Ухвала КГС ВС № 922/2144/16

УХВАЛА 09 квітня 2021 року м. Київ Справа № 922/2144/16 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши матеріали касаційної скарги Товарної біржи "Перша товарна Біржа" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року у справі №922/2144/16 за заявою Фізичної особи підприємця Панасюка Юрій Володимировича до Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи" про визнання банкрутом,- В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року задоволено заяву ТОВ "Оптимум-Фактор" про визнання недійсними результатів торгів. Визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута - приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Активи", код ЄДРПОУ 19115651, проведеного 07.11.2017 року Товарною біржею "Перша Товарна Біржа" оформлені протоколом про проведення аукціону від 07.11.2017 року. Визнано недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Сільвер" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 20.11.2017 року за № 2962. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року апеляційну скаргу Товарної біржі "Перша товарна Біржа", м. Суми, (вх.№2498 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/2144/16 про розгляд заяви ТОВ «Оптимум-Фактор» про визнання недійсним результатів торгів, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/2144/16 про розгляд заяви ТОВ «Оптимум-Фактор» про визнання недійсним результатів торгів, залишено без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товарної біржи "Перша товарна Біржа"(надіслана 03.02.2021 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 4000011750650) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року у справі №922/2144/16, в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Оптимум-Фактор». Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності». Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті без врахування правової викладеної у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №903/481/16 та від 10.12.2019 року у справі №925/698/16. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої). Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження. Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Товарної біржи "Перша товарна Біржа" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року у справі №922/2144/16 - залишити без руху. 2.Надати Товарній біржі "Перша товарна Біржа" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). 3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.