Постанова КЦС ВС № 641/9198/16-ц

Постанова Іменем України 31 березня 2021 року м. Київ справа № 641/9198/16-ц провадження № 61-22718св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , треті особи за первісним позовом: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений ПН ХМНО Міссіяж О. А. 14 грудня 2012 року, реєстровий № 2639; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 спірну квартиру; скасувати рішення ПН ХМНО Тарасової Ю. П. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , вчинену 22 вересня 2015 на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2015 року за № 1671; виселити ОСОБА_2 та членів її родини з квартири АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування; відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 , яка в цій квартирі була зареєстрована та мешкала разом зі своїм сином ОСОБА_6 . Позивач є рідним сином ОСОБА_6 та рідним онуком ОСОБА_5 . Баба позивача - ОСОБА_5 померла в лютому 2012 року , батько позивача помер в червні 2012 року , не встигши оформити спадкові права на квартиру після своєї матері. Після досягнення позивачем ОСОБА_1 14-річного віку, він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після свого батька, який фактично прийняв спадщину після його матері у вигляді спірної квартири, та 09 вересня 2016 року було заведено спадкову справу. При перевірці відомостей щодо спадкового майна стало відомо, що в грудні 2012 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом, продала спірну квартиру ОСОБА_3 , який в грудні 2014 року продав квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 . Остання в вересні 2015 року продала квартиру відповідачу ОСОБА_2 . На момент вчинення правочину ОСОБА_5 не мала цивільної правоздатності, оскільки померла, а тому правочин щодо відчуження права власності на нерухоме майно на користь ОСОБА_3 має бути визнаний недійсним, наслідками недійсності правочину є повернення в натурі всього, що особа одержала на виконання цього правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується в разі наявності між сторонами укладеного правочину, який визнано недійсним, а вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена лише стороні недійсного правочину. В разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндікаційного позову від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Також, у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на спірну квартиру у нотаріуса . У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування витрат, здійснених для поліпшення майна. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. При задоволенні судом вимог ОСОБА_1 щодо визнання правочину недійсним, витребування з володіння квартири та виселення вона залишиться без житла. Між тим нею були понесені витрати на поліпшення стану квартири, а саме проведені ремонтно-відновлювальні роботи, встановлено сантехнічне обладнання. Витрати на ремонт у кімнаті та службових приміщеннях квартири були необхідними та корисним, оскільки технічний стан житла був незадовільний та не надавав можливості його використання за прямим призначенням - забезпечення нормального проживання фізичної особи, проведені нею відновлювальні ремонтні роботи значно поліпшили експлуатаційні властивості квартири, понесені витрати підтверджуються товарними чеками на придбання будівельних матеріалів. ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень, просила стягнути з законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , на її користь вартість здійснених нею витрат на поліпшення нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 в розмірі 233 959,00 грн, відшкодувати судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН ХМНО Міссіяж О. А. 14 грудня 2012 року, реєстровий № 2639. Витребувано у ОСОБА_2 з незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення ПН ХМНО Тарасової Ю. П. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , вчинену 22 вересня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2015 року за № 1671. Висилено ОСОБА_2 та осіб, які з нею проживають, з квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 615,53 грн. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування витрат, здійснених для поліпшення майна - залишено без задоволення. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення правочину ОСОБА_5 не могла мати цивільної дієздатності, оскільки вже померла, тому суд зробив висновок про наявність підстав для визнання правочину щодо відчуження квартири на користь ОСОБА_3 недійсним. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому спірне майно підлягає витребуванню з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України. ОСОБА_1 є спадкоємцем свого батька ОСОБА_6 , який свою чергу є єдиним спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_5 , а тому позивач має право на спадкування за законом на спірне нерухоме майно та захисту свого порушеного права щодо користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі і виселення усіх осіб, які мешкають у квартирі, оскільки ОСОБА_2 не заперечує своєї проживання разом із чоловіком у спірній квартирі з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України. Залишаючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 без задоволення, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів того, що саме нею були проведені будівельно-ремонтні роботи та саме нею поліпшено стан кв. АДРЕСА_1 на суму 233 959,00 грн. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасовано. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість здійснених витрат на поліпшення нерухомого майна в розмірі 233 959,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 848,98 грн, а також витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 4 404,00 грн. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із доведеності заявлених позовних вимог, що підтверджено судовою будівельно-технічною експертизою від 25 квітня 2019 року № 22144/6354. Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення, виселення, визнання права власності в порядку спадкування в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядалося. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2019 року. Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що ОСОБА_2 не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме, що саме нею були проведені будівельно-ремонтні роботи та поліпшено стан квартири, що призвело до збільшення її ринкової вартості. Доводи інших учасників справи 27 січня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комінтернівського районного суду міста Харкова. Зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. У січні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду були зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування витрат, здійснених для поліпшення майна, касаційний перегляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення, виселення, визнання права власності в порядку спадкування Верховним Судом не здійснюється. Фактичні обставини справи У справі, яка переглядається, судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності була зареєстрована на ім`я ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу Харківської товарної біржи від 10 жовтня 1994 року за № Н3-705. У вказаній квартирі з 03 серпня 2005 року також був зареєстрований ОСОБА_6 , який знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 - 30 травня 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 . 09 вересня 2016 року неповнолітній ОСОБА_1 , діючи за згодою його матері ОСОБА_7 , звернувся до Шостої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_6 . Заведена спадкова справа № 565/2016. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 04 жовтня 2016 року, встановлено, що 14 грудня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_3 , останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . За договором купівлі-продажу від 23 грудня 2014 року наступним власником спірної квартири стала ОСОБА_4 . У подальшому добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 22 вересня 2015 року стала ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН ХМНО Міссіяж О. А. 14 грудня 2012 року, реєстровий № 2639, - визнаний недійсним за рішенням суду. При цьому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 . Тоді як ОСОБА_1 набув право власності на вказану квартиру в порядку спадкування після смерті його батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як на підставу зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 посилалася на те, що нею, як добросовісним набувачем, були понесені витрати на поліпшення стану квартири, а саме: проведені ремонтно-відновлювальні роботи, встановлено сантехнічне обладнання. Витрати на ремонт у кімнаті та службових приміщеннях квартири були необхідними та корисними, оскільки технічний стан житла був незадовільний та не надавав можливості його використання за прямим призначенням - забезпечення нормального поживання фізичної особи. Вважала, що проведені нею відновлювальні ремонтні роботи значно поліпшили експлуатаційні властивості квартири. На підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Експертам ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надано наявні в неї відомості щодо переліку та обсягів ремонтних робіт, а саме чеки, квитанції, договори на виконання робіт. Згідно висновку експертів ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 22144/6354, складеного 25 квітня 2019 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , станом на квітень 2019 року складає 670 072,00 грн, ринкова вартість вказаної квартири після виконаних ремонтних робіт збільшилася на 243 758,00 грн. Загальна вартість фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт в квартирі, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, станом на квітень 2019 року складає 233 959,00 грн. При цьому з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 22 вересня 2015 року, убачається, що вартість вказаної квартири становить 269 900,00 грн. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування витрат, здійснених для поліпшення майна, апеляційний суд зробив висновок про те, що витрати, які були понесені ОСОБА_2 для здійснення поліпшення у спірній квартирі підтверджено судовою будівельно-технічною експертизою від 25 квітня 2019 року № 22144/6354, яка апеляційним судом визнана належним та допустимим доказом у справі. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. Суди попередніх інстанцій встановили, що власник квартири ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, здійснив захист своїх порушених прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову до добросовісного набувача ОСОБА_2 , яка набула право власності на майно за відплатним договором. При цьому квартира витребувана від ОСОБА_2 та повернута ОСОБА_1 . Відповідальність за статтею 661 ЦК України продавця є імперативною та настає незалежно від наявності/відсутності складу цивільного правопорушення. За змістом частин третьої, четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Верховний Суд звертає увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевому набувачу збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 вересня 2016 року, провадження № 6-389цс16, Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14-376цс18 та Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 766/8694/16-ц (провадження № 61-35681св18). Для оцінки вартості невід`ємних поліпшень у спірній квартирі, за клопотанням ОСОБА_2 була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, висновком якої встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , станом на квітень 2019 року складає 670 072,00 грн, ринкова вартість вказаної квартири після виконаних ремонтних робіт збільшилася на 243 758,00 грн. Загальна вартість фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт в квартирі, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, станом на квітень 2019 року складає 233 959,00 грн. При цьому з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 22 вересня 2015 року, убачається, що вартість вказаної квартири становить 269 900,00 грн. Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі повного та всебічного розгляду справи, встановивши, що ОСОБА_2 за власні кошти здійснила ремонт квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого збільшилася вартість поліпшеного майна, яке неможливо відокремити від майна без його ушкоджень. ОСОБА_6 отримав у власність квартиру з поліпшеними експлуатаційними характеристиками, які не можливо відокремити і повернути ОСОБА_2 в натурі, тому колегія суддів погоджується з висновком про стягнення з власника вартості невідокремлених поліпшень, пропорційно збільшенню вартості майна внаслідок цих поліпшень відповідно до вимог частини четвертої статті 390 ЦК України. При цьому, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що висновок судової будівельно-технічної експертизи є належним та допустимим доказом у справі, з якого вбачається на яку саме суму зросла ринкова вартість спірної квартири після проведення ОСОБА_2 відповідних поліпшень, які не можуть бути відокремлені. У свою чергу, відповідач не скористався своїм процесуальним правом заявити клопотання про проведення додаткової судової експертизи для уточнення вартості та підтвердження обставин на які він посилається заперечуючи цей доказ. Зазначене вище спростовує доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом помилково визнано належним та допустимим доказом висновок судової будівельно-технічної експертизи. Аргументи заявника про те, що ОСОБА_2 не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме, що саме нею були проведені будівельно-ремонтні роботи та поліпшено стан квартири, що призвело до збільшення її ринкової вартості є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 протилежного не доведено. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Висновки за результатами розгляду касаційних скарг У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року- без змін. За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 рокузалишити без змін. Поновити виконання постанови Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун