Ухвала КЦС ВС № 130/2553/19

Ухвала 14 квітня 2021 року м. Київ справа № 130/2553/19 провадження № 61-4960ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (в особі структурної одиниці «Шаргородські електричні мережі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання бездіяльності щодо невиконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та щодо нарахування суми заборгованості за електропостачання, визнання певних обставин, стягнення суми недовідпущеної електроенергії, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (в особі структурної одиниці «Шаргородські електричні мережі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання бездіяльності щодо невиконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та щодо нарахування суми заборгованості за електропостачання, визнання певних обставин, стягнення суми недовідпущеної електроенергії, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. У зв`язку з цим заявнику необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 14 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк