Постанова 4855 № 640/6221/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6221/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Безименної Н.В., Степанюка А.Г. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 24.12.2020) у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Ванок-4» до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Фермерське господарство «Ванок-4» звернулося до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації позивача як платника податку на додану вартість; - визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість; - зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві направити Державній податковій службі України документи щодо відміни анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року; - зобов`язати Державну податкову службу України відновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації Фермерського господарства «ВАНОК-4» як платника податку на додану вартість; зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві направити Державній податковій службі України документи щодо відміни анулювання реєстрації Фермерського господарства «ВАНОК-4» як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації Фермерського господарства «ВАНОК-4» як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року; зобов`язано Державну податкову службу України відновити реєстрацію Фермерського господарства «ВАНОК-4» як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року. 04 березня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишено без задоволення; апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВАНОК-4» - задоволено; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року - скасовано в частині відмовлених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації Фермерського господарства «ВАНОК-4» як платника податку на додану вартість; стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Фермерського господарства «ВАНОК-4» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн. В подальшому, Фермерським господарством «ВАНОК-4» подано заяву в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року заяву Фермерського господарства «ВАНОК-4» про застосування судового контролю задоволено. Зобов`язано Державну податкову службу України подати до суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року по справі № 640/6221/19. Суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на приписи положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що рішення суду виконано у повному обсязі, тому підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання такого рішення відсутні. Крім того, питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення вирішується судом при вирішенні справи по суті. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2019 на підставі рішення від 30.08.2016 № 200283090 з електронного рахунку позивача було списано 50 396 944,30 грн. Наведені обставини підтверджуються витягом з СЕА ПДВ про залишок коштів на електронному рахунку позивача, сторонами не заперечується. Рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації Фермерського господарства «ВАНОК-4» як платника податку на додану вартість визнане протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року. Після поновлення реєстрації платника Фермерського господарства «ВАНОК-4» 29.05.2020 на виконання такого рішення суду, у позивача в системі електронного адміністрування ПДВ показник реєстраційної суми ПДВ (сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) у розмірі 50 396 944,30 грн не відображений. Позивач вважаючи, що встановлення судом факту протиправності рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює обтяження відповідного суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням юридичні наслідки та повернути первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття цього рішення, звернувся до суду із заявою порядку статей 382, 383 КАС України. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання такої реєстрації та поновлення у Реєстрі платників ПДВ регулюється статтями 180 - 184 Податкового кодексу України та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130. Законодавчі підстави для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість визначені статтею 184 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації особи як платника податку, яка проводиться шляхом виключення з Реєстру. Згідно з пунктом 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. Пунктом 184.6 статті 184 ПК України визначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункт 184.6 статті 184 Податкового кодексу України). При цьому якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання за такими товарами/послугами. необоротними активами виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону (пункт 184.7 статті 184 ПК України). Враховуючи викладене, починаючи з наступного дня після дати виключення особи з Реєстру, зазначеної контролюючим органом у рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість і до дати відновлення у Реєстрі, у такої особи відсутні обов`язок щодо складання податкових накладних та право на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Окрім цього, така особа податкову звітність з податку на додану вартість за цей період не подає. При цьому, у разі якщо у платника податку на дату виключення його з Реєстру обліковувалися товари/послуги, необоротні активи, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати виключення з Реєстру зобов`язаний був визначити податкові зобов`язання за такими товарами/послугами, необоротними активами, виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів та задекларувати їх у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій до контролюючого органу за останній звітний (податковий) період. У разі відновлення реєстрації особи у Реєстрі (у тому числі за рішенням судового органу, що набрало законної сили), така особа має право відкоригувати суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що були визначені на підставі пункту 184.7 статті 184 ПК України та задекларовані у податковій декларації з податку на додану вартість за останній звітний (податковий) період, шляхом складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної при визначенні таких податкових зобов`язань, та відображення його у податковій звітності з податку на додану вартість за перший звітний (податковий) період після дати відновлення реєстрації особи в Реєстрі. Згідно із пунктом 5.10 Положення № 1130 у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ. Отже, із Положення № 1130 випливає, що у випадку поновлення реєстрації платником ПДВ згідно з рішенням суду датою реєстрації буде та сама дата, яка була датою реєстрації до її анулювання згідно рішення, скасованого в судовому порядку. У приписах статті 200 ПК України зазначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1); при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абзац перший пункту 200.2); при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4). Згідно із пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування (СЕА) ПДВ забезпечує автоматичний облік суми поповнення та залишку коштів на рахунку в СЕА ПДВ, що обліковуються на ПДВ-рахунку підприємства; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати ПН і РК в ЄРПН, тобто розрахункового показника ліміту реєстрації. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 затверджений Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (надалі - Порядок № 569). Пунктом 4 Порядку № 569 визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Отже, електронний рахунок в СЕА ПДВ є рахунком, відкритим платнику податків у Казначействі, на який платник перераховує кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для збільшення ліміту реєстрації, щоб зареєструвати ПН і РК в ЄРПН та у сумі, достатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, тоді як ліміт реєстрації - це свого роду віртуальний показник, який розраховується автоматично в СЕА за формулою визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України. При цьому, ПК України не визначено механізму списання показників реєстраційного ліміту. Пунктом 200-1.8 статті 200-1 ПК України встановлено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. У разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, сума УНакл такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 цього Кодексу (абзаци двадцять сьомий та двадцять восьмий пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України). З вищевикладеного вбачається, що юридичні наслідки для платника податків як-то: втрата індивідуального податкового номера, який використовується для сплати податку, припинення дії договору про визнання електронних документів, закриття рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів, наявних на рахунку платника ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ тощо, за нормами ПК України виникають у зв`язку із прийняттям контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника ПДВ. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виконання рішення суду у даній справі охоплює як вчинення дій з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника податку на додану вартість, так і поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в тому числі відновлення показників реєстраційного ліміту ПДВ (суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) в системі електронного адміністрування ПДВ. Згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9). Колегія суддів зазначає, що способи захисту права це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що відновлення становища, яке існувало до порушення права з боку суб`єкта владних повноважень і є основною метою судового захисту, тому лише виконання судового рішення з використанням усіх можливих процесуальних механізмів, при цьому коли алгоритм таких дій окреслений приписами податкового законодавства, може вважатися повним виконанням судового рішення та відновленням порушених прав позивача. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про застосування судового контролю є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 12.04.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Н.В. Безименна А.Г. Степанюк