LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855640/16075/20

від 12.04.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16075/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у справі №640/16075/20 (розглянуто у порядку письмового провадження) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 153 106,12 грн. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, щодо сплати нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) у розмірі 153 106,12 грн є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить законодавству України і порушує права позивача на сплату податків в порядку та розмірах передбачених законодавством України, оскільки ОСОБА_1 не має і ніколи не мала у власності нерухоме майно, в якому їй на праві власності належить частка площею 2445,98 м2, про що свідчать наведені нижче обставини підтверджені належними та допустимими доказами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 153 106,12 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 531,10 грн (тисяча п`ятсот тридцять одна гривня 10 копійок). Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було сформовано податкове повідомлення-рішення позивачу, тобто на підставі тієї інформації яка є наявною, оскільки відповідно до приписів норм чинного законодавства вбачається, що інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, про об`єкти та суб`єктів таких прав (обтяжень) містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження, наявні в і Державному реєстрі прав, а також відомості з його невід`ємної архівної складової частини, або І відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 лютого 2003 року між ЗАТ "БУДІНДУСТРІЯ-ДВА", як Продавцем, та ТОВ "КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА", як Покупцем укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. зареєстрований в реєстрі за № 1064, який зареєстрований Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації 03 березня 2003 року за № 227-з, що підтверджується реєстраційним написом на договорі купівлі-продажу. На підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу від 03 лютого 2003 року, ЗАТ "БУДІНДУСТРІЯ-ДВА", як власник та Продавець продав, а ТОВ "КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА", як Покупець купив нежитлову будівлю - адміністративне приміщення (літ. Ш) загальною площею 490,20 кв.м., що складає 21/100 частки від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м. розташованого за адресою м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок

136. Отже, ТОВ "КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА" набуло право власності безпосередньо на нежилу будівлю - адміністративне приміщення загальною площею 490,20 кв.м., що підтверджується також актом прийому-передачі від 09 лютого 2003 року. Так, 23 липня 2013 року між ТОВ "КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА" (надалі - ТОВ "КППЗТ-ДВА"), як Продавцем і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як Покупцями укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П., який зареєстровано у реєстрі за № 1177. Предметом вказаного договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23 липня 2013 року є нежила будівля адміністративного приміщення (літ. Ш), загальною площею 490,20 кв.м. (чотириста дев`яносто цілих та двадцять сотих квадратних метрів, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка відчужена ТОВ "КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ДВА" в рівних частках на користь кожного з покупців: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що підтверджується умовами договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23 липня 2013 року реєстраційний нотаріальний № 1177. ОСОБА_1 19 червня 2020 року отримала від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, щодо сплати нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) у розмірі 153106,12 грн. (сто п`ятдесят три тисячі сто шість гривень 12 копійки) за 2019 рік. Згідно з Розрахунком податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, доданим відповідачем до податкового повідомлення-рішення, податковим органом було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 153 106,12 грн, виходячи з розрахунку площі нерухомого майна 2 445,98 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, від 25 червня 2020 року позивач звернулась до податкового органу з заявою та доданими до неї документами про проведення звірки щодо частки в об`єкті нежитлової нерухомості. Контролюючим органом було відмовлено у отриманні від позивача оригіналів документів про право власності, та було надано відповідь від 07 липня 2020 року № 17560/1726-15-33-14-23, якою було відкликано податкове повідомлення-рішень від 03 червня 2020 року № 0223163-3314-2658 на суму податку на нерухоме майно 16584,55 грн за 2019 рік та прийнято замість нього нове податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2020 року № 0223163/1-3314-2658 на суму 11 056,36 грн. Зі змісту вказаного вище листа "Щодо проведення звірки по податку на нерухоме майно" від 07.07.2020 №17560/Т/26-15-33-14-23 вбачається, що позивачу було запропоновано привести у відповідність інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно документів на підставі яких проведені реєстраційні дії. Позивач вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернулася з даним позовом до суду за захистом порушених прав. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено те, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності по АДРЕСА_2 частка в розмірі 1/2 (половина) від нежитлової будівлі площею 529,9 кв.м., що становить по 264,95 кв.м. на кожного з двох співвласників, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення- рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658 про оподаткування відсутнього у позивачки нерухомого майна на суму 153 106,12 грн, а тому таке оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Приписи пункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. При цьому підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених п. п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що об`єктом оподаткування, за яким визначено суму податку у розмірі 153106,12 грн, є нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Період, за який нарахований податок за 2019 рік. Так, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дійсно зазначено документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії як підстава виникнення права власності а саме: - договір купівлі-продажу нежитлової будівлі номер 1177 виданий 23 липня 2013 року, приватний нотаріус Панченко А.П.; - декларація про готовність об`єкту до експлуатації, серія та номер кв 142140620316, виданий 03 лютого 2014 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві. При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зазначено інших документів окрім наведених вище документів, як підстави виникнення (набуття) права власності у позивача на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу нежилої будівлі укладеного 23 липня 2013 року між ТОВ "КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ-ДВА", як продавцем, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (позивачем), як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. і зареєстрованого в реєстрі за номером 1177, Продавець зобов`язується передати у власність Покупців, а Покупці зобов`язуються прийняти у власність, в рівних частках кожний, нежилу будівлю адміністративне приміщення (літ. III), загальною площею - 490,2 кв.м,. що складає 21/100 частин від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (доказ додано до позовної заяви та знаходиться у матеріалах справи). Частиною першою статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі-Закон №1952) визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів. Частиною другою статті 3 Закону №1952 встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Проте, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що після придбання наведеної вище нежилої будівлі адміністративних приміщень загальною площею 490.2 кв.м., ОСОБА_1 разом із співвласницею цього майна ОСОБА_2 було здійснено реконструкцію придбаної ними нежилої будівлі. Згідно з декларацією про готовність об`єкту до експлуатації "Реконструкція адміністративних приміщень нежитлової будівлі (Літ. Ш) по АДРЕСА_2 ", що зареєстрована 03 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва за серією та номером кв 142140620316, загальна площа адміністративної будівлі внаслідок реконструкції становить 529,9 кв.м., вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. (т. 1, арк. 19-23). Отже, викладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що позивачу на праві власності ніколи не належала частка 10/100 або 2 445,98 кв.м. в об`єкті нерухомого майна загальною площею 24459,80 кв.м., розташованому у АДРЕСА_2 , про що помилково було зроблено припущення податковим органом в розрахунку доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658 на суму 153106,12 грн. З аналізу норм права та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності по АДРЕСА_2 частка в розмірі 1/2 (половина) від нежитлової будівлі площею 529,9 кв.м., що становить по 264,95 кв.м. на кожного з двох співвласників, а отже, відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658 про оподаткування відсутнього у позивачки нерухомого майна на суму 153106,12 грн, тому таке оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Так, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»