Постанова 4852 № 160/8487/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8487/20 (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №160/8487/20 за позовом публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» 23 липня 2020 року звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняте 15.05.2020 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0002575005. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, щодо завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в наслідок здійснення безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Укртехнобуд», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромтехнологія», ТОВ «Дніпроремонт», ТОВ «Промгранд», ТОВ «Науково-технічний центр «Варіатор» є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наявність обставин реальності спірних господарських операцій позивача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки, відзиву на позов та доводів викладених в ньому щодо нереальності спірних господарських операцій позивача з його контрагентами та зазначає про не дослідження наданих відповідачем доказів та не з`ясування судом повно і всебічно всіх обставин справи. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації податку на додану вартість за січень 2020 року. За наслідками перевірки складено акт №34/28-10-50-05-05393116 від 16.04.2020 року (далі акт перевірки) (т.1 а.с. 54). Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»: - п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2020 року на суму 268695 грн.; - п. 201.10 ст. 201 ПК України та порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 19442,14 грн. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 року № 0002575005, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 268695 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 134347,50 грн (т.1 а.с. 113-114). Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до Державної податкової служби України, рішенням якої від 09.07.2020 року №21494/6/99-00-06-02-02-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV. Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК. Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у письмовій формі уклав з:

1. ТОВ УКРТЕХНОБУД (підрядник) у типовій формі договори підряду № 19/1349 від 01.03.2019 та № 19/1950 від 24.04.2019 (т.1 а.с. 167-170, 171-174). За результатами виконаних робіт сторонами договорів складені відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт з поточного ремонту обладнання №1/4, №1/8, №1/1, №1/3, №1/5, №1/6, №1/2, №1/7 за січень 2020 року та на надання послуг з поточного ремонту електрообладнання: КПЦ, електромостових кранів КПЦ, електромостових кранів ЦНГС Стан 140, ЦНГС Стан 5-12, ТПЦ-3, ЦНГС Стан 140, електромостових кранів ЦНГС Стан 5-12 та налагодження електрообладнання АПР ТПЦ-3 (т.1 а.с. 175 -182) та згідно з актом перевірки форма КБ 2В. ТОВ УКРТЕХНОБУД складено та зареєстровано податкові накладні №1 від 31.01.2020 року, №8 від 31.01.2020 року, №2 від 31.01.2020 року, №3 від 31.01.2020 року, №4 від 31.01.2020 року, №5 від 31.01.2020 року, №7 від 31.01.2020 року, №6 від 31.01.2020 року (т.1 а.с. 187 -199).

2. ТОВ «НВП УКРПРОМТЕХНОЛОГІЯ» (постачальник) договір поставки №511180452 від 12.03.2018 року, щодо постачання продукції матеріально-технічного призначення та специфікації №71 від 22.01.2020 року, №70 від 23.12.2019 року, №69 від 28.12.2019 року №69 від 23.12.2019 року до нього, на поставку продукції матеріально-технічного призначення (т.1 а.с. 200 -209, 224). За результатами виконання умов договору його сторонами складено первинні документи, а саме: прибуткові ордера №7004, №9014, №7041, №7003, №9058; видаткові накладні: №РН-0000006 від 09.01.2020 року, №РН-0000017 від 23.01.2020 року, №РН-0000007 від 09.01.2020 року, №РН-0000016 від 23.01.2020 року та оформлено товарно-транспортні накладні №02 від 23.01.2020 року, №01 від 09.01.2020 року (т.1 а.с. 210 -225). Згідно з актом перевірки до перевірки надано: гарантійні листи, сертифікати якості, сертифікати відповідності, заяви на відповідність. Контрагентом складено та зареєстровано податкові накладні №5 від 09.01.2020 року, №17 від 23.01.2020 року, №6 від 09.01.2020 року, №16 від 23.01.2020 року (т.1 а.с. 213, 216, 219, 223).

3. ТОВ «ДНІПРОРЕМОНТ» договір підряду №19/1330 від 01.03.2019 року, за умовами якого підрядник - ТОВ «ДНІПРОРЕМОНТ» приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту механічного обладнання в основних цехах ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ» (КЦП, КЦП-3, КЦП-4, КЦП-5), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи (т.1 а.с. 227 230). За результатами виконаних робіт сторонами договорів складені наступні первинні документи: акти приймання виконаних підрядних робіт з поточного ремонту обладнання №1, №2, №3, №4 за січень 2020 року (т.1 а.с. 231 234). Згідно з актом перевірки до перевірки надано: журнал реєстрації вступного інструктажу. Контрагентом складено та зареєстровано податкову накладну №1 від 31.01.2020 року на загальну суму 730238,40 грн., в т.ч. ПДВ - 121 706,40 грн (т.1 а.с. 242). Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ДНІПРОРЕМОНТ» має дозвіл на початок роботи по ремонту металургійного обладнання №056.03.12-29.51.3 від 10.02.2003 року (т.1 а.с. 243).

4. ТОВ «Промгранд» (постачальник) договір поставки №511151626 від 15.12.2015 року, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення та специфікації до нього №127 від 04.12.2019 року, №128 від 28.12.2019 року, №129 від 22.01.2020 року на поставку продукції матеріально-технічного призначення (т.2 а.с. 14 23). За результатами виконання умов договору його сторонами складено первинні документи, а саме: видаткові накладні: №44 від 29.01.2020 року, №37 від 24.01.2020 року, (т.1 а.с. 245, 249) №38 від 24.01.2020р, №24 від 21.01.2020р, №9 від 10.01.2020р, №8 від 10.01.2020р, №545/кор67 від 03.09.2019 року, №2 від 09.01.2020 року; прибутковий ордер № 7055, № 7042 (т.1 а.с. 244, 248) №7033, №7007, №7006, №9, товарно-транспортні накладні № 3 від 24.01.2020 р (т.1 а.с. 250) №01 від 10.01.2020 року та №02 від 21.01.2020 року (т.2 а.с. 1-13). Контрагентом складено та зареєстровано податкові накладні №8 від 10.01.2020 року, №9 від 10.01.2020 року, №25 від 21.01.2020 року, №36 від 24.01.2020 року, №35 від 24.01.2020 року, №44 від 29.01.2020 року (т.2 а.с. 27 38).

5. ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ВАРІАТОР» (далі - ТО «НТЦ «ВАРІАТОР») (постачальник) укладено договір поставки №511160388 від 14.03.2016 року, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення та специфікацію до нього №22 від 08.11.2019 року на поставку Т-подібної вкладки до патрона на суму 24480 грн., в тому числі ПДВ 4080 грн (т.2 а.с.42-50). За результатами виконання умов договору його сторонами складено первинні документи, а саме: видаткова накладна № 2 від 09.01.2020, прибутковий ордер № 9 (т.2 а.с. 40,41). Контрагентом складено та зареєстровано податкову накладну №2 від 09.01.2020 року на загальну суму 12240 грн., в т.ч. ПДВ - 2040 грн (т.2 а.с. 51). Згідно з актом перевірки до перевірки надано: сертифікати якості та гарантійні листи. Розрахунки між позивачем та його контрагентами за вказаними господарськими операціями здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (т.1 а.с. 183-186, 226, 235-241, т.2 а.с. 39, 53). При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що перелічені первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права. Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України »Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення №88. Належних та достатніх підстав, з яких було встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату у перевіряємому періоді, не зазначено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі відповідача, що здійснювали перевірку, невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів. Отже, за таких обставин підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні. Колегія суддів погоджується, з тим, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а тому висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з вказаними контрагентами суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам. Крім того, враховуючи те, що висновки відповідача ґрунтуються на інформації наявній у базах даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Наведена правова позиція узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі №340/422/19. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований та правильний висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртехнобуд», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрпромтехнологія», ТОВ «Дніпроремонт», ТОВ «Промгранд», ТОВ «Науково-технічний центр «Варіатор», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання послуг (виконання робіт з ремонту), постачання товару, оплату товару та вартості виконаних робіт, використання придбаного у власній господарській діяльності. Щодо доводів відповідача про недостатність або відсутність у зазначених контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, матеріальних та трудових ресурсів, слід зазначити, що недостатність або відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки таки висновки є припущеннями та не підтверджуються належними та допустимими доказами, крім того залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а складські приміщення можуть бути орендовані. Крім того, згідно з актом перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності позивача також пов`язується податковим органом з обставинами діяльності його контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами. Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Також слід зазначити, що суд першої інстанції слушно зазначив про неприйнятність доводів відповідача відносно того, що сам факт того, що посадові особи ТОВ «НТЦ «ВАРІАТОР» фігурують в досудовому розслідуванні, порушеному за ознаками кримінального правопорушення є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України. А отже, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав. Щодо доводів відповідача про не дослідження наданих відповідачем доказів та не з`ясування судом повно і всебічно всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що такий довід відповідача є безпідставним, оскільки позивачем не зазначено які саме докази судом першої інстанції не було досліджено та які саме обставини залишено поза увагою. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 160/8487/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08 квітня 2021 року. Повне судове рішення складено 13 квітня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко