Постанова 4855 № 620/29/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/29/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Лещенко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, скасування податкової вимоги, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 22.10.2020 №00000750901 про застосування штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., та скасувати податкову вимогу від 17 грудня 2020 року №9256-13 винесену на підставі оскаржуваного повідомлення - рішення. Позов обґрунтовано тим, що вона отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в магазині за адресою: Чернігівська область, Варвинський район, с. Остапівка, зі строком дії ліцензії з 20.02.2019 по 20.02.2020. За таких підстав, застосування відповідачем штрафних санкцій за торгівлю алкогольними напоями у останній день дії ліцензії є не обгрунтованим та протиправним. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перевіряючими на власний розсуд розтлумачено факт того, що 20.02.2020 продаж алкогольної продукції відбувався без ліцензії. Як зазначає апелянт, згідно вимог чинного законодавства, термін дії спірної ліцензії встановлено та обмежено з настанням певного календарного дня - 20.02.2020, відтак саме цей день вважається останнім днем дії такої ліцензії. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається терміном на один рік, відтак позивачем було здійснено реалізацію алкогольних напоїв 20.02.2020 у період відсутності ліцензії. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 80.2.5 п.80.2 статті 80 ПК України, працівниками Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області 07.10.2020, згідно направлень від 06.10.2020 № 36 та № 37, у відповідності до наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.10.2020 №1531 «Про проведення фактичної перевірки», проведено фактичну перевірку за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань виробництва та обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв ФОП ОСОБА_1 у магазині за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для оформлення наказу на проведення фактичної перевірки стала наявна інформація про порушення вимог законодавства в частині обігу алкогольних напоїв, якою володіє державна податкова служба на підставі даних виторгів РРО та чеків РРО. Перед початком перевірки позивачу були пред`явлені службові посвідчення, направлення на перевірку та вручено копію наказу, про що свідчать підписи ФОП ОСОБА_1 в направленнях. За результатами проведеної фактичної перевірки було складено Акт фактичної перевірки №31/0901/ НОМЕР_1 від 08.10.2020, згідно висновків яких контролюючим органом встановлено реалізацію алкогольних напоїв 20.02.2020, тобто без наявності відповідної ліцензії, а саме, в період її відсутності. Як наслідок, 22.10.2020 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000750901 про стягнення з відповідача штрафних(фінансових) санкцій в сумі 17000 грн, та у подальшому винесено податкову вимогу від 17.12.2020 №9256-13. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк дії ліцензії позивачки на торгівлю алкогольними напоями закінчився 19.02.2020, відтак, здійснивши продаж алкогольних напоїв 20.02.2020, позивач допустила порушення вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481 /95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями), тому оскаржувані рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України). У свою чергу, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. У силу вимог частини дванадцятої статті 15 вказаного Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. У відповідності до частини двадцять дев`ятої вказаної статті ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво). Тобто, нормами чинного законодавства передбачені чіткі строки та терміни видачі ліцензій, а саме ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається терміном на один рік. При цьому, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абзац шостий частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»). Зміст вказаної норми свідчить, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за оптову і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій. З матеріалів справи вбачається, що згідно даних фіскального чеку №662 від 20.02.2020, позивачем було реалізовано дві пляшки пива «Білий ведмідь світле», ємкістю по 1,8 л. кожна за ціною 47,00 грн. за пляшку на суму 94,00 грн.; згідно даних фіскального чеку №664 від 20.02.2020 було реалізовано одну пляшку пива «Київське розливне», ємкістю 1,95 л. за ціною 35,90 грн.; згідно даних фіскального чеку №661 від 20.02.2020 було реалізовано одну пляшку пива «Оболонь світле», ємкістю 1,1 л. за ціною 35,40 грн.; згідно даних фіскального чеку №667 від 20.02.2020 було реалізовано одну пляшку коньяку «Наполеон», 3-х зіркового, ємкістю 0.25 л. за ціною 77,00 грн. З огляду на вказане, контролюючим органом встановлено факт реалізації алкогольних напоїв 20.02.2020, тобто без наявності відповідної ліцензії, а саме: в період її відсутності. Як не заперечується сторонами, у ФОП ОСОБА_1 була наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в магазині за адресою: Чернігівська область, Варвинський район, с. Остапівка, зі строком дії такої ліцензії з 20.02.2019 по 20.02.2020. На думку позивача, 20.02.2020 є останнім днем дії зазначеної ліцензії, а не 19.02.2020 як зазначає податковий орган. У силу вимог статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Разом з тим, вказаний Закон не містить норм, які б встановлювала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом. У той же час, загальні правила перебігу строків визначені нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статтею 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина друга цієї статті). Згідно із статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Частиною першою статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Слід за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення терміну дії ліцензії, отриманої позивачем. Застосовуючи вказані правові норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що дія вказаної ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами закінчується 20.02.2020 о 24:00, а не 19.02.2020 о 24:00, а отже торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами 20.02.2020 є правомірною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 803/1800/16. У даному випадку, терміни дії такої ліцензії особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому, дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. З урахуванням наведеного самостійного зазначення контролюючим органом в ліцензії кінцевої календарної дати її дії «до 20.02.2020» та положень Цивільного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності в діях позивача порушень вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару в останній день чинності ліцензії - 20.02.2020. При цьому, висновок суду попередньої інстанції на сплив річного терміну дії ліцензії, а саме 365 днів, колегія суддів вважає помилковим, оскільки контролюючим органом самостійно визначено термін дії такої «до 20.02.2020», то навіть за умови перевищення визначеного Законом строку дії ліцензії платник податків не може нести відповідальність в силу презумпції правомірності рішень платника податку, визначеної приписами статті 4 Податкового кодексу України, оскільки саме контролюючим органом встановлено термін дії ліцензії, що перевищує такий строк. Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1387/17. Як наслідок, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2020 №00000750901 та податкової вимоги від 17 грудня 2020 року №9256-13, винесеної на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, скасування податкової вимоги - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 22.10.2020 №00000750901 про застосування штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 17 грудня 2020 року №9256-13. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук