком зафіксованого правопорушення з іншим водієм, оскільки такі доводи є надуманими та спростовуються дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Не підтверджені матеріалами справи доводи апелянта про те, що судом залишено поза увагою його прохання скористатись послугами адвоката, чим було порушено його право на захист. З такими заявами ОСОБА_1 до суду першої інстанції не звертався. В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року). Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко