Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/7834/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/355/21 Справа № 202/7834/20 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд в особі судді Коваленко В.Д., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого, з середньою спеціальною освітою, одруженого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Як вбачається з постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він повторно протягом року о 18 год. 50 хв 29 листопада 2020 року. в м.Дніпрі по вул. Байкальській,71/2, керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинив повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП,- відносно нього, - закрити за відсутністю події та складу правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, та не обґрунтованим, відомості з протоколу не відповідають фактичним обставинам справи, суд зробив невірні висновки. На його думку, суд поверхнево розглянув справу, протокол складений щодо нього необґрунтовано, бо він перебував вдома а його даними умисно скористався товариш, зазначає, що він у вказаний день не керував зазначеним автомобілем. Посилається на порушення права на захист. Мотиви апеляційного суду. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, та свідка ОСОБА_2 , дослідивши відповідні матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, вважаю, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є невірним та не ґрунтується на матеріалах справи. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В апеляційному суді ОСОБА_1 пояснив, що він взагалі на той момент не керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , а керував ним його знайомий ОСОБА_3 , який в смс повідомленні просив направити йому фотографії його паспортних даних або назвати особисті дані, проте він відмовив йому, та в подальшому ОСОБА_3 скористався його даними, також вказав, що 29.11.2020 року о 18.50 год. він перебував вдома з жінкою, що можуть підтвердити його жінка та сестра, крім того зауважив, що не проживає за адресою по АДРЕСА_2 як зазначено в протоколі, крім того повідомив, що зазначений автомобіль взагалі йому не належить, а оформлений на ОСОБА_4 . В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 , зазначила, що вони з чоловіком 29.11.2020 року о 18.50 год. відпочивали вдома, та приблизно в даний час на телефон її чоловіка почали приходити смс повідомлення від ОСОБА_3 з проханням надати особисті дані її чоловіка - ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов`язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно Інструкції з оформлення матеріалів адміністративного правопорушення в органах поліції №1376 від 06.11.2015 року зокрема встановлення фактичних обставин та особистих даних особи стосовно якої складено протокол, покладається на особу уповноважену на складання протоколу які підтверджуються також підписом такої особи. Як вбачається з наявних матеріалів провадження, наявні докази мають суттєві розбіжності між собою та суперечливі відомості, оскільки з наявного протоколу вбачається що, поліцейським було складено даний протокол ДПР18 №129014 від 29.11.2020 року на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Проте згідно з доданого до матеріалів справи фотокопії листування, та переглянутих в судовому засіданні скріншотів з мобільного телефону ОСОБА_1 , а також пояснень ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 зазначені в протоколі особисті дані є невідповідними, оскільки в момент складання протоколу ОСОБА_1 взагалі не перебував на місці його складання, не керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 . В цей час ОСОБА_1 з дружиною перебував вдома. В судовому засіданні було переглянуто і відеозапис наявний в матеріалах провадження та встановлено, що на ньому при складанні даного протоколу зображено не ОСОБА_1 а зовсім іншу особу. За поясненнями ОСОБА_1 це особа схожа на його колишнього приятеля. Вищевикладене свідчить про те, що при складанні протоколу допущено грубе порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, вимог вищезгаданої інструкції, що в результаті призвело до невірних висновків суду та притягнення до відповідальності невинної особи. Оцінивши наявні докази, прихожу до висновку про невинуватість та відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати як незаконну а справу про адміністративне правопорушення щодо останнього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- задовольнити. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за скоєне,- скасувати. Постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду В.Д. Коваленко