Постанова 4824 № 756/6044/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2021 року м. Київ справа № 756/6044/20 провадження № 22-ц/824/1425/2021 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П. при секретарі - Ярмак О.В. сторони : позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у складі судді Яценко Н.О, повний текст складений 12.10.2020 року, в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Ізі Кредит», третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_1 позовні вимоги мотивувала тим, що між нею та ТОВ «Ізі Кредит» укладено кредитний договір. З реєстру боржників вона дізналась що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис у зв`язку із боргом за укладеним кредитним договором. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 13 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП 61801134. За твердженням позивача, постанову про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала та не ознайомлювалась із виконавчим написом нотаріуса. Проте ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором; вона не отримувала письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, що призвело до порушення процедури вчинення напису, а тому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач пояснив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 21 лютого 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 15 780 грн., та з урахуванням неустойки в сумі 2 500 грн., становить 18 280 грн. 21 лютого 2020 року ТОВ «Ізі Кредит» на адресу проживання боржника направив письмову претензію із зазначенням суми боргу, яку позивач отримала, що підтверджується витягом відправки з АТ «Укрпошта». За зверненням кредитора, який надав увесь перелік необхідних документів, 03 квітня 2020 року приватним виконавцем вчинено виконавчий напис нотаріуса № 5930 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» боргу в сумі 18 280 грн. з дотриманням вимог законодавства. Посилаючись на викладені обставини, відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., зареєстрований в реєстрі за № 5930, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» заборгованість за кредитним договором № 2000000099 від 15 серпня 2018 року в сумі 18 280 грн., у тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 10 780 грн., строкова заборгованість за штрафами і пеня - 2 500 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Ізі Кредит» для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу оригінал кредитного договору, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, документи (копії), які підтверджували про попередження боржника (Претензія), про заборгованість, її погашення та вчинення відносно нього виконавчого напису. Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів, які б заперечували наявну заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2018 року, та таким чином, спростували безспірність заборгованості ОСОБА_1 . Відповідач також зауважує, що законодавством не передбачено відмову нотаріуса від вчинення виконавчого напису кредитодавця, в разі не отримання боржником повідомлення про усунення порушення виконання зобов`язання за кредитом. Позивач ОСОБА_1 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи що стверджується судовими повістками, направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на їх електронні адреси, зазначені сторонами у відповідних заявах, до суду не з`явилися, клопотання про відкладення судового засідання не подавали, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у їх відсутність, згідно ст. 372 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі поданої 15 серпня 2018 року заяви на видачу кредиту ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Ізі кредит» кредитний договір за умовами якого отримала в кредит кошти в сумі 5000 грн. на строк кредитування 28 днів, з можливістю пролонгації договору, зі сплатою 1,7% щомісяця. Видатковий касовий ордер від 15 серпня 2018 року підтверджує отримання ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 5000 грн. (а.с.52-55). Позичальник ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів, в результаті чого утворилась заборгованість. ТОВ «Ізі кредит» 21 лютого 2020 року на адресу позичальника ОСОБА_1 надіслав претензію, в якій міститься вимога про погашення протягом 7 днів кредитної заборгованості в сумі 18280 грн. (а.с.56). З огляду на прострочення позичальником строків сплати кредиту, ТОВ «Ізі кредит» звернувся до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с.60). Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. 03 квітня 2020 року вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5930, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізі кредит» заборгованість за кредитним договором №2000000099 від 15 серпня 2018 року в сумі 18280 грн., у тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 10780 грн., строкова заборгованість за штрафами і пеня - 2500 грн. (а.с.62). Положеннями статей 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «Ізі кредит». Із висновком суду погодитися не можна з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ізі кредит» надав нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості: кредитний договір від 15.08.2018 року, детальний розрахунок заборгованості боржника за кредитним договором із зазначенням часового періоду виникнення заборгованості; виписка з особового рахунку за кредитним договором; копія реєстру поштових відправлень, що підтверджують факт надіслання боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання від 21.02.2020 року (а. с. 56-61). Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що відсутні відомості про отримання позивачем відповідної вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, оскільки таке повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначила, що повідомлення іпотекодавця необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. На підтвердження направлення боржнику вимоги від 21 лютого 2020 року відповідач надав копію зазначеної вимоги, яка була направлена за вказаною в кредитному договорі адресою, копію реєстру поштових рекомендованих відправлень, копію перевірки статусу відстеження з датою поштового доставлення в точку видачі 24 лютого 2020 року, а після закінчення терміну зберігання 24 березня 2020 року повернуто на зворотню адресу, тобто повідомлення вважається надісланим. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи відповідачем для вчинення виконавчого напису були подані усі документи, що підтверджують безспірність вимог кредитора та встановлені Переліком документів. Позивачка була належним чином повідомлена про порушення кредитних зобов`язань та обов`язок ліквідувати допущені порушення не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису. При цьому позивач, оспорюючи виконавчий напис, не надала суду документів, які спростовують розмір заборгованості, або доказів наявності на момент вчинення виконавчого напису судового спору з цього приводу. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду має бути скасоване, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, які в даному випадку підлягають стягненню на користь відповідача ТОВ «Ізі кредит» з позивача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі кредит» судовий збір в розмірі 1 261,50 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст складений 12 квітня 2021 року Головуючий: Судді: