Постанова 4855 № 640/7517/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7517/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б., за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к позивача Деліянець В.В., пр-к відповідача Пілецький Є.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008271207, У С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2019 р. №0008271207. В обґрунтування позову позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія". В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, не обов`язкова необхідна одночасна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Вказані положення є самостійними по відношенню одна до одної та можуть застосовуватись окремо. Крім того, апелянт звертає увагу суду на тому, що судом першої інстанції не було застосовано закон, що підлягав застосуванню у спірних правовідносинах, а саме, зміни від 23.05.2020, що полягали у доповненні підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за якими введено звільнення платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинним законодавством до платників податків у разі порушення строку реєстрації податкової накладної, що повністю відповідає принципу «належного урядування». Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції та наявність підстав для його скасування. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 квітня 2021 року. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві було заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві. Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року. З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "УХЛК" за квітень 2017 р. - липень 2018 р., за результатами якої складено акт перевірки №20256/26-15-12-07-20/39325379 від 12.12.2018 р. (далі - Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення ТОВ "УХЛК" граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2017 р. - липень 2018 р., визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, податкові накладні: №300 від 24.10.2017 р. дата реєстрації 28.08.2018 кількість днів затримки - 286, №236 від 16.01.2018 р. дата реєстрації 28.08.2018 кількість днів затримки - 194, №293 від 14.05.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 90, №226 від 25.05.2017 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 440, №284 від 28.08.2017 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 348, №252 від 28.03.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 136, №294 від 03.05.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 90, №260 від 06.06.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 60, №290 від 12.04.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 121, №291 від 12.04.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 121, №140 від 12.04.2017 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 486, №301 від 31.10.2017 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 287, №283 від 13.07.2018 р. дата реєстрації 29.08.2018 кількість днів затримки - 29, №262 від 12.06.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 61, №296 від 24.05.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 76, №292 від 16.04.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 107, №237 від 19.01.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 196, №295 від 07.05.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 91, №261 від 06.06.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 61, №287 від 10.07.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 30, №288 від 12.07.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 30, №289 від 09.07.2018 р. дата реєстрації 30.08.2018 кількість днів затримки - 30, на загальну суму ПДВ 4048283,08 грн. На підставі Акту перевірки 04.01.2019 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008271207, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України та згідно п. 120' 1.1 ст. 120' 1 ПК України, а саме: - за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 569050,96 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 113810,19 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 96699,65 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 29009,90 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 2965119,03 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 1186047,62 грн.; - за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 366 і більше календарних днів на суму ПДВ 417413,44 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 208706,72 грн. За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказане вище податкове повідомлення-рішення залишене без змін. Вважаючи, що відповідачем безпідставно прийнято вказане вище податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що п. 201.10 ст.201 ПК України, виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН: податкові накладні, які не надаються покупцю та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Колегія суддів звертає увагу, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Норми п. 201.1 ст. 201 ПК України, передбачають, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з абз. 8, 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Положеннями п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН: податкові накладні, які не надаються покупцю та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. При цьому, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність одночасно двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Даний правовий висновок у спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 04.09.2018 р. по справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 р. по справі № 807/68/18, від 07.02.2019 р. по справі № 808/3250/17. Дослідивши в ході розгляду справи долучені до матеріалів справи копії спірних податкових накладних, колегія судді зауважує, що останні містять відмітки про те, що не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини "14" (складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента), при цьому у рядку 8 зазначено код ставки ПДВ - "20", що свідчить про те, що податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%, а тому контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції та є необґрунтованими. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне. Апелянт посилається на те, що 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким доповнено підрозділ 2 розділу ХX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 73, яким змінено розмір штрафів за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466-ІХ). Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом

73. Штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень. Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Також, 08 серпня 2020 року набули чинності положення Закону України від 14 липня 2020 року № 786-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», яким внесено окремі зміни до пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Так, відповідно до абзацу 2 пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень. Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Таким чином, на час вирішення даного спору судом першої інстанції, законодавцем було обмежено максимальний розмір штрафу, що застосовується до платника податку на додану вартість за порушення граничного строку для реєстрації податкових накладних. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19 зазначив наступне: «…За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів, нарахованих платникам податків з 01 січня 2017 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження без обмеження інстанційності судового розгляду та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом. Тобто, з наведеного слідує, що законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом». Відповідно до положень частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Слід врахувати, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Таким чином, станом на час розряду справи в суді апеляційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак, він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків з 01 січня 2017 року за наведених у цій же нормі умов. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 17 липня 2020 року у справі № 640/5138/19, від 29 липня 2020 року у справі № 440/813/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 580/1424/19, від 10 серпня 2020 року у справі № 640/6528/19. Колегія суддів вважає, що за наведеними приписами Закону, платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов. З Додатку до податкового повідомлення-рішення (розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) убачається, що податкові накладні, за несвоєчасну реєстрацію яких контролюючим органом до позивача застосовано штраф, були зареєстровані 28.08.2018 р., 29.08.2018 р., 30.08.2018 р. (а.с. 40) Таким чином, податкові накладні були зареєстровані в період, визначений пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З огляду на зазначене, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили. У відповідності до приписів ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Наведене дає підстави для висновку про те, що грошове зобов`язання позивача, нараховане оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням - наразі є неузгодженим та відповідає вимогам пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Колегія суддів повторно акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене самим законодавцем, шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів. Відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19 вказав, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак, не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань. У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача підтвердив, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не вживалися заходи щодо відкликання оскаржуваного повідомлення-рішення та не виносилося іншого на виконання положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" П, хоча визнав наявність підстав до зменшення штрафних санкцій у відповідності до новел Закону. Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміну правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2019 року. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, натомість, суд першої інстанції помилково не застосував вказаних положень до спірних правовідносин. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а саме, у порушенні норм матеріального права, що полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення спору, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково, судові витрати позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги, на підставі положень ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про процесуальне правонаступництво - задовольнити. Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково . Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 04.01.2019 р. №0008271207 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1537574грн.43 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 28815,00 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн.00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 12.04.2021р.)