Постанова 4855 № 712/8168/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/8168/17 Суддя (судді) першої інстанції: Пересунько Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області про поновлення виплати пенсії,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області, в якому просив визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області щодо невиплати йому пенсії з квітня 2017 року і по теперішній та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області поновити виплату пенсії, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 липня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з квітня 2017 року та виплатити заборгованість за пенсією за період, починаючи з квітня 2017 року на рахунок, відкритий ним раніше у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України». В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивач мав подати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до відповідача, а не до суду. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що відповідач протиправно припинив нарахування та виплату пенсії без жодного пояснення. Сторони, будучі повідомлені про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явилися. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін. Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 2011 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради №7102001047 від 03 грудня 2014 року ОСОБА_1 взято на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції 28.11.2014 до м.Черкаси (а.с.24), де отримував пенсійні виплати, як внутрішньо переміщена особа в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.8). Листом ГУ ПФ України в Черкаській області від 23 березня 2017 року надано доручення начальникам управлінь Пенсійного фонду України в районах, об`єднаних управліннях та м.Черкасах, на підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки тимчасово призупинити з 1 квітня 2017 року виплату пенсії особам, включених до таких списків (а.с.25), в тому числі і позивачу (а.с.25 зворот). Листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 29 березня 2017 року повідомлено УПФ України в м.Черкасах Черкаської області про скасування з 27 березня 2017 року дію довідки ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.31). В той же час, згідно з довідкою Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 06 квітня 2017 року №0000168778 позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи з фактичним проживанням у м.Черкаси, копія якої містить відмітку про отримання її УПФ України в м.Черкасах Черкаської області 06.04.2017 (а.с.32). Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії з квітня 2017 року протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у відповідача були відсутні встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстави для припинення пенсійних виплат з квітня 2017 року ОСОБА_1 . За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Частиною 1 ст.49 наведеного Закону встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що виплата пенсії може бути припинена виключно за рішенням територіального органу Пенсійного фонду або суду у передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» випадках та в інших випадках, передбаченими законами України. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до ч.1 ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено, зокрема, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, який визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.1 Порядку). Згідно з п.12 наведеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Колегія суддів зазначає, що припинення виплати пенсії на підставі Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», прямо суперечить нормам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що рішення про припинення виплати пенсії може бути прийнято виключно територіальним органом Пенсійного фонду або судом та лише у випадках, встановлених ч.1 ст.49 наведеного Закону або, з урахуванням п.5 ч.1 ст.49 вказаного Закону, іншими законами України. Нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено припинення виплати пенсії у випадках, встановленими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а положеннями інших законів України не визначено такої підстави для припинення виплати пенсії, як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у зразковій справі №805/402/18, який в силу вимог ч.5 ст.242, ч.3 ст.291 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, при ухваленні рішення у типовій справі. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в іншій частині не оскаржувалось, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області - залишити без задоволення. Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 24 липня 2017 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма