Постанова 4808 № 347/1996/20

Справа № 347/1996/20 Провадження № 22-ц/4808/470/21 Провадження № 22-ц/4808/469/21 Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В. секретаря Пацаган В.В. за участю апелянта ОСОБА_1 представника апелянта адвоката Мельничука Я.В. позивача ОСОБА_2 представника позивача адвоката Беньковського В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 19.01.2021року та додаткове рішення від 03.02.2021 року у складі судді Гордія В.І. ухвалених в м. Косів, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, - в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, щорішенням Косівського районного суду від 25.09.2020 року шлюб між сторонами було розірвано. Однак, у вказаному рішенні суду не було визначено місце проживання їх спільної малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу було те, що відповідачка пішла з сім`ї разом з їх спільною малолітньою донькою і живе з іншим чоловіком, не приховуючи при цьому свої нові стосунки. Його повідомила, що проживає у своєї матері в с. Хімчин, Косівського району, але як йому стало відомо, вона разом із дитиною проживає в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані та проживають: співмешканець дружини ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_5 , які є зовсім чужими людьми для його малолітньої доньки. При цьому, відповідачка упродовж року часто виїжджала за кордон України, залишаючи їх малолітню доньку на тривалий час зі своєю матір`ю або вітчимом у неї вдома в с. Хімчин, Косівського району. Однак, за вказаною адресою умови проживання для малолітньої дитини незадовільні у будинку проживають - мати та вітчим відповідачки, її двоє братів та сестра; у будинку одна житлова кімната та немає комунікацій (газу, води), дитина була недоглянута, у зв`язку з чим він, як батько, неодноразово забирав дитину до себе додому. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визначити місце проживання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 . Рішенням Косівського районного суду від 19 січня 2021 року позов задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з батьком ОСОБА_2 . 25.01.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковий рішенням Косівського районного суду від 03 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3500 (три тисячі п?ятсот) грн. понесених судових витрат за надання правової допомоги. Не погодившись із законністю винесених рішень, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якй посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що дитина проживає разом з нею у її матері в с.Хімчин Косівського району. Впродовж 2020 року вона дійсно декілька разів виїжджала за кордон, однак її поїздки не були довготривалими і в той час дитина перебувала з бабусею. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував вік та потреби дитини, не взяв до уваги стать дитини. Суд не звернув уваги на її пояснення, що житло її матері не є чужим для дитини, оскільки вона проживала з матір"ю в час, коли позивач зловживав алкогольними напоями. З цих підстав апелянтка вважає, що подальше проживання в будинку бабусі не буде для дитини чимось негативним чи тривожним. Також при вирішенні спору суд не врахував довідку Косівської ЦРЛ про перебування позивача на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті. Акт відвідування від 11.08.2020 року складений за місцем проживання позивача ОСОБА_6 , а про незадовільний стан житла її матері у ньому вказано зі слів ОСОБА_6 , а не по фактичному огляді. На думку апелянтки, не є обгрунтованим і висновок Органу опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації про доцільність залишення дитини батькові, оскільки всі обставини було встановлено зі слів батька, а умови проживання дитини з нею навіть не вивчалися. ОСОБА_1 також посилається на те, що з травня 2020 року дитина фактично проживає з нею, що свідчить про формування у дитини привязаності до неї як до матері, до місця проживання та побутових умов. З наведених підстав просить рішення суду скасувати , в позові ОСОБА_6 відмовити, визначити місце проживання дочки, ОСОБА_3 з матір`ю, тобто з ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Косівського районного суду від 19 січня 2021 року та додаткове рішення від 03 лютого 2021 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги скарги підтримали, просили скаргу задоволити. ОСОБА_1 суду пояснила, що дитина - ОСОБА_3 , з травня 2020 року проживає з нею. Дійсно , вона проживала з дитиною і у своєї матері в с.Хімчин , Косівського району і у співжителя в с.Вербовець цього ж району. Однак шкоди від цього дитині немає, бо вона оточена любов"ю і увагою. Вона дійсно у 2020 році виїжджала тричі на нетривалий час за кордон на підробітки. Однак дитина не була без догляду. В подальшому, вона не планує жодних поїздок. Вона доглядає та виховує дитину належно. Поганих звичок не має, єдиним доходом на даний час є допомога по догляду за дитиною. Однак по досягненню дитиною 3 років вона буде працювати і відповідно, заробляти кошти на утримання дочки. Просить залишити дитину проживати з нею, врахувавши , що це дівчинка, її вік та тісний зв"язок з матір"ю. Вважає, що таке рішення буде відповідати інтересам дитини. Позивач та його представник скаргу не визнали. Просили відмовити в її задоволенні. Позивач суду пояснив, що дитина не може бути залишена з матір"ю, оскільки остання не має у власності будь якого житла. Проживає то у мами, то у свого співжителя, що негативно впливає на дитину. Умови проживання у матері відповідачки для проживання дитини неналежні, оточення чуже, коштів на утримання відповідачка не має. Оскільки відповідачка часто виїжджає за кордон та залишає дитину на чужих людей, її слід залишити на проживанні з батьком, тому рішення суду правильне. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дитина зареєстрована за місцем проживання батька, який характеризується позитивно. Позивач працевлаштований (є підприємцем), що вказує на його спроможність забезпечити доньці достатній матеріальний рівень для її фізичного та духовного розвитку. Актом обстеження матеріально-побутових умов життя від 09.10.2020 року по місцю реєстрації та проживання позивача ( АДРЕСА_2 ), де також зареєстрована малолітня дитина, є всі умови для належного проживання та виховання малолітньої дитини (дитячі меблі, одяг, іграшки, тощо). Натомість відповідачка ОСОБА_1 тривалий час була відсутня за фактичним місцем проживання малолітньої дитини (в с.Хімчин, Косівського району) в період окремого проживання подружжя. А саме, відповідачка перебувала за кордоном з 15.07 по 15.08.2020 року, з 24.08 по 06.09.2020 року та з 25.09 по 28.10.2020 року. Тобто, дитина була «вирвана» із рідного дому, та відвезена проживати у інше місце із чужими особами, оскільки крім матері, в будинку проживав ще вітчим відповідачки та її брати і сестра. Крім того, суд взяв до уваги висновок комісії з питань захисту прав дітей Косівської РДА від 29.10.2020 року, згідно якого комісія вирішила вважати за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 . Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступні обставини справи. Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Косівського районного суду від 25.09.2020 року. У даному шлюбі у них народилася дитина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 19.06.2018 року (а.с.11). При розірванні шлюбу судом не було вирішено питання щодо місця проживання дитини, оскільки сторони не дійшли згоди з цього приводу. За даними довідки №1684 виданої 17.08.2020 року виконкомом Косівської міської ради, до складу сім?ї ОСОБА_2 , 1987 р.н., жителя АДРЕСА_2 , станом на 17.08.2020 року входять, зареєстровані та проживають: дружина ОСОБА_1 , 1999 р.н. та дочка ОСОБА_3 , 2018 р.н. (а.с.12). Місце реєстрації малолітньої дитини за вказаною адресою також підтверджується копією будинкової книги (а.с.46-49). Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов життя від 09.10.2020 року (а.с.15), по місцю реєстрації та проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) встановлено, що в будинку є всі умови для належного проживання та виховання малолітньої дитини (дитячі меблі, одяг, іграшки, тощо). З копії акту відвідання від 11.08.2020 року складеного фахівцем із соціальної роботи видно, що за усним зверненням матері дитини до ювенальної превенції, соціальним працівником було здійснено відвідання сім?ї по місцю проживання позивача, на час якого вдома перебували батько, його малолітня дитина та бабуся. (а.с.16). По місцю проживання позивач ОСОБА_2 характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою від 17.08.2020 року (а.с.13). ОСОБА_2 є підприємцем, що стверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.14). За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 , батько позивача. Наявність у позивача власного житла не встановлено. За даними довідки КНП «Косівська ЦРЛ» за №1191/01-09 від 23.12.2020р., ОСОБА_2 знаходиться на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті поліклініки з 15.08.2008 року (а.с.51). Згідно довідки психоневрологічного кабінету КНП «Косівська ЦРЛ» №423 від 26.10.2020 року, ОСОБА_2 впродовж поточного року на стаціонарному та амбулаторному лікуванні не перебував (а.с59), аналогічна інформація міститься в довідці №100 від 24.03.2021 року. Згідно довідки наркологічного кабінету КНП «Косівська ЦРЛ» №324 від 26.10.2020 року, ОСОБА_2 впродовж поточного року на стаціонарному та амбулаторному лікуванні не перебував (а.с59), аналогічна інформація міститься в довідці №74 від 04.03.2021 року. За даними довідки Рожнівської сільської ради від 12.11.2020 року №76, мати дитини ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 . (а.с.27). Із довідки про склад сім`ї, виданої Рожнівською сільською радою 14.09.2020 року №1019, вбачається, що за адресою АДРЕСА_3 окрім ОСОБА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_8 (брат), ОСОБА_9 (брат), ОСОБА_10 (сестра), (а.с.17). Як вбачається з Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , що складений Рожнівською сільською радою 28.02.2021 року за адресою АДРЕСА_4 , за даною адресою проживають: заявник - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_7 , брат - ОСОБА_8 , брат - ОСОБА_9 , сестра - ОСОБА_10 . Власником житлового будинку є мати відповідачки - ОСОБА_7 Перевіркою також встановлено, що сім`я проживає в житловому будинку, який складається зі спальні, дитячої кімнати, кухні, ванної кімнати, коридору. В будинку зроблено сучасний ремонт, прибрано, чисто. Дитина доглянута. Коштів, які заробляє родина вистачає для повноцінного харчування. Відтак комісією зроблено висновок, що умови проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідають санітарно-гігієнічним нормам (а.с.149). Згідно Акту відвідування від 09.02.2021 року, складеного комісією у складі начальника відділу соціальної роботи, фахівця соціальної роботи Рожнівської сільради, атакож дільничого офіцера поліції за адресою с.Хімчин, під час відвідування сім`ї в дома були дідусь - ОСОБА_11 і онучка - ОСОБА_3 . Зі слів дідуся дитини, мама дитини ОСОБА_1 була на базарі. Умови проживання задовільні, в хаті тепло, чисто. У дівчинки є окреме ліжко, дитина доглянута, одяг чистий. Сім`я забезпечена. У даному господарстві зареєстровані дідусь, бабуся, мама і дитина (а.с.150). За даними довідки управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА від 22.02.2021 року №399, ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року (а.с.148). Матеріалами справи також встановлено, що у період з 23.11.2020 року по 24.11.2020 року відповідальним фахівцем соціальної служби проведено оцінку потреб сім`ї за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено Акт. Згідно Акта за вказаною адресою проживають мати ОСОБА_1 , яка зареєстрована в с.Хімчин, дочка ОСОБА_3 та співмешканець ОСОБА_4 (а.с.54). Перевіркою встановлено, що дитина доглянута, зовнішній вигляд відповідає віку. За дитиною фактично доглядає мати, яка перебуває у декретній відпустці. Актом також встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку свого співмешканця, в якому дотримуються санітарно-гігієнічні норми. У будинку тепло, чисто, є обладнане місце для гри та відпочинку дитини (є дитяча кімната). Умови проживання задовільні, помешкання безпечне для дитини дошкільного віку (а.с.56). При розгляді даної апеляційної скарги суд вважає за необхідне застосувати системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку». Відповіднодо ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення. При наданні оцінки всім обставинам справи та доказам суд зауважує, що після припинення спільного проживання подружжя ОСОБА_1 , з травня 2020 року дитина фактично проживає з мамою, ОСОБА_1 . Факт реєстрації дитини за місцем проживання батька не спростовує цієї обставини і не є визначальною обставиною при вирішенні даного спору. Обоє батьків за місцем проживання характеризуються позитивно, на що вказують наявні у справі характеристика та акти уповноважених осіб щодо обстеження умов проживання. Не зважаючи на те, що жоден з батьків не має власного житла, як батьком, так і матір`ю створено належні побутові умови для виховання та розвитку дочки. Однак, враховуючи той факт, що тривалий час (з травня 2020 року) дитина проживає з мамою, з огляду на стать і вік дитини, визначену сферу проживання, вже встановлений зв`язок між матір`ю та дитиною, недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дитини, апеляційний суд вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_6 не відповідатиме найкращим інтересам дитини. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дочки, має право та обов`язок брати участь у вихованні дитини, піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дочка буде проживати. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дитина проживає із чужими особами і позбавлена батьківської уваги та опіки. Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 дійсно у 2020 році виїжджала закордон, проте такі поїздки дійсно були не тривалими (з 15.07 по 15.08.2020 року, з 24.08 по 06.09.2020 року та з 25.09 по 28.10.2020 року) і на час її відсутності дитина проживала з бабусею- матір"ю відповідачки. В цілому, проживання відповідача з дитиною у своєї матері чи в будинку співмешканця не унеможливлює належне виховання та утримання дитини, та не є обставиною, що виключає проживання дитини з матір"ю. Визначальним в даному випадку, є встановлення належності умов для проживання та виховання дитини та виконання батьківських обов"язків. Апеляційним судом не встановлено обставин, що вказують на відсутність у відповідачки належних умов для виховання дитини. Відсутність заробітку в силу декретної відпустки не є обставиною, яка в порівнянні з позивачем, вказує на неналежне фінансове забезпечення чи перевагою позивача. Жоден із батьків не має власного житла. Однак з огляду на акти обстежень від 23.11.2020 року в АДРЕСА_1 та від 08.02.2021 року в АДРЕСА_4 умови для проживання та виховання дитини матір"ю створені належні. Згідно висновку комісії з питань захисту прав дітей Косівської РДА від 29.10.2020 року, комісія вирішила вважати за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 (а.с.40) і його взяв до уваги суд першої інстанції. Однак, такий фактично сформовано тільки зі слів батька дитини ОСОБА_2 . Актом відвідання від 11.08.2020 року встановлено матеріально-побутові сім`ї ОСОБА_2 від за адресою АДРЕСА_2 . Як вбачається з висновку, умови проживання матері не встановлювалися, детально обставини щодо утримання та виховання обома батьками не досліджувалися.Висновок органу опіки і піклування в частині виконання батьківських обов`язків матір`ю дитини обгрунтований лише поясненнями батька дитини щодо частих виїздів матері дитини за кордон впродовж року. Щодо незадовільних умов проживання за адресою проживання малолітньої дитини в с.Хімчин, на які вказує орган опіки і піклування, то такі при складенні висновку фактично не були дослідженні, оскільки висновок містить посилання лише на Акти огляду та відвідин помешкання батька дитини. Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини. Апеляційний суд відхиляє висновок органу опіки та піклування, оскільки такий є необгрунтованим. Таким чином, встановлені в ході перегляду справи обставини дають колегії суддів підстави для висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо доцільності з метою забезпечення найкращих інтересів дитини- ОСОБА_3 , визначити місце проживання з батьком. Враховуючи результат апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та положення ст.141 ЦПК України, скасуванню підлягає також додаткове рішення Косівського районного суду від 03 лютого 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 376,381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Косівського районного суду від 19.01.2021року та додаткове рішення від 03.02.2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини- відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Девляшевський В.А. Пнівчук О.В.