Постанова 4805 № 2-354/12

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №2-354/12 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №2-354/12 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни в інтересах стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про вирішення питання про звернення стягнення на незареєстроване нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира, постановлену 14 грудня 2020 року суддею Перекупкою І.Г. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. (далі - Приватний виконавець Волкова Є.О.) в інтересах стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» (далі - Товариство, ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», Стягувач) звернулася до суду із поданням, у якому просила звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою, кадастровий номер 1810136300:04:015:0014. В обґрунтування вимог вказала, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 60680878 (АСВП) (далі - виконавче провадження) з примусового виконання виконавчого листа № 2-354/12, виданого 17.10.2012 Богунським районним судом м.Житомира на підставі судового рішення про зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) заборгованість за кредитом 176102,89 дол. США, заборгованість за відсотками 26766,29 дол. США, пеню за прострочення по тілу кредиту 3000 дол.США, пеню за прострочення відсотків по кредиту 1000 дол.США, а всього 206869,18 дол.США, а в разі неможливості це зробити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за кредитом 1406093,53 грн, заборгованість за відсотками 213715, 44 грн, пеню за прострочення по тілу кредиту 23953,50 грн, пеню за прострочення відсотків по кредиту 7984,50 грн, а всього 1651746,90 грн. Зазначила, що відповідно до змісту договору іпотеки від 13.01.2007, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , останній є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 570 кв.м, яка знаходиться за зазначеною адресою (цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1810136300:04:015:0014) на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2007, згідно якого він може провести державну реєстрацію вказаного майна, проте таких заходів не вчиняє, що унеможливлює звернення стягнення на це майно боржника. ОСОБА_1 не приймає будь-яких дій з виконання рішення суду. Вищевказане нерухоме майно є єдиним майном боржника, на яке можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача, яким на даний час відповідно до ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 04.12.2018 є ТОВ «ФК «Укрфінанс груп». Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2020 року звернуто стягнення в рамках виконавчого листа № 2-354/12, виданого 17.10.2012 Богунським районним судом м. Житомира на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ), право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:04:015:0014 в інтересах ТОВ «ФК «Укрфінанс груп». В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог Банку, вирішити питання про розподіл судових витрат. Вказав, що звернення стягнення на нерухоме майно здійснюється в останню чергу та є виключним заходом. Оскільки, матеріали справи не містять даних про вжиття виконавцями заходів розшуку належного боржнику рухомого майна та коштів, а виконавець не здійснив всіх передбачених законом заходів для належного виконання судового рішення, вважає, що подання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є передчасним і задоволенню не підлягає. У своїх доводах послався на висновки Верховного Суду України від 13 червня 2018 року у справі №2-592/09 та Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі №522/6400/15-ц. У відзиві приватний виконавець просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на доводи, якими обґрунтовувалась заява про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. Також зазначив, що станом на 22.02.2021 заборгованість за виконавчими провадженнями не погашена та її загальний розмір становить 1818923,59 грн. У відзиві представник ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» послався на положення чинного законодавства щодо обов`язковості рішень суду, доведеність обставин, які підтверджують правомірність звернення приватного виконавця в порядку ч. 10 ст. 440 ЦПК України та законність ухвали суду першої інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, представник приватного виконавця Сікорська О.А. апеляційну скаргу не визнала, посилаючись на її безпідставність. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження»; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець передає на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем. Відповідно до статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»). Нормами статей 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина одинадцята статті 440 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця Волкової Є.О. перебуває виконавче провадження ВП № 60680878 з примусового виконання виконавчого листа № 2-354/12, виданого 17.10.2012 Богунським районним судом м. Житомира на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 03.05.2012, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитом заборгованість за кредитом 176102,89 дол. США, заборгованість за відсотками 26766,29 дол. США, пеню за прострочення тілу кредиту 3000 дол. США, пеню за прострочення відсотків по кредиту 1000 дол. США, а всього 206869,18 дол. США, а в разі неможливості це зробити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за кредитом 1406093,53 грн, заборгованість за відсотками 213715,44 грн, пеню за прострочення тіла кредиту 23953,50 грн, пеню за прострочення відсотків по кредиту 7984,50 грн, а всього 1651746,90 грн (а.с. 7, 12, 128 т.2). Дане виконавче провадження відкрито приватним виконавцем Ковальським М.Р. 22 листопада 2019 року та у подальшому 30 січня 2020 року було передано приватному виконавцю Волковій Є.О. (а.с. 134 зв., 135, 157 т.2). Копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримано його сторонами, зокрема боржником ОСОБА_1 - 29 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 14, 136 т.2). 25 листопада 2019 року в рамках виконання ВП № 60680878, приватним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, яка також направлена боржнику з додержанням вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 13 т.2). На підставі даної постанови виконавцем було внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 137-139 т.2). Згідно ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2018 року стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено на його правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» (а.с. 8 т.2). Боржник, будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження та примусове стягнення з нього заборгованості, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, не приймає будь-яких дій які б свідчили про його бажання та наміри виконати рішення суду. Також, судом першої інстанції встановлено, що з метою виконання кредитних зобов`язань перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», між ОСОБА_1 та Банком був укладений договір іпотеки від 13.01.2007, відповідно до якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставного майна, предмета іпотеки. Відповідно до п.1 цього договору предметом іпотеки є: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 570кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Кадастровий номер: 1810136300:04:015:0014. Як вбачається зі змісту п. 1.2.1. договору іпотеки квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири у житловому будинку та земельної ділянки з одночасним поділом часток житлового будинку у натурі, укладеного між ним та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 13 січня 2007 року за № 1868271, право власності на яке мало бути зареєстроване в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради. Відповідно до п. 1.2.2 договору, земельна ділянка належить боржнику підставі та на умовах договору купівлі-продажу квартири у житловому будинку та земельної ділянки з одночасним поділом часток житлового будинку у натурі, укладеного між ним та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 13 січня 2007 року за № 1868271, та мало стати власністю Боржника після отримання державного акту про право власності на земельну ділянку. На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 13 січня 2007 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, проте державну реєстрацію свого права на нього не вчиняє, що унеможливлює звернення стягнення на це майно, яке є єдиним майном боржника, на яке можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача. Боржник не виявляє наміру самостійно, добровільно, здійснити розрахунок зі стягувачем. Задовольняючи заяву приватного виконавця про звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, суд правильно погодився з позицією виконавця, що невчинення дій ОСОБА_1 по реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є дієвим способом перешкодити виконавцю реалізувати таке майно в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом. При цьому, суд першої інстанції, дослідивши письмові докази, обґрунтовано виходив з того, що виконавцями було вжито всіх можливих заходів примусового виконання судового рішення, разом з тим у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна першочергово звернути стягнення. Зокрема, виконавцями проведено перевірку майнового стану боржника, шляхом направлення запитів до органів (установ, організацій) уповноважених здійснювати реєстрацію прав на певні види рухомого та нерухомого майна, сформовано витяги (інформаційні довідки) з Державних реєстрів, направлено електронні запити, у тому числі: до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником - фізичною особою та/або фізичною особою - підприємцем; до Пенсійного фонду України: про осіб - боржників, які отримують пенсії, про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України встановлено, що інформація стосовно ОСОБА_1 - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платника податку, та сум утриманого з нього податку в ДРФО відсутня; платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС перебував, але станом на 11 травня 2019 року фізичну особу-підприємця припинено. В Пенсійному фонді інформацію відносно боржника не знайдено. На рахунках боржника відсутні кошти. Окрім того, виконавцем відповідно до наданої інформації МВС України встановлено, що боржник є власником MERSEDES-BENZ GL550, 2008 року випуску, який відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 60864448 від 18 липня 2019 року перебуває в заставі у Тов т. ариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (а.с.77 т.2). Постановою приватного виконавця від 25 лютого 2020 року, в рамках ВП №60680878, винесена постанова про арешт вказаного автомобіля, яку направлено боржнику рекомендованою пріоритетною кореспонденцією - для виконання. 17 лютого 2020 року приватний виконавець здійснив вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , про що, відповідно до п. 8 розділу 1 Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, був складений акт, в якому зазначено про відсутність арештованого транспортного засобу (а.с. 160 т.2). В судовому засіданні представник виконавця наголошувала, що 25 лютого 2020 року під час особистого візиту ОСОБА_1 до офісу приватного виконавця, приватним виконавцем було запропоновано боржнику надати свої пропозиції щодо можливих шляхів вирішення питання заборгованості та піднімалося питання щодо реєстрації належного йому нерухомого майна, проте жодних пояснень боржник не надав, про що був складений відповідний акт, який містить підписи понятих, які були присутні в цей час в кабінеті приватного виконавця (а.с. 161 т.2). У зв`язку з цим, приватним виконавцем 25 лютого 2020 року була винесена постанова про розшук майна боржника, копії якої направлено до поліції для виконання, а сторонам виконавчого провадження для відома (а.с. 165-166 т.2). 20 березня 2020 року була винесена постанова про арешт коштів боржника, копію якої також направлено боржнику виконавчого провадження за вих. № 3243 від 20 березня 2020 року (а.с. 167-169 т.2). Таким чином, приватним виконавцем вчинено всі передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення, і такі заходи виявилися безрезультатними, тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця. Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи і на правильність висновків суду не пливають. Зокрема, аргументи представника боржника про те, що у ОСОБА_1 на праві власності є інше нерухоме майно (майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , земельна ділянка, кадастровий номер 1822086800:03:000:0134, цільове призначення - для обслуговування магазину за цією ж адресою), яке перебуваює в іпотеці у ТОВ «Вердикт Капітал», і останнє своєю заявою погодило реалізацію цього майна в рамках виконавчого провадження ВП №60680878, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки, як вбачається зі змісту даної заяви, що не містить дати її складання, таке погодження здійснено за умови спрямування лише залишку від продажу майна на рахунок стягувача - ТОВ «ФК «Укрфінанс груп». Окрім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надав доказів наявності у нього будь-якого іншого нерухомого та рухомого майна, грошових коштів, за рахунок якого можна виконати рішення суду. Також, він не зміг пояснити, що перешкоджає йому здійснити реєстрацію нерухомого майна, на яке приватний виконавець просив звернути стягнення. Останній не довів, що нерухоме майно, на яке звернуто стягнення судом, є його єдиним житлом. На запитання про місце свого проживання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 відповів: АДРЕСА_3 . Відповідно до матеріалів справи, останній зареєстрований за цією адресою (а.с.37 зв. т.1). Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що паспорта у нього при собі не має, лише посвідчення водія, що він знявся з місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 за проханням матері, якій належить це житло, зареєстрованого місця проживання на даний час він не має. Стягувача про зміну місця свого проживання він не повідомляв. Також матеріали справи свідчать, що договори на постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 не укладені, нарахування за послуги за водовідведення та водопостачання по цій адресі не проводяться (а.с. 176-177 т.2), що спростовує доводи боржника про те, що дана квартира є його єдиним місцем проживання. Доказів про те, що ОСОБА_1 є власником підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , матеріали справи не містять, а боржник не надав. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта майновим поручителем щодо даного майна є ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 - боржником за основним зобов`язанням, іпотекодержателем за яким є ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 62-70 т. 3). За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року.