Постанова 4876 № 904/2996/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2996/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., при секретарі судового засідання: Колесник Д.А. за участю представників сторін: від ТОВ "Вектораль": Коврига Олена Іванівна, довіреність №б/н від 18.09.2019 р., адвокат; від Дніпровської міської ради: Дерило Вадим Геннадійович, довіреність №7/10-3419 від 24.12.2020 р., представник; від Прокуратури Дніпропетровської області: Міщук Наталія Павлівна, посвідчення №053849 від 03.10.2019 р., представник; розглянувши апеляційні скарги Прокуратури Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 року (повний текст складено 25.11.2019 року) у справі № 904/2996/19 (суддя Ніколенко М.О.) за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль", м. Дніпро про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 795 407,77 грн.,- ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 року у справі №904/2996/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" (місце реєстрації: 49079, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7; ідентифікаційний код: 39530026) на користь Дніпровської міської ради (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75; ідентифікаційний код: 26510514) безпідставно збережені кошти орендної плати у розмірі 230 136,63 грн. Відмовлено у задоволенні вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 565 271,14 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" (місце реєстрації: 49079, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7; ідентифікаційний код: 39530026) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 452,05 грн. Рішення мотивовано частковим доведенням позовних вимог. Суд зазначив, що: - згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним; - відповідач користується земельною ділянкою, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, без оформлення права відповідного користування; - оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України; - правильність розрахунку розміру безпідставно отриманих коштів за період 2016-2018 років не доведено; за розрахунком суду за період з 01.01.2019 року по 11.04.2019 року належна до стягнення сума становить 230 136,63 грн. Не погодившись з рішенням суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектораль" оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що: - висновок оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позову суперечить статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 288 Податкового кодексу України; - положення законодавства, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативно грошової оцінки такої ділянки; - спірна земельна ділянка сформована відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, має кадастровий номер і при передачі її в оренду була визначена її нормативно-грошова оцінка; - висновок господарського суду про те, що Лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не є належним доказом щодо визначення нормативних грошових оцінок земельних ділянок, суперечить статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 року у справі №904/2996/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі, стягнути з ТОВ "Вектораль" судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги на користь прокуратури Дніпропетровської області. В апеляційній скарзі відповідач зазначає на необгрунтованість оскаржуваного ним рішення в частині задоволених позовних вимог. Вважає, що суд не прийняв до уваги положення статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 125 Земельного кодексу України та не врахував відсутність орендних відносин між відповідачем та міською радою, оскільки зобов`язання зі сплати орендної плати може виникнути лише на підставі договору оренди, який відсутній у відповідача. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 12.12.2018 року по справі №501/463/15а, скаржник зазначає на безпідставне застосування судом протоколу №2 від 11.04.2019 року засідання комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок та на розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. Вважає, що вказаний протокол та розрахунок не є рішеннями суб*єкта владних повноважень і не зумовлюють виникнення будь-яких прав та обов*язків для відповідача. Крім того, суд прийняв розрахунок комісії та задовольнив вимоги за період з 01.01.2019 року, в той час, як Положення "Про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок" затверджено 19.02.2019 року. Також апелянт зазначає на неправомірне застосування судом технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі, яка сформована відділом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області лише 11.10.2019 року. Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2996/19 від 18.11.2019 року в частині задоволених вимог щодо стягнення з ТОВ "Вектораль" безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 230 136,63 грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Вектораль" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати відмовити. Обговоривши доводи обох апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, надані відзиви та заперечення на подані сторонами апеляційні скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокуратури Днепропетровської області підлягає задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Вектораль" слід відмовити, оскаржуване рішення скасувати і задовольнити вимоги позивача в повному обсязі виходячи з наступного: Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують своє право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Рішенням міської ради від 14.07.2004 року № 34/18 "Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті" на виконавчі комітети районних у місті рад покладено забезпечення здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель у місті. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і громадянами земельного законодавства. При здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті, відповідно до покладених завдань, виконавчі комітети районних у місті рад здійснюють самоврядний контроль, зокрема, за: - дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності, громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства земельного законодавства при користуванні земельними ділянками; - дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації прав на землі в межах міста, які перебувають у власності територіальної громади міста, крім земель приватної та державної власності; - своєчасним поверненням тимчасово зайнятих земельних ділянок та приведенням їх у стан, придатний для використання за призначенням. 14.12.2018 року робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Самарської районної у місті ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул. Курсантській, 23, про що складено відповідний акт №12 від 14.12.2018 року (том 1 а.с.40-52). Перевіркою встановлено наступне: Станом на 14.12.2018 року на земельній ділянці розташовано підприємство - ТОВ "Вектораль" ( кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:524:0032, ЄДРПОУ 39530026 використовує земельну ділянку площею 0, 7367 га по вул.Курсантська,23 під розташування підприємства. Договір оренди земельної ділянки не надано. На земельній ділянці розташовано капітальні будівлі. Робочою групою надіслано повідомлення щодо використання земельної ділянки та надання правовстановчих документів. Документи не надано. На час перевірки договір оренди земельної ділянки відсутній. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна об`єкт нерухомості, що розташовано на земельній ділянці за вищезгаданою адресою, перебуває у власності відповідача (том 1 а.с. 31-34). Зазначені на земельній ділянці будівлі та споруди належать відповідачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.12.2014 року №2304, оформленого з ТОВ "Світязь", з яким Дніпровською міською радою було укладено договір оренди №672 від 06.02.2004 року і в подальшому за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 року у справі №904/4968/16 вказаний договір оренди було розірвано (том 1 а.с.66-71). Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Відповідач не заперечує обставини відсутності у нього укладеного з міською радою договору оренди земельної ділянки, що підтверджується викладеною ним правовою позицією по даній справі. Також відповідачем підтверджується, що задля укладення договору оренди до міської ради він не звертався. Отже, матеріалами справи доведено, що з моменту набуття права власності на об`єкти за адресою: м.Дніпро, вул.Курсантська, 23, тобто, з 10.12.2014 року і по день перевірки по 14.12.2018 року, відповідач не оформив належним чином право користування вказаною земельною ділянкою. Таке право не оформлено і на час ухвалення оскаржуваного рішення, орендна плата не сплачується. В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Це спростовує доводи його апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заявленої суми, яка визначена позивачем як сума безпідставно збережених коштів орендної плати. Доводи відповідача про те, що він застосовує спрощену систему оподаткування, є платником єдиного податку і звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно ( в частині земельного податку), відхиляються колегією суддів в силу вищевикладених положень Земельного та Податкового кодексів України. Єдино можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Підставою для сплати орендної плати є лише договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається розмір орендної плати за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. У даному випадку відповідач підтвердив відсутність свого волевиявлення на укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності будівлі і споруди, підтвердив факт користування земельною ділянкою. На думку колегії суддів, суд в оскаржуваному рішенні вірно визначив правову природу належної до стягнення з відповідача суми. Щодо даного питання сформована правова

позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Суд в оскаржуваному рішенні обгрунтовано зазначив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. З огляду на наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий висновок суду відповідач не спростував. Тому його доводи колегія суддів визнає необгрунтованими, такими, що суперечать нормам матеріального права та викладеній правовій позиції Верховного Суду з даного питання. Проте, відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за 2016-2018 роки, суд помилково вказав на те, що позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог у розмірі 1 565 271,17 грн. без наявності даних щодо проведення нормативної грошової оцінки визначеної земельної ділянки та за відсутності витягу з технічної документації про її нормативну грошову оцінку, як єдиного належного, на думку суду, доказу, на підставі якого може бути здійснений розрахунок недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати. Такий висновок суду суперечить положенням статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 288 Податкового кодексу України. Дійсно, розмір суми коштів, заявлений до стягнення у даній справі, дорівнює розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов`язаний був би сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на ній. Положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки. Вказане спростовує твердження суду, що проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обов`язковою умовою для визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності. В свою чергу, твердження суду про відсутність доказів проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є безпідставним також з огляду на те, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:09:524:0032, за адресою вул. Курсантська, 23 у м. Дніпро, площею 0,7367 га, якою користується відповідач, є сформованою відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, та у 2004 році вона була передана в оренду попередньому власнику розташованих на ній обєктів нерухомості з визначенням її нормативної грошової оцінки. За змістом статей 74, 76,79, 86 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними, достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Внаслідок неналежної оцінки судом першої інстанції доказів по даній справі, суд дійшов до помилкового висновку, що лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо визначення нормативних грошових оцінок земельних ділянок не є належним доказом, на підставі якого може бути здійснений розрахунок недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, оскільки статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" чітко встановлено єдину форму, якою можуть бути оформлені дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки - Витяг. Статтею 77 Господарського процессуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Оскільки жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у даній справі, то посилання суду на ненадання позивачем такого Витягу, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є необгрунтованим та не відповідає положенням частини 2 статті 86 Господарського процессуального кодексу України, згідно якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Судом не взято до уваги, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (далі Витяг) - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель. Видача Витягу - це адміністративна послуга, яку надає відповідне управління Держгеокадастру через центр надання адміністративних послуг згідно вимог Закону України "Про адміністративні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року №835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 року №523-р "Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг". Відповідно до п. 1 розділу III Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Порядком затверджена форма заяви на Витяг та сама форма Витягу, у якій зокрема зазначено: "Витяг сформовано". Відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року до Державного земельного кадастру вносяться зокрема такі відомості про земельні ділянки: 14) нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель. Таким чином, Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розраховується, а формується автоматично за актуальними даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з використанням ГІС-технологій та електронних цифрових карт Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпро на дату звернення зацікавленої особи. Тобто, Витяг містить виключно актуальну інформацію щодо нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки на дату його формування і сформувати такий Витяг за минулий період є неможливим. Беручи до уваги, що предметом спору у справі є стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за 2016-2018 роки, а сам розрахунок проведено у 2019 році, отримати на час проведення розрахунку інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0032, за адресою вул. Курсантська, 23 у м. Дніпро за 2016-2018 рік саме у формі Витягу з технічної документації для позивача було неможливим. Колегією суддів встановлено, що рішенням міської ради від 19.02.2019 року № 221 було затверджено Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді (том 1 а.с.139-143). Відповідно до вказаного Положення розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з`ясування обставин. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності розрахунку, здійсненого відповідною комісією міської ради, відхиляються колегією суддів, оскільки на час проведення розрахунку комісія була повноважна. Статтю 144 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Правомірність надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у формі довідки підтверджується також положеннями Податкового кодексу України. Так, згідно ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Отже, під час визначення порядку нарахування плати за землю законодавець вказує на можливість подання даних Державного земельного кадастру у вигляді витягу або довідки органу Держгеокадастру про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Враховуючи, що законодавством не визначена форма такої довідки, вона надається Держгеокадастром у довільній формі на підставі даних Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності (Порядок №489). Таким чином, в матеріалах справи містяться належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності доводять правильність визначення позивачем суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави у 2016-2018 роках. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає на обгрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, необхідність скасування оскаржуваного рішення та задоволення вимог позивача у повному обсязі. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь платника судового збору за розгляд апеляційної скарги прокурора - прокуратури Дніпропетровської області слід стягнути судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 40 396,50 грн., які підтверджуються відповідним платіжним дорученням (том 1 а.с.226). Витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача покладаються на ТОВ "Вектораль". Керуючись ст. ст. 269, 271, 277, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задовольнити. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 року у справі № 904/2996/19 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовльнити в повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 1 795 407,77 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 26 913,12 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектораль" на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 40 396,50 грн. Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст підписано 14.04.2021 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя Л.М. Білецька Суддя Ю.Б. Парусніков