Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5049/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5049/20 пров. № А/857/4454/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Борискін С.А. у м.Рівне в порядку письмового провадження, у справі № 460/5049/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 09 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив визнати протиправною відмову в нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 24388,40 грн, виплаченої у жовтні 2019 року, та зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з серпня 2014 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 24388,40 грн відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з пропуском встановленого процесуальним законом строку, наявність непереборних обставин, що перешкоджали позивачу в реалізації права на вчасне звернення з даними позовними вимогами судом не встановлено. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України). Згідно з ч.1, ч.2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску. Так, судом першої інстанції встановлено, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 30.10.2014 у справі №572/4364/14-а, що набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 09 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 09 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання цього рішення пенсійним органом сума пенсії 24388,40 грн була виплачена ОСОБА_1 шляхом зарахування на картковий рахунок 23.10.2019. 27.05.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, за наслідком розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, листом від 23.06.020 №6151-6039/К-02/8-1700/20, покликаючись на те, що нарахування та виплата сум компенсації на доходи, виплачені за рішенням суду, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, не передбачено, вказав на відсутність правових підстав для нарахування та виплати заявнику компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу у виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Суд першої інстанції, вказавши на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, застосував наслідки, передбачені ст.123 КАС України. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, зазначивши наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а. Правове значення при вирішенні спірних правовідносин мають юридичні факти, з якими пов`язуються виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати: набуття права на виплату пенсії, порушення строків виплати та чи проведено виплати, право на які визнано судовим рішенням. У даній справі судом встановлено та не заперечується сторонами, що перерахунок та виплату пенсії позивачу здійснено пенсійним органом на підставі рішення суду. Застосовуючи строки, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та

124. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежні також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці) суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ненарахування та невиплата ОСОБА_1 пенсії у період з 09 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року є протиправною бездіяльністю саме суб`єкта владних повноважень (пенсійного органу), встановленою судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, до якого належить пенсія. Характер спірних правовідносин дає підстави для застосування при їх вирішенні спеціальних строків, визначених статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції, який обмежився застосуванням загальних норм статей 122, 123 КАС України. Постановивши ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 242, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/5049/20 скасувати. Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська О. І. Довга У зв`язку з перебуванням головуючого судді з 29.03.2021 по 11.04.2021 у відпустці, постанова складена у повному обсязі 12.04.2021.