Постанова 4824 № 753/13140/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 753/13140/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/662/2021Головуючий у суді першої інстанції - Шклянка М.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., секретар Ющенко Я.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання, В С Т А Н О В И В: У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в якому просив: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 587 000 грн. 00 коп. заборгованості, 34 801 грн. 57 коп. інфляційних збитків, 25 332 грн. 05 коп. відсотків за користування грошовими коштами та сплачений судовий збір у розмірі 6 471 грн. 35 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, 01.05.2012 року між сторонами був укладений договір про фінансову допомогу, за умовами якого ОСОБА_2 отримав фінансову допомогу в розмірі 50 000 грн. 00 коп. строком до 01.08.2012 року, а ОСОБА_5 не заперечила в отриманні фінансової допомоги під умови, визначені в договорі, та виступила поручителем. Зазначав, що відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача кошти у розмірі 30 000 грн. 00 коп., однак перелік робіт, визначених у Договорі, не виконав та не повернув отримані кошти. 05.05.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір позики № 12, за умовами якого останній отримав кошти у сумі 557 000 грн. 00 коп. або 69 192 доларів США за курсом 8,05 грн. за 1 долар та зобов`язався повернути кошти до 31.12.2016 року або, за домовленістю сторін, виконати певні роботи. Поручителем за Договором позики № 12 виступила відповідач ОСОБА_5 . Позивач вказував, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі та надав ОСОБА_2 кошти визначені вищевказаними договорами, а останній кошти не повернув та визначені договорами перелік робіт не виконав, чим порушив права позивача. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2017 року позов задоволено. Стягнутосолідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 647 133 грн. 62 коп. заборгованості. Стягнуто на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 3 235 грн. 38 коп. судових витрат з кожного (т. 1, а.с. 75-77). Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.11.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 13.12.2017 року (т. 1, а.с. 110-112). В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Так, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки його не було повідомлено належним чином про розгляд справи, він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення дійсності його підпису у Договорі позики № 12 та розписці від 05.02.2012 року(т. 1, а.с. 115-118). Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.12.2018 року апеляційну скаргу залишено без руху (т. 1, а.с. 124, 125). Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.01.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву (т. 1, а.с. 131). Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.01.2019 року справу призначено до розгляду т. 1, а.с. 132). Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Відповідачі у судове засіданні не з'явилися повторно, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлені належним чином. 01.04.2019 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про неможливість участі у судовому засіданні сторони відповідачів через карантинні обмеження, які запроваджені за їх місцеперебуванням. Разом з тим, враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували викладені у вказані заяві обставини, а також надмірно тривалий розгляд справи, зумовлений у своїй більшості неодноразовими клопотаннями відповідачів про відкладення судових засідань, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанцїі та вбачається з матеріалів справи, 01.05.2012 року між сторонами був укладений договір про фінансову допомогу, за умовами якого ОСОБА_2 виявив бажання отримати фінансову допомогу в розмірі 50 000 грн. 00 коп. строком до 01.08.2012 року та зобов'язався компенсувати отриману суму - 50 000 грн. 00 коп. об'ємом перерахованих у Договорі робіт на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_5 не заперечила в отриманні фінансової допомоги під умови, визначені в договорі, та виступила поручителем. Згідно фінансової розписки від 01.05.2012 року ОСОБА_2 отримав від позивача 30 000 грн. 00 коп. відповідно до Договору про фінансову допомогу, що також засвідчила ОСОБА_5 . Крім того, 05.05.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 12, за умовами якого останній отримав кошти в сумі 557 000 грн. 00 коп. або 69 192 доларів США за курсом 8,05 грн. за 1 долар та зобов'язався у строк до 31.12.2016 року у порядку та на умовах, передбачених цим договором, повернути позивачу таку ж суму грошових коштів, або, за домовленістю сторін, здійснити розрахунок з ним у натуральній формі, тобто виконанням робіт, у відповідності до актів виконаних робіт. У відповідності до ч. 2 Договору позики № 12 передачу грошей було здійснено до підписання цього Договору, що підтверджується розпискою від 05.05.2012 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 557 000 грн. або 69 192 доларів США за курсом 08,05 грн. за 1 долар у повному обсязі. При цьому, згідно з ч. 7 Договору поручителем по договору виступила ОСОБА_5 , яка надала згоду на укладення цього Договору та отримання цих коштів в інтересах сім'ї. Разом з тим, як передбачено у ч. 3 Договору позики, у разі неповернення ОСОБА_2 запозичених коштів у встановлений строк, позивач вправі стягнути заборгованість через суд в примусовому порядку. У ч. 9 Договору позики вказано, що якщо позичальник у строк, обумовлений п. 1 цього Договору не поверне позикодавцеві у повному обсязі суму грошей, позикодавець набуває права звернення стягнення на нерухоме майно, зазначено у п. 5 цього договору, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Також, положеннями ч. 10 Договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцеві його суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від суми боргу. Крім того, згідно з Договором підряду № 27 від 05.05.2012 року, ОСОБА_2 зобов`язався виконати роботи у будинку ОСОБА_4 , розташованому в АДРЕСА_1 , своїми силами, інструментами, механізмами згідно доданого договору від 05.01.2012 року. Підрядчик зобов`язався розпочати роботи 05.05.2012 року і закінчити 31.12.2016 року. Ціна договору склала 557 000 грн. 00 коп. Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. При цьому, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Тобто, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договорів позики й розписки відповідача від 01.05.2012 року та від 05.05.2012 року свідчить про їх укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України. Посилання сторони відповідачів на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не підписували ані Договір позики від 05.05.2012 року, ані розписку від 05.05.2012 року про отримання грошових коштів, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, адже відповідно до Висновку експертів КНІСЕ від 08.08.2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду апеляційної інстанції за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 , підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у договорі позики № 12 від 05.05.2012 року у графах "Позичальник" ОСОБА_2 ____підпис", "Поручитель" ОСОБА_5 _____підпис", а також у розписці від 05.05.2012 року у графах " ОСОБА_2 . _____ підпис", " ОСОБА_5 _____підпис" виконані самими ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Крім того, колегія суддів критично оцінює твердження ОСОБА_2 щодо виконання ним робіт, передбачених Договором про фінансову допомогу від 01.05.2012 року, та, як наслідок, відсутність підстав для повернення отриманих ним коштів від позивача у розмірі 30 000 грн. 00 коп., адже вказані обставини не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. У свою чергу, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У відповідності з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Зокрема, вимоги ст. 625 ЦК України встановлюють, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість невиконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, як вже зазначалося вище, у ч. 10 Договору позики № 12 від 05.05.2012 року його сторони обумовили, що у випадку прострочення повернення суми позики, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві індекс інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від суми боргу. Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 не повернув позивачу суму грошових коштів у розмірі 30 000 грн. 00 коп., отриманих відповідно до Договору про фінансову допомогу від 01.05.2012 року та 557 000 грн. 00 коп., отриманих відповідно до Договору позики № 12 від 05.05.2012 року, суд першої інстанції, враховуючи також те, що кошти були одержані в інтересах сім`ї, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку суми грошових коштів у загальному розмірі 647 133 грн. 62 коп., з яких: 30 000 грн. 00 коп. - сума боргу за Договором про фінансову допомогу від 01.05.2012 року, 557 000 грн. 00 коп. - сума боргу за Договором позики № 12 від 05.05.2012 року, 34 801 грн. 57 коп. - сума інфляційних втрат та 25 332 грн. 05 коп. - відсотки за користування грошовими коштами. При цьому, слід наголосити, що обгрунтовано визначена судом першої інстанції сума, яке підлягає стягненню на користь позивача, відповідачами фактично визнана, оскільки апеляційна скарга не містить доводів на її спростування. Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, спрямоване на відновлення порушених прав позивача. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах ОСОБА_3 , - залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська