Постанова 4811 № 452/416/20

Справа № 452/416/20 Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М. Провадження № 22-ц/811/2582/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Розглянувши у порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу № 452/416/20 за апеляційною скаргою відповідача Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в особі адвоката Дмитришин Мирослави Петрівни на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати,- в с т а н о в и в : 07.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі Самбірське ВУВКГ) про стягнення компенсації втрати доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати у розмірі 42 876, 81 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2019 року ухвалено стягнути із відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 64 195,13 грн. та судові витрати у розмірі 768,40 грн. в дохід держави. У решті позовних вимог про стягнення із Самбірського ВУВКГ заборгованості по заробітній платі у розмірі 9 657,27 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішення суду від 20 березня 2019 року виконано, про що 12 грудня 2019 року начальником Самбірського міськрайонного ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовує п.3, 5 Колективного договору та ст.ст. 2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати». Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із Самбірського ВУВЕГ на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати у сумі 42 876,81 грн. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржив відповідач Самбірське ВУВКГ в особі адвоката Дмитришин М.П. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, не погоджується з висновками, викладеними у рішенні суду. Вважає, що судом при ухваленні рішення не враховано ст.ст.2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст.34 Закону України «Про оплату праці», «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затверджений постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №

159. Із наданої позивачем ОСОБА_1 таблиці розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати із урахуванням індексу споживчих цін, такий розрахунок проведений не у відповідності до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затверджених Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159, зокрема, позивач нарахувала компенсацію, починаючи з місяця, за який виплачується дохід, що суперечить вищевказаному Порядку. Відповідно до розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, наведеного позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві, нарахована сума компенсації становить 42 876, 81 грн., а сума компенсації, яка належить до виплати 34 516,12 грн. Стягуючи суму компенсації в розмірі 42 876,81 грн., суд першої інстанції не зазначив, що із зазначеної суми підлягають стягненню ПДФО і військовий збір. Просить скасувати оскаржуване рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) позивачем ОСОБА_1 надано Відзив на апеляційну скаргу. У Відзиві позивач ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до цитування статей 2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст.34 Закону України «Про оплату праці», норм Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затверджених постановою КМУ № 159 від 21.02.2021року, які передбачають засади та порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Враховуючи те, що виплата заборгованої їй заробітної плати відповідачем проведена в порядку примусового виконання виконавчого листа відділом ДВС Самбірського МУЮ ГУЮ у Львівській області, відтак порушень у нарахуванні компенсації із її сторони не було. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить залишити її без задоволення. Відповідно до частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом частини другої статті 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно частини першої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.2 ст.367 ЦПК). Відповідно до ч.ч.1,7 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. За частиною першою ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата-це винагорода, обчислена, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно Наказу №1 від 01.01.1998 року була прийнята на роботу машиністом 2-го розряду підкачуючої насосної станції Самбірського ВУВКГ. Наказом №96 від 03.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звільнена з роботи із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2019 року (справа № 452/3022/18) стягнуто із Самбірського ВУВКГ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 64 195,13 грн. Вирішено питання судових витрат. 12.12.2019 року постановою Самбірського міськрайонного відділу ДВС у Львівській області закінчено виконавче провадження по виконавчому листу № 452/2022/18 від 28.10.2019 року у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2010 року по 2016 рік включно. 15 квітня 2010 року відповідачем прийнято Колективний договір на 2010-2012 роки, який чинний до 18 травня 2017 року. Згідно із пунктом 5 Колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 роки адміністрація зобов`язується своєчасно проводити нарахування компенсації в разі несвоєчасної виплати заробітної плати. У пункті 3 розділу «Гарантії оплати праці» Колективного договору прописано, що при порушенні термінів виплати заробітної плати компенсувати працівникам втрату частини зарплати згідно з чинним законодавством. Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством. У випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам-за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеній на

100. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-ПР/2013 положенню ст.233 КЗпП України надано додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звертатися до суду з позовом про стягнення суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівникові заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, посилався на правові позиції Верховного Суду України у рішенні від 21 травня 2014 року (справа № 6-43цс/14 ) та відповідно до індексу споживчих цін Держкомстату згідно із нормами, визначеними Порядком, прийняв законне та обґрунтоване рішення. Відповідач, заперечуючи розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів, зазначає у апеляційній скарзі, що такий проведений не у відповідності до п.4 Порядку, однак на спростовання наданого розрахунку, свого розрахунку не надав. Щодо не зазначення судом у рішенні суду про стягнення податку та військового збору, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу такі стягнення проводяться бухгалтерією підприємства, установи, організації при виплаті, що із зазначеної суми підлягає стягненню податок та військовий збір. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК). Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. ( ч.5 ст.268 ЦПК). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Дмитришин М.П. подану в інтересах Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2020 року залишити без змін. Резолютивну частину рішення у абзаці другому доповнити продовженням речення, що із зазначеної суми підлягає відрахування ПДФО та військовий збір. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк