Постанова 4824 № 761/16413/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2021 року м. Київ Справа №761/16413/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2237/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А. 28 липня 2020 року у м. Києві, повний текст рішення складений 30 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна про визнання протиправним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, В С Т А Н О В И В У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що у березні 2019 року їй стало відомо, що 03 травня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. переоформлено право власності на належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 на ПАТ «Укрсоцбанк». Підставою переходу права власності до ПАТ «Укрсоцбанк» зазначено: Договір іпотеки, серія та номер: 3183, виданий 26 червня 2007 року, видавник: Кравченко І.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Договір про внесення змін, серія та номер: 2227, виданий 12 жовтня 2009 року, видавник: Кравченко І.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; письмова вимога, серія та номер: б/н, виданий 14 вересня 2017 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк», рекомендоване поштове повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 14 вересня 2017 року, видавник: ПАТ «Укрпошта». Вказаний перехід права власності позивач вважає протиправним, так як вона не давала банку згоди на перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, вимогу банку також не отримувала. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року у справі №761/37031/15-ц встановлено, що «… строк виконання основного зобов`язання вважається таким, що настав 26 жовтня 2011 року, та саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Строк позовної давності за основним зобов`язанням сплив 26 жовтня 2014 року». Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» звернуло стягнення на її квартиру в позасудовому порядку через понад шість років після спливу строку позовної давності. Крім того, відчуження квартири відбулося в порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З урахуванням наведеного, просила суд визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності №25977260 від 03 травня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна про визнання протиправним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності - залишено без задоволення. Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, не регулюються Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність умов, необхідних для застування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зокрема, не доведено відсутність іншого житла, однак факт відсутності у неї іншого нерухомого житлового майна підтверджується інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно. Судом першої інстанції не було враховано пропуск відповідачем строку позовної давності за основним зобов`язанням. Не взято до уваги судом факт порушення державним реєстратором Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №112, зокрема п.

61. Також вказує, що нею були долучені до справи постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №915/127/18) та від 16 січня 2019 року (справа №755/9555/18), де зазначено «… після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права». Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені вище постанови та неправомірно відмовив у задоволенні позову з причин обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права. Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити. Представники відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Від представника відповідача ОСОБА_7 засобами електронної пошти надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на практику Верховного Суду. Проте після оголошення перерви, представник відповідача в судове засідання не з`явився, участі в судових дебатах не приймав. Третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова О.В. неодноразово повідомлялась про час та місце розгляду справи за юридичною адресою комунального підприємства, однак за даними поштового відділення підприємство вибуло. Тому, враховуючи положення ч. 10 ст. 130, ч.1 ст. 131, ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності вказаної особи. В судовому засіданні були розглянуті клопотання сторін у справі. Сторона позивача просила постановити ухвалу про тимчасове вилучення у Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» матеріалів реєстраційної справи, на підставі яких був вчинений оспорюваний запис. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні цього клопотання з огляду на те, що апеляційним судом вживались заходи щодо витребовування копії реєстраційної справи, які не мали результату, так як дане комунальне підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, фактичне місцезнаходження не відомо і стороною позивача не зазначається. Сторона відповідача просила залишити позов без розгляду з підстав відсутності предмету спору, так як постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року вже визнано неправомірним і скасовано рішення державного реєстратора, на підставі якого був вчинений оспорюваний у даній справі запис. Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні цього клопотання з огляду на те, що це різні справи з різним предметом спору і суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. Позивач ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 20 травня 2017 року /а.с.22/. Відповідач ПАТ «Альфа-Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», яке було припинено внаслідок реорганізації, дані про це містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Між позивачем та АТ «Укрсоцбанк»26 червня 2007 року був укладений кредитний договір № 39.29-50/819 к, за умовами якого позивач отримала кредит в розмірі 216901 доларів США на умовах повернення ануїтетними щомісячними платежами у строк до 26 червня 2030 року /а.с.6-12/. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 червня 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки № 39.29-50/498і. Предметом іпотеки визначена - незакінчена будівництвом двокімнатна квартира будівельний номер 9h2, загальною площею 89,27 кв.м, житловою площею 37,66 кв.м, розташована на 9 поверсі та будується за адресою : АДРЕСА_2 . В подальшому, 12 жовтня 2009 року, сторонами були внесені зміни до договору іпотеки, де предметом іпотеки визначена квартира АДРЕСА_1 загальною площею 89,00 кв.м, житловою площею 38,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.13-15/. За умовами п. 4 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки у один із способів, зокрема, має право шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно з свідоцтвом про право власності від 12 червня 2009 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу /а.с.16/. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що підставою для відмови, є пропуск позивачем строку позовної давності /а.с.17-21/. За даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 травня 2018 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Підставою для прийняття такого рішення, вказано договір іпотеки номер 2183 від 26 червня 2007 року, договір про внесення змін до нього номер 2227 від 12 жовтня 2009 року, рекомендоване поштове повідомлення від 14 вересня 2017 року, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «Укрпошта» /а.с.17/. Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі № 761/43002/19 задоволений позов ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа: державний реєстратор КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова О.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40911049 від 03 травня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «АльфаБанк»), номер запису про право власності 25977260. В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (ч. 2 вказаної норми закону). Положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 вказав на те, що тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (ст. 26 в редакції від 16 січня 2020 року), на відміну від положень частини другої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (п.75.5 даного судового рішення). З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору між сторонами у справі став перехід права власності до відповідача від позивача, який був вчинений державним реєстратором на підставі договору іпотеки. У позовних вимогах позивач просив визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності. Однак, з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає і навіть встановлює, що відомості про речові права, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, тобто встановлює заборону. За змістом ст. 26 вказаного Закону виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, яка була визначена у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до 16 січня 2020 року. Належним способом захисту Закон в редакції від 16 січня 2020 року визначає, зокрема, скасування рішення державного реєстратора внаслідок ухвалення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, державний реєстратор на виконання цього рішення проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав. З наведених обставин справи вбачається, що судом вже ухвалено рішення про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, внаслідок чого відбувся перехід права власності від позивача до відповідача і в ході його виконання мають бути внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру речових прав. А отже, правові підстави для скасування саме запису про проведену державну реєстрацію права власності - відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження частково, судом дійсно допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково. Судом першої інстанції надано оцінку обставинам, що виходять за межі заявлених позовних вимог. При цьому, місцевий суд залишив поза увагою те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства. Разом з тим, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов вірного висновку про залишення заявлених позовних вимог без задоволення. Тому, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Вирішуючи питання компенсації судових витрат, апеляційний суд виходить з того, що хоча апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, проте заявлені позовні вимоги залишені без задоволення, а тому понесені позивачем судові витрати компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2020 року - змінити, виклавши мотивувальну частині рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення суду - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року.