Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/6242/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4238/21 Справа № 199/6242/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В. суддів Петешенкової М.Ю., Єлізаренко І.А. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року про залишення без розгляду позовної заяви Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права комунальної власності, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2016 року Дніпропетровська місцева прокуратура № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права комунальної власності. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду 20 жовтня 2016 року. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року заяву представника Дніпровської міської ради про повернення позовної заяви задоволено. Повернуто Дніпровській місцевій прокуратурі № 1 позовну заяву Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права комунальної власності, на підставі частини четвертої статті 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Дніпропетровська місцева прокуратура № 1 не обґрунтувала, в чому полягає порушення прав та інтересів Дніпровської міської ради, інших осіб у даній справі та не зазначила підстави для представництва інтересів Дніпровської міської ради в суді. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим судом при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, підстави для скасування ухвали місцевого суду відсутні. Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року залишено без розгляду позовну заяву на підставі п.8 ч.1 ст 257 ЦПК України. В апеляційній скарзі Дніпропетровська місцева прокуратура № 1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи. Також, скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що 01.08.2016 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права комунальної власності. Предметом даного спору є квартира АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із матеріалів спадкової справи убачається, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_3 . Інших спадкоємців судом не встановлено. Із матеріалів справи також убачається, що спадщина після померлої ОСОБА_2 не визнана відумерлою та квартира АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності м. Дніпро. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті). ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35). Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 у справі № 924/1237/17). Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Відповідно до ч.4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Оскільки безпосередньо Дніпровською міською радою не подавалася до суду заява про визнання спадщини відумерлою після померлої ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що Дніпропетровська місцева прокуратура № 1не обґрунтувала ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, в чому полягає порушення прав та інтересів Дніпровської міської ради, інших осіб у даній справі та не зазначила підстави для представництва інтересів Дніпровської міської ради в суді, на чому також наголосив Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 199/6242/16-ц (провадження № 61-2018св20). Крім того, матеріали справи містять заяву Дніпровської міської ради про відкликання позову (т.3 а.с.90-92). Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджуєтсья із висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та якими права апелянта не порушено. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року про залишення без розгляду позовної заяви залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.Ю. Петешенкова І.А. Єлізаренко