Постанова 4803 № 192/2079/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3421/21 Справа № 192/2079/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі АТ Ощадбанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 23.07.2018 року між АТ Ощадбанк та ОСОБА_1 було підписано Заяву про приєднання № 1430920 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Шляхом підписання вказаної заяви позивач приєднався до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви була розміщення на офіційній інтернет-сторінці www.oschadbank.ua та уклав з банком Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку, Кредитного договору (п.п.3.1 п.3 «Умова про приєднання до Договору Заяви про приєднання). У свою чергу, відповідно до умов договору, банк відкрив на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) за дебетово-кредитною схемою (п.п.3.2 п.3 «Умов про приєднання до Договору» Заяви приєднання). Відповідно до п.п.6.1 п.6 «Умови кредитування» Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, підписанням цієї заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, відповідачка ініціювала одержання та погодилася з умовами користування кредитом, відповідно до умов договору, та підтвердив укладання між нею та банком кредитного договору. У відповідності до умов договору банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03.09.2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній розмірі 14 442,39 грн., з яких: 12 202,74 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом); 1 505,02 грн. проценти за користування кредитом; 120,00 грн. комісія; 386,05 грн. пеня за несвоєчасне погашення боргу (кредиту); 180,32 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 32,87 грн. 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 15,40 грн. 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, від сплати яких відповідач ухиляється. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 1430920 від 23.07.2018 року в розмірі 14 442,39 грн. та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Ощадбанк заборгованість за основним боргом (кредитом) за кредитним договором № 1430920 від 23.07.2018 року станом на 03.09.2019 року в розмірі 12 202,74 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ Ощадбанк, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що долучена до матеріалів справи копія Заяви позичальника містить підпис ОСОБА_1 , чим остання дала згоду на укладення кредитного договору. На підставі договору від 23.07.2018 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка. Банком надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Сторони по справі повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Відповідач у встановлений законом строк не звернувся до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції установлено, що 23.07.2018 року між ПАТ Державний ощадний банк України, правонаступником якого є АТ Державний ощадний банк України, та відповідачем був шляхом підписання Заяви про приєднання № 1430920 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с.8) укладений Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку, Кредитного договору. На підставі заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) (далі Заява). відповідачка виявила бажання про отримання наступних максимальних параметрів кредитування: бажаний розмір кредиту 16 000,00 грн., максимальний розмір кредиту 250 000,00 грн. строк кредитування 60 місяців (п.6.3), процентна ставка за кредитом фіксована 36 % (п.6.6) (а.с.11). Згідно п.6.7 Заяви клієнт щомісячно здійснює часткове повернення в розмірі мінімального платежу, розмір якого встановлений договором. Відповідно до п.6.9 заяви, датою укладення Кредитного договору є дата підписання цієї Заяви, уповноваженим працівником банку, датою надання кредиту (частини кредиту), є дата використання позичальником кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати ( умови застосовуються до зарплатних карток). Про встановлення кредиту позичальник повідомляється шляхом направлення смс повідомлення. Датою встановлення кредиту є дата направлення позичальнику смс повідомлення. Згідно п.6.10 заяви всі інші умови кредитного договору в тому числі порядок його зміни, містяться в договорі. Позичальник усвідомлює і погоджується, що дана заява, яка є складовою частиною заяви про приєднання, договір, розміщений у вільному доступі на інтернет сторінці www.oschadbank.ua, та інші документи, які є їх невід`ємними частинами, разом є кредитним договором. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 202,74 грн., що складається з тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, в якій задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за кредитним договором в розмірі 12 202,74 грн. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ Ощадбанк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 23.07.2018 року, на яку посилається банк у позовній заяві, яка підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, комісії) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню, комісію і суми інфляційних витрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу та від простроченої суми заборгованості по процентам. Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання № 1430920 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Отже, як вірно зазначив суд, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Враховуючи основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд першої інстанції вірно вважав, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З огляду на наведене були відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ Ощадбанк дотримав вимог Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону споживача невиправданого тягара з`ясування змісту кредитного договору. Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитної картки, за поданою заявою, а також доказів користування такою карткою, тобто відсутні докази фактичного отримання відповідачем в борг будь-яких коштів. Ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду такі докази позивачем не подавались. Розрахунок заборгованості зроблений позивачем не є належним доказом отримання відповідачем в борг грошових коштів. Разом з тим, з огляду на те, що відповідач не оскаржує рішення суду в частині стягнення тіла кредиту, в цій частині воно апеляційним судом не переглядається. За відсутності доказів отримання кредитної картки, а також грошових коштів за такою карткою, чи то шляхом зняття готівки, чи шляхом здійснення розрахунків за товари чи послуги, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача відсотків, комісії та пені, щодо розміру яких домовленості між сторонами договору під час його укладення досягнуто не було, за відсутності підпису відповідача на загальних умовах надання кредиту, наданих суду, та не зазначення конкретних показників відсотків, комісії, пені та порядку їх нарахування в заяві про приєднання від 23.07.2018 року (а.с.8-11), підписаній відповідачем. При зверненні до суду з позовом, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) на підставі статті 625 ЦК України. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розрахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) наведений стороною позивача перевірений судом і не спростований стороною відповідача. Таким чином, вимоги щодо сплати 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в розмірі 32,87 грн. підлягають задоволенню, так як іншої відповідальності умовами договору не передбачено. А отже доводи апеляційної скарги позивача в цій частині знайшли своє підтвердження. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, у зв`язку з чим помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту). У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, пені за несвоєчасне погашення боргу (кредиту), пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом слід відмовити. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року в частині стягнення заборгованості за основним боргом (кредитом) в розмірі 12 202,74 грн. підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити частково. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) скасувати та ухвалити в цій частині нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за кредитним договором № 1430920 від 23 липня 2018 року в розмірі 32,87 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, пені за несвоєчасне погашення боргу (кредиту), пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом відмовити. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2021 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко