Ухвала КГС ВС № 917/1360/18(917/1051/20)

УХВАЛА 12 квітня 2021 року м. Київ Справа № 917/1360/18(917/1051/20) Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі № 917/1360/18(917/1051/20) за заявою Селянського (фермерського) господарства "Доля" до ОСОБА_1 про стягнення 1 199 800,00 грн. ВСТАНОВИВ: 13.03.2021, Селянське (фермерське) господарство "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/1360/18(917/1051/20) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Зі змісту касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 917/1360/18(917/1051/20) скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Стосовно підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частин 1, 3 статті 310 цього Кодексу, Суд зазначає наступне. За змістом частин 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через порушення норм процесуального права можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Тобто умовою для застосування положень частини 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки Судом встановлено, що скаржником не виконано належним чином вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтовано належним чином заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилання на оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, Судом до уваги наразі не беруться. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2 102 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, прийняту за результатом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/1360/18(917/1051/20) у спорі про повернення майна (грошових коштів) банкрута у ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство, заявленими у дану справу про банкрутство у 2020 році, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 8408,00 грн. (2102 * 2 * 200%). Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником додана копія квитанції №267 від 12.03.2021 про сплату судового збору у розмірі 9080,00 грн. засвідчена підписом без розшифрування особи, що її завірила. Суд зазначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору в розумінні статей 73, 76 ГПК України. Відтак, надана скаржником фотокопія квитанції №267 від 12.03.2021 про сплату судового збору в розмірі 9080, 00 грн. не може вважатись належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому законом порядку за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/1360/18(917/1051/20). Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми. Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на таке, касаційна скарга Селянського (фермерського) господарства "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/1360/18(917/1051/20) підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8408, 00 грн. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 у справі №917/1360/18(917/1051/20) залишити без руху.

2. Надати Селянському (фермерському) господарству "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О. строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8408, 00 грн.

3. Роз`яснити Селянському (фермерському) господарству "Доля" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О., що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Васьковський