Постанова 4855 № 640/28972/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28972/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю: представника відповідача: Приступи О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту) в якому просив: - визнати незаконною та скасувати постанову від 09.11.2020 року у виконавчому провадженні № 62851508 Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту про закінчення виконавчого провадження; - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту поновити виконавче провадження №62851508. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі №826/5241/18, відповідно до якого зобов`язано Уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини вжити заходи, передбачені підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV. 19.08.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62851508 про примусове виконання вказаного виконавчого листа. В подальшому, постановою від 09.11.2020 року відповідачем закінчено виконавче провадження ВП №62851508, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (далі по тексту - оскаржувана постанова). Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем на власний розсуд не дотримано буквальних приписів резолютивної частини рішення суду №826/5241/18, яка підлягає виконанню, а тому постанову про закінчення виконавчого провадження не можна вважати правомірною через її передчасність. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини при здійсненні ним своїх повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року № 784 унаслідок не здійснення ним координації роботи, пов`язаної з виконанням рішення Європейського суду з прав людини в справах «Бурмич та інші проти України» (заяви № 46852/13 та інші) від 12.10.2017 року. Зобов`язано Уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини вжити заходи, передбачені підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження вчинення останнім дій, визначених підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та статтею 14 Закону № 3477-IV у спірних правовідносинах. З вказаними висновками погодився і Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 року по справі №826/5241/18. Так, відповідно до п. 63-66 вказаної постанови, касаційна інстанція дійшла висновку, що згідно підпункту 7-1 пункту 5 Положення № 784, Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід`ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів. До основних функцій Урядового уповноваженого належать: сповіщення та оприлюднення рішення; координація роботи, пов`язаної з виконанням рішення ЄСПЛ; контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального типу; підготовка пропозицій щодо вжиття заходів загального типу; інформування Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішень суду тощо. Також, у вказаній постанові, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції оцінили надані під час розгляду справи докази та дійшли висновку про відсутність учинення відповідачем дій, визначених підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та статтею 14 Закону № 3477-IV у спірних правовідносинах. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції надає оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги. Так, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18, 30.06.2020 року судом першої інстанції видано виконавчий лист, відповідно до якого зобов`язано Уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини вжити заходи, передбачені підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV. 19.08.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62851508 про примусове виконання вказаного виконавчого листа. 09.11.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62851508, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Підставою для прийняття оскаржуваної постанови стали листи Уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини від 16.10.2020 року № 8400/5.2.2/4-20 та від 23.10.2020 року № 4793-5.2.2-20, в яких зазначено про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18 в частині вжиття заходів, передбачених статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV (а.с.21-29). Також, у вказаних листах, Уповноваженим в справах Європейського суду з прав людини Іваном Ліщиною зазначено, що підпункт 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, який зобов`язано виконати, відповідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18, втратив чинність, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 709 від 14.08.2019 року. З огляду на вказане, державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: 25.09.2020 року). Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Згідно зі статтею 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У свою чергу, ст. 41 Закону №1404 передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з виконавчим листом, який був виданий 30.06.2020 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18, боржника фактично зобов`язано вчинити дві дії: 1) вжити заходи, передбачені підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини; 2) вжити заходи, передбачені статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV. У свою чергу, частиною 1 статті 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (далі - подання). Правовими положеннями, частини 2 статті 14 вказаного Закону регламентовано, що подання включає пропозиції щодо вирішення зазначеної в Рішенні системної проблеми та усунення її першопричини, зокрема: а) аналіз обставин, що призвели до порушення Конвенції; б) пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства; в) пропозиції щодо внесення змін до адміністративної практики; г) пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів; д) пропозиції щодо забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду з прав людини для суддів, прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов`язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; е) пропозиції щодо здійснення інших заходів загального характеру, спрямованих на усунення недоліків системного характеру, припинення спричиненого цими недоліками порушення Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень; є) перелік центральних органів виконавчої влади, які є відповідальними за вжиття кожного з пропонованих у поданні заходів. Частиною 3 статті 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що одночасно з поданням Орган представництва готує аналітичний огляд для Верховного Суду України, який включає: а) аналіз обставин, що спричинили порушення Конвенції; б) пропозиції щодо приведення судової практики у відповідність з вимогами Конвенції. Одночасно з поданням Орган представництва готує та надсилає до Апарату Верховної Ради України пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів (ч. 4 ст.14 наведеного Закону). Як зазначено в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження, листом від 23.10.2020 року № 4793-5.2.2-20 за підписом заступника Міністра - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини повідомлено відділ про виконання рішення та зазначено, що на виконання зазначеного рішення суду Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини підготовлено та листом від 16.10.2020 № 8400/5.2.2/4-20 надіслано Кабінету Міністрів України відповідне подання (копія додається); підготовлено та направлено до Верховного Суду аналітичний огляд рішення Європейського суду та до Апарату Верховної Ради України пропозиції щодо приведення судової практики у відповідність до вимог Конвенції. Дослідивши матеріали справи та доводи апелянта, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини Іваном Ліщиною, в повному обсязі виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18 в частині вжиття заходів, передбачених статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, а саме: - підготовано та надіслано до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (а.с.86-92); - одночасно з поданням підготовано Аналітичний огляд для Верховного Суду України, який включає: а) аналіз обставин, що спричинили порушення Конвенції; б) пропозиції щодо приведення судової практики у відповідність з вимогами Конвенції (а.с.93-99); - одночасно з поданням підготовано та надіслано до Апарату Верховної Ради України пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів (а.с.100-106). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що судове рішення в частині вжиття заходів, передбачених статтею 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV виконано Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_2 в повному обсязі. Щодо доводів позивача про незаконне та передчасне закриття виконавчого провадження ВП №62851508, з якими погодився суд першої інстанції, через невиконання боржником судового рішення в частині вжиття заходів, передбачених підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 року затверджено Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 10.09.2014 року внесено зміни до вказаного Положення, зокрема, доповнено пункт 5 підпунктом 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини такого змісту, що Уповноважений координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід`ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів. Постановою Кабінету Міністрів України № 709 від 14.08.2019 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 року, а саме: п. 3 у Положенні про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженому зазначеною постановою пункт 5 викласти в такій редакції: «

5. Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань: 1) вивчає факти та обставини справи про порушення Конвенції відповідно до запитів Суду; 2) відповідає в установленому порядку на запити Суду, надає докази, надсилає повідомлення та додаткові письмові зауваження, а також іншу інформацію у справах про порушення Конвенції; 3) надсилає до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій запити стосовно надання матеріалів та інформації у справах про порушення Конвенції; 4) координує роботу з підготовки пропозицій з організаційно-правових, процедурних та інших питань, пов`язаних із здійсненням представництва України в Суді та виконанням його рішень; 5) визначає заходи, необхідні для створення умов для проведення Судом розслідування у справах про порушення Конвенції; 6) визначає порядок вжиття заходів відповідно до Регламенту Суду; 7) виступає доповідачем під час розгляду в Суді справ щодо порушення Конвенції та/або організовує залучення з цією метою представників відповідних державних органів, юридичних радників, зокрема іноземних; 8) вживає заходів на виконання вказівок, наданих Судом відповідно до правила 39 Регламенту Суду; 9) координує виконання рішень Суду; 10) на умовах, визначених міжвідомчою робочою групою, надсилає до Суду пропозиції щодо дружнього врегулювання спору або односторонню декларацію; 11) готує і подає Комітету міністрів Ради Європи в установленому ним порядку інформацію та звіти про хід виконання рішень Суду у справах, в яких Україна є стороною; 12) подає Мін`юсту пропозиції щодо методики проведення експертизи проектів законів та підзаконних актів, а також актів законодавства на відповідність Конвенції та практиці Суду; 13) розробляє пропозиції до навчальних програм з вивчення Конвенції та практики Суду; 14) подає державним органам та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо можливих шляхів запобігання порушенням прав людини в Україні; 15) вживає за необхідності заходів для залучення в установленому порядку представників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також юридичних радників, примирювачів, фахівців, експертів, зокрема іноземних, для здійснення представництва України в Європейському суді з прав людини та координації виконання його рішень; 16) виконує за дорученням Міністра юстиції інші функції». Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, підпункт 7-1 пункту 5 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, який зобов`язано виконати боржника, відповідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18, втратив чинність, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 709 від 14.08.2019 року, яка є чинною, а тому підлягає виконанню. Крім того, станом на момент ухвалення судом рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 року по справі № 826/5241/18, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини також вже не містило правових норм підпункту 7-1 пункту

5. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту законно та обґрунтовано прийнято постанову від 09.11.2020 року у виконавчому провадженні № 62851508 про закінчення виконавчого провадження, з огляду на правові висновки викладені в даній постанові суду апеляційної інстанції. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду, адже у державного виконавця не було альтернативи і останній був зобов`язаний прийняти оскаржувану постанову про закриття виконавчого провадження, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404. Таким чином, у контексті спірних правовідносин та обставин даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 13.04.2021 року