Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 676/5743/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 676/5743/20 Головуючий у 1-й інстанції: Шевцова Л.М. Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 13 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП №2 Кам`янець-Подільського РВП Чешевського Руслана Анатолійовича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського СРПП №2 Кам`янець-Подільського РВП Чешевського Руслана Анатолійовича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі від 13 жовтня 2020 року серії БАА №266959, винесену поліцейським Чешевським Русланом Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень, а справу закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що згідно постанови порушення полягало в тому, що 13 жовтня 2020 року, керував автомобілем ВАЗ 2111, державний номер НОМЕР_1 , в с. Врублівці, Кам`янець-Подільського району, у якого не були увімкнуті фари ближнього світла, чим порушив підпункт 9.9 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. Вважав дану постанова безпідставною, жодних правил дорожнього руху не порушував, оскільки правилами дорожнього руху передбачено, що світло вмикається за межами населеного пункту, а дорожній знак про закінчення населеного пункту був відсутній. Крім того, поліцейський поставився до нього не коректно, при складанні постанови було порушено вимоги чинного законодавства, не було надано можливості отримання юридичної допомоги. Позивача було зупинено на вузькому відрізку дороги, потім він від`їхав на узбіччя. Після чого поліцейський запитав чому не було включено аварійну сигналізацію. Він пояснив, що аварійна сигналізація, під час зупинки була ввімкнена. Коли автомобіль поставив на узбіччя та виключив двигун, то сигналізацію вимкнув, але поліцейський до уваги його пояснення не взяв. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2021 року позов задоволено. Постанову поліцейського СРПП №2 Кам`янець-Подільського РВП Чешевського Руслана Анатолійовича, від 13 жовтня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. скасовано, обмежившись усним зауваженням. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, постановою поліцейського СРПП №2 Кам`янець-Подільського РВП Чешевського Р.А., притягнений до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП до штрафу в розмірі 425 грн. Як вказано в постанові, правопорушення полягало в тому, що 13 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2111, державний номер НОМЕР_1 , на автодорозі с. Врублівка-Кам`янець-Подільський без ввімкненого ближнього світла, а при зупиненні транспортного засобу не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив підпункт 9.9 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. Позивач, вважаючи дану постанову протиправною, оскаржив її, звернувшись до суду з позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач розкаюється в тому, що по неуважності не прослідкував, чи було увімкнене ближнє світло фар між населеними пунктами, а при зупинені автомобіля вимкнув і аварійну сигналізацію, а, крім того, просив, враховуючи його матеріальний стан, звільнити його від адмінвідповідальності у вигляді штрафу, обмежившись усним зауваженням. Відтак суд дійшов висновку, що відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган/посадова особа/, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача мотивує тим, що дійсно в жовтні місяці 2020 року було зупинено транспортний засіб, який рухався без включення ближнього світла фар, а коли водій зупинився, то не увімкнув аварійну сигналізацію, за що останнього було притягнуто до адмінвідповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП. Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Положеннями пунктів 3 та 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення та здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 2 статті 122 КУпАП визначено порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із матеріалів справи встановлено, що позивач притягнений до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП до штрафу в розмірі 425 гривень. При цьому, судом першої інстанції змінено захід стягнення, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного. Так, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно вимог статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Статтею 22 КУпАП встановлюється, що усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Стаття не передбачає обов`язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. Положеннями статті 288 КУпАП встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Аналогічні норми містяться і у положеннях частини 3 статті 286 КАС України. Так, відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, однак не звільнити особу від відповідальності у зв`язку із малозначністю. Це пов`язано з тим, що сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється виключно на орган, уповноважений вирішувати справу. Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Аналізуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Відтак, змінюючи захід стягнення та оголошуючи позивачу усне зауваження, суд першої інстанції не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, оскільки в силу статті 222 КУпАП розгляд такої справи віднесений цим Кодексом до відання органів Національної поліції та, відповідно, саме ці органи вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у справах №660/575/16-а від 31 січня 2018 року та №678/896/17 від 12 квітня 2018 року. Відтак, враховуючи наведені приписи законодавства, суд зауважує, що уповноваженим суб`єктом, наділеним виключними дискреційними повноваженнями звільняти порушника від адміністративної відповідальності, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, у даних спірних правовідносинах, є виключно органи Національної поліції, як органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 122 КУпАП. Таким чином, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд вийшов за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства. Вищенаведена правова позиція також знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №520/2098/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 266/3228/16-а. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Положеннями пункту 1.1. Правил дорожнього руху передбачено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з вимогами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 9.8 ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв. За підпунктом "б" пункту 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Тобто наведеною нормою передбачено, що у разі зупинки на вимогу поліцейського при такій зупинці має бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація. У частині 1 та 2 статті 77 КАС вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, як видно із матеріалів справи оскаржувана Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статей 73-74 КАС не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а також не надано судом першої інстанції належної правової оцінки доводам наведеним сторонами під час судового розгляду справи, попри те, що скасування постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, суд першої інстанції не визнав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підсумовуючи викладене, колегія суддів ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції. Проте факт правопорушень не було підтверджено належними та допустимими доказами. Ці обставини не дають можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). За встановлених обставин справи саме таким чином і мав діяти суд першої інстанції. З цих підстав, виходячи із згаданих повноважень, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування спірної постанови з направленням справи на новий розгляд уповноваженим органом. Новий розгляд справи сприятиме як відновленню порушених прав позивача під час попереднього розгляду справи щодо нього, оскільки надасть йому можливість заявити клопотання, надати пояснення тощо. З іншого боку відповідач матиме можливість усунути ті недоліки своїй попередніх дій, які згадувалися судом раніше. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що також має наслідком його скасування. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати прийнявши нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП направити Головному управлінню Національної поліції в Хмельницькій області на новий розгляд. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За змістом пункту 3 частини третьої статті 317 КАС порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Отже, враховуючи те, що у справі неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. За змістом частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Враховуючи, що суд першої інстанції зазначених дій не вчинив, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, яким скасовує спірну постанову, а справу про адміністративне правопорушення (яка складається виключно зі спірної постанови), надсилає на новий розгляд до компетентного органу, тобто відповідачу. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП №2 Кам`янець-Подільського РВП Чешевського Руслана Анатолійовича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі від 13 жовтня 2020 року серії БАА №266959, винесенe поліцейським Чешевським Русланом Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП направити Головному управлінню Національної поліції в Хмельницькій області на новий розгляд. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 13 квітня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.