Постанова 4811 № 456/4644/20

Справа № 456/4644/20 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В. Провадження № 22-ц/811/2086/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Гули Л.В. від 25 червня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а : рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Вказане рішення оскаржило АТ «Приватбанк». В апеляційній скарзі просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Вказують, що із зазначеним рішенням не згідні, вважають, що воно прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вважають, що суд незаконно відмовив у стягненні заборгованості, оскільки суд в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Зазначають, що форма договору повністю узгоджується із положеннями статей 207, 639, 642 ЦК України. Відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Звертають увагу, що оскільки, відповідач скористався послугою «Миттєва розстрочка» до перевищення кредитного ліміту, та після цього не здійснював внесення грошових коштів на погашення заборгованості понад кредитного ліміту, то щомісячні списання грошових коштів продовжувались до повного розрахунку за товар. Внаслідок таких дій відповідача встановлений кредитний ліміт за карткою був перевищений. Також вказують, що суд першої інстанції помилково вважав про відсутність у позивача права на стягнення простроченого кредиту. Оскільки договір, що розглядається, є договором з щомісячною сплатою кредитного платежу, і відповідач належним чином його не виконував, тобто не сплачував щомісячний платіж у повному обсязі, то є закономірною наявність заборгованості як по поточній сумі кредиту, так і по простроченій. Отже, Позивач має право на стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4602,99 грн. Вважають, що укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов кредитного договору. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, а також письмових заяв-пояснень сторін у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5, ч.1 ст. 12, ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 81, ст. 89, ч.ч.1,2,6 ст. 95, ст. 141, ст. 211, ч.4 ст. 263, ч.5 ст. 268, ч.2 ст. 247 ЦПК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №11, ст.ст. 207, ч.1 ст. 509, ч.ч.1,2 ст. 551, ст.ст. 526, 549 626, 628, ч.1 ст. 633, ч.1 ст. 638, ч.1 ст. 1048, ст. 1049, ч.1 ст. 1050, ч.2 ст. 1054, ст. 1055, ст. 1056-1 ЦК України, постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №226/3556/15-ц та від 03.07.2019 у справі №342/180/17, та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачкою ОСОБА_1 була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 14.12.2017, згідно з якою відповідачка отримала кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн. на кредитну карту «Універсальна GOLD». Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна GOLD» пільговий період до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) за тратами, здійсненими з 01.04.2013, 2,3%; за тратами, здійсненими з 01.09.2014, 2,7%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015, 3,5%; обов`язковий щомісячний платіж 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; з 01.04.2014 5% від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту)+50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня=0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Суд встановив, що пунктом 1.1.2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, визначені Умовами та правилами надання банківських послуг, в частині визначеної відповідної послуги, до яких клієнт приєднався шляхом підписання Заяви про приєднання. Відповідно до п. 1.1.2.1.2 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів Банку, здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених Договором. Згідно з п. 2.1.1.2.10 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом (за виключенням Пільгового періоду) Клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Розмір відсотків залежить від виду картки. Згідно з п. 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг в разі прострочення зобов`язань за Договором Клієнт сплачує Банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Крім цього, в анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідна з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в кредитному буклеті, складають між відповідачкою та банком договір про надання банківських послуг та ОСОБА_1 ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення та згідна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згідна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку. Окрім того, ОСОБА_1 зобов`язувалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку та підтвердила, що умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту їй роз`яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування нею отримані. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 14.12.2017, укладеним між сторонами, станом на 16.07.2019 відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість 13596,77 грн., а саме: 7427,08 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4602,99 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 443,04 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 623,66 грн. штраф (процентна складова). Також суд зазначив, що у заяві позичальника від 14.12.2017 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Суд встановив, що відповідачка на момент звернення позивача до суду не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком за тілом кредиту в розмірі 7427,08 грн., яка позивачем доведена повністю та визнана представником відповідачки під час розгляду справи. Суд врахував, що відповідачкою на підтвердження погашення зазначеної заборгованості на момент розгляду справи долучено квитанцію № P24А781273365А33414 від 24.06.2020 на загальну суму 7427,08 грн., що становить суму заборгованості за тілом кредиту. Разом з тим, у пункті 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф відповідно до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Пунктом 1.1.5.21 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, якщо в інших розділах не встановлено інше, у разі непогашення кредиту у термін, встановлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої здійснюється відповідно до розміру, встановленого у заяві на приєднання до цього договору для відсотків, від дня виникнення простроченої заборгованості. У разі непогашення зазначеного простроченого зобов`язання протягом 30 календарних днів усі платежі, що сплачуються після зазначеної дати, є пенею, крім платежів, що направляються з урахуванням встановленої Договором черговості на погашення тіла кредиту. У період нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитним договором відсотки не нараховуються. Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна GOLD» пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня=0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту)+100 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Суд зазначив, що позивач, обґрунтовуючи необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за нарахованими відсотками, а також штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.12.2017 та підписаної сторонами анкети-заяви, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Однак на витягу з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та на витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які знаходяться у матеріалах справи, немає дати та підпису відповідачки, що позбавляє суд можливості встановити, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Відтак у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Таким чином, Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку, які долучені до справи, не можуть визнаватись як складова частина кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачкою, оскільки вони не містять ані дати їх складання, ані підпису позичальника, чи будь-якої іншої ознаки, яка б могла дозволити встановити факт обізнаності позичальника саме із цими умовами і тарифами на момент підписання анкети-заяви. Відтак, суд вважав, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, пені та штрафів, оскільки відповідачка не підписувала Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку, якими передбачено їх нарахування. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за нарахованими відсотками, а також штрафів не підлягають до задоволення у зв`язку з їх недоведеністю. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження нарахування відсотків на прострочений кредит, пені та штрафів при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, оскільки відповідачка не підписувала Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку, якими передбачено їх нарахування, а отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді пені та штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відтак суд, встановивши відсутність порушеного права позивача, оскільки заборгованість за тілом кредиту погашено відповідачкою в добровільному порядку, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також судовій практиці Верховного Суду, що враховується судами при виборі та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. 28.11.2019 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.12.2017 в розмірі 13596,77 грн., станом на 16.07.2019 та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. судовий збір. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 14.12.2017, згідно з якою отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. При цьому, безпосереднього підписання Умов та правил надання банківських послуг відповідачкою не вимагається, оскільки своїм підписом у заяві остання підтвердила, що ознайомлена з Договором про надання банківських послуг та згідна з його умовами, екземпляр договору згідна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банку. Пам`ятка клієнта існує в єдиному примірнику, яку й отримала відповідачка разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Відповідно до умов договору 14.12.2017 відповідачка отримала кредитний ліміт на кредитну карту «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , остання з яких має термін дії до 12/21. Відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна GOLD» пільговий період до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) 2,5% на місяць, з 01.04.2013 2,3% на місяць, з 01.09.2014 2,7% на місяць, з 01.04.2015 3,5% на місяць; обов`язковий щомісячний платіж 5% від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту)+50 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня=0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше. При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала. Станом на 16.07.2019 відповідачка має заборгованість 13596,77 грн., а саме: 7427,08 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4602,99 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 443,04 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 623,66 грн. штраф (процентна складова). Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПривтаБанк» та ОСОБА_1 договору № б/н від 14 грудня 2017 року у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правид надання банківських послуг у Приватбанку, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16 липня 2019 року становить 13596,77 грн. і складається із: 7427,08 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4602,99 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 443,04 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 1123,66 штрафи. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 14 грудня 2017 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і відсотків за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 грудня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування кредитним лімітом, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Крім цього, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (14 грудня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.11.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Враховуючи вказане, витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 грудня 2017 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальнихзасад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім цього, укладений між сторонами кредитний договір від 14 грудня 2017 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/2019р. Однак, з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 отримано в кредит 10125,31 грн., погашено заборгованість за тілом кредиту (отриманими коштами) 4864,19 грн. Відповідно, зважаючи на вказане, тіло кредиту на звітну дату, так і прострочене тіло кредиту на звітну дату, тобто отримана сума кредитним коштів не може становити 12473,11 грн. Як, також. вбачається з розрахунку наданого Банком, «прострочене тіло кредиту» було сформовано з відсотків, які нараховувалися позивачем та були переміщені в графу «прострочене тіло кредиту». Відповідно суму «прострочене тіло кредиту» не слід вважати отриманими відповідачкою коштами та тими, які підлягають поверненню. Окрім цього, відповідачкою на підтвердження погашення зазначеної заборгованості за основною сумою кредиту, тобто отриманими та не погашеними нею коштами станом на 16.07.2019 року на момент розгляду справи судом першої інстанції долучено квитанцію № P24А781273365А33414 від 24.06.2020 на загальну суму 7427,08 грн., що становить суму заборгованості за основною непогашеною сумою кредитних коштів (тілом кредиту). Враховуючи те, що позивачкою було погашено заборгованість за тілом кредиту протягом розгляду справи в суді першої інстанції, відтак судом вірно відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а також практиці Верховного Суду, яка аналогічна до правовідносин, що виникли у даній справі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра