Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/467/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" квітня 2021 р. Справа № 922/467/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В. за участю: прокурора - Здор Т.О. представника відповідача-1 - Цуварева О.Ф. представника відповідача-2 - Цуварева О.Ф. представника відповідача-3 - Шамраєва М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Харківської міської ради (вх.№2241Х/2) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№2242Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20 (суддя Ємельянова О.О.; повний текст рішення складено 10.08.2020) за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області, м.Харків, до відповідачів:

1. Харківської міської ради, м. Харків, 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

3. Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни, м. Харків, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно ВСТАНОВИЛА: 14.02.2020 Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача-1 - Харківської міської ради, відповідача-2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області та відповідача-3 - Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни про: -визнання незаконним та скасування пункту 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18; -визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 № 5627-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Нагорною С.М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1287 та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018; -зобов`язання ФОП Нагорної С.М. повернути територіальній громаді приміщення підвалу «І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м. в житловому будинку літ. «А-14», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус 1, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення. Витрати по сплаті судового збору прокурор просив покласти на відповідачів. Звертаючись до відповідачів із позовною заявою у даній справі прокурор вказав, що надання Харківською міською радою дозволу на проведення приватизації вказаного приміщення шляхом викупу є неправомірним, оскільки в силу «приватизаційного» законодавства, викуп орендарем орендованого приміщення міг бути проведений лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів було б здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, втім, за інформацією, яка наявна у прокурора, таких поліпшень орендованого майна ФОП Нагорна С.М. не здійснювала. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20 позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано пункт 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 №5627-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Нагорною Світланою Михайлівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1287 та скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності від 01.11.2018 № 28748602. Зобов`язано фізичну особу-підприємця Нагорну Світлану Михайлівну повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70, 7 кв.м в житловому будинку літ. «А-14», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус 1, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення. Стягнуто з відповідачів - Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни на користь Прокуратури Харківської області по 2300,67 грн. судового збору з кожного. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими наданими суду належними і допустимими доказами. Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, 28.08.2020 Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову прокурора. 01.09.2020 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради також звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції у даній справі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області у повному обсязі. Вказані апеляційні скарги містять аналогічні доводи, в обґрунтування яких скаржники посилаються на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статей 236, 237 ГПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що в силу п.2 ч.1 ст. 275, ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Заявники апеляційних скарг вважають, що у спірному випадку відсутнє порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу та дотримано спосіб прийняття оспорюваного рішення щодо відчуження комунального майна відповідно до вимог чинного законодавства і Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки. При цьому оспорюване рішення прийнято на черговій сесії міської ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено до порядку денного, проводилась доповідь і обговорення проєкту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів було прийнято відповідне рішення. При прийнятті оскаржуваного рішення «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017р. №691/17. Також відповідачі в обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначають, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної правової оцінки пункту 5.6. Договору оренди № 936 від 05.04.2017, яким передбачено право орендаря перед іншими особами на його викуп. Відповідачі вказують, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не передбачали заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, а отже на спірні правовідносини, які виникли між наймодавцем та орендарем з продажу майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія приписів ч. 2 ст. 777 ЦК України та ст. 289 ГК України. Здійснюючи відчуження комунальної власності шляхом викупу орендарем, виконавчі органи Харківської міської ради діяли також у відповідності до цих положень. На думку скаржників суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі не надав належної правової оцінки положенням Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, стосовно визначення способу приватизації. Вважають, що правові підстави для визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 №5627-В-С відсутні, оскільки зазначений договір був укладений у відповідності діючим на той час законодавством. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/467/20 визначено колегію суддів у складі: Фоміна В.О. - головуюча суддя (суддя-доповідач), судді Білоусова Я.О., Шевель О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020. Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Харківської міської ради (вх.№2241Х/2) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх. № 2242 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20; розгляд апеляційних скарг вирішено здійснювати сумісно в одному апеляційному провадженні; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційних скарг відбудеться 20.10.2020 о 14:00 год. 05.10.2020 до апеляційного господарського суду від представника ФОП Нагорної С.М. надійшов відзив на апеляційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх. № 9422), в якому відповідач-3 з посиланням на приписи статті 263 ГПК України зазначив, що підтримує вимоги апеляційних скарг, проте частково заперечує щодо їх змісту. Зокрема, в обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що відсутні визначені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини підстави для втручання у право третього відповідача на мирне володіння майном, а відтак просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури №5. Також відповідачем-3 надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-3 поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу адвоката) в сумі 26275,00 грн та просить суд дозволити подати докази щодо розміру судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. 13.10.2020 до апеляційного господарського суду від керівника Харківської місцевої прокуратури №5 надійшов відзив на апеляційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх. № 9798), в якому прокурор заперечує проти доводів скаржників та вважає їх безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна, чого в даному випадку не було зроблено, а тому просить рішення Господарського суду Харківської області Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі № 922/467/20 залишити без змін. 16.10.2020 до суду від ФОП Нагорної С.М. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 922/467/20 до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи № 922/3814/19 та оприлюднення повного тексту постанови. 16.10.2020 до суду від ФОП Нагорної С.М. надійшло клопотання (вх. № 9893) про закриття провадження у справі № 922/467/20 з тих підстав, що заявлений прокурором позов відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а отже не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020, у зв`язку із знаходженням на лікарняному судді Білоусової Я.О., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/467/20. Відповідно до витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 для розгляду справи № 922/467/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуюча суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотань ФОП Нагорної С.М. про закриття провадження у справі (вх. № 9893) та про зупинення провадження у справі (вх. № 9892). Розгляд даної справи відкладено на 19.11.2020 о 15:00 год. 02.11.2020 представником ФОП Нагорної С.М. надано додаткові пояснення (вх. № 10509), зміст яких зводиться до того, що вимога про повернення нерухомого майна може бути заявлена лише стороною за недійсним правочином. 16.11.2020 до суду апеляційної інстанції від представника відповідача-3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України (вх. №11133) до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 922/623/20. Також, 19.11.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №922/467/20 (у порядку п.7ч.1 та ч.3ст.228 ГПК України) (вх. №11309) до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 розгляд апеляційних скарг відкладено на 08.12.2020 о 16:00 год. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 задоволені клопотання ФОП Нагорної С.М. та Харківської міської ради про зупинення апеляційного провадження у справі №922/467/20; зупинено апеляційне провадження у справі №922/467/20 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20. 18.02.2021 від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у даній справі, оскільки повний текст постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2021. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційних скарг Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 02.03.2021 о 16:00 год. 01.03.2021 представником ФОП Нагорної С.М. до суду надано клопотання (вх. № 2597) про зупинення провадження у справі № 922/467/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 922/3014/19. 01.03.2021 Харківська міська рада звернулась до суду із аналогічним клопотанням (вх. № 2644) про зупинення провадження у справі № 922/467/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19. Відповідач-1 вважає, що правовідносини у справі № 922/467/20 та у справі № 922/3014/19 за характером та сферою правового регулювання є подібними, а висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3014/19 матиме суттєве значення для вирішення спору у цій справі. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у зв`язку з відпусткою головуючого судді Фоміної В.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/467/20. Відповідно до витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 для розгляду справи № 922/467/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуюча суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. У судовому засіданні 02.03.2021 представники Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни підтримали зазначені клопотання про зупинення провадження у справі. Прокурор проти зупинення провадження у справі № 922/467/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 922/3014/19 заперечував та просив залишити вказані клопотання відповідачів без задоволення. У судовому засіданні 02.03.2021 оголошено перерву до 18.03.2021 об 11:30 год. В судове засідання 18.03.2021 з`явилися прокурор Харківської обласної прокуратури та уповноважені представники відповідачів. Представники ФОП Нагорної С.М. та Харківської міської ради відмовились від своїх клопотань, заявлених у попередньому судовому засіданні, у зв`язку із тим, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 справу № 922/3014/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. У судовому засіданні 18.03.2021 оголошено перерву до 06.04.2021 о 12:30 год. В судове засідання 06.04.2021 з`явилися прокурор та представники відповідачів, які надали усні пояснення у справі. Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, заслухавши у судовому засіданні 06.04.2021 прокурора та уповноважених представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом, не оспорюється учасниками справи та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. Відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус

1. На підставі Договору оренди № 936 від 05.04.2017, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М., у останньої в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м. у житловому будинку (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; інвентаризаційна справа № 81123 від 29.03.2016), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова і розташоване за адресою: м. Харків, пр.-т. Гагаріна, 165, корп. 1, літ. «А-14» та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс». Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.04.2017 № 229 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень» (пункт 1.1. Договору; т. 1 а.с. 22-24). Згідно пункту 3.1. Договору оренди № 936 від 05.04.2017 вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 173190,00 грн без ПДВ станом на 30.01.2017. Поряд із цим згідно з пунктом 4.7. Договору оренди № 936 від 05.04.2017 орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця. Умовами пункту 4.8. вказаного Договору передбачено, що орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Згідно акту приймання - передачі спірних приміщень від 05.04.2017 Фізична особа-підприємець Нагорна С.М. прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 70,7 кв.м., що розташовані за адресою: пр. Гагаріна, 165, корпус 1, літ. «А-14» у м. Харкові (т. 1 а.с. 24). 13.05.2017 ФОП Нагорна С.М. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 6992 від 15.05.2017), в якому просила дозволити приватизацію нежитлового приміщення за адресою: пр. Гагаріна, 165, корпус 1, літ. «А-14» у м. Харкові площею 70,7 кв.м. (т. 1 а.с. 27). Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктив комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року № 1008/18 (пункт 21 додатку до рішення) дозволено приватизувати (відчужити) вказаний об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (т. 1 а.с. 25-26). 22.02.2018 ФОП Нагорна звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію № 3593 (т. 1 а.с. 28). Листом від 28.02.2018 за вих. № 2581 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради звернулось до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М з пропозицією провести оцінку спірних нежитлових приміщень, на підставі відповідного договору з Фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. (т. 1 а.с. 30). 28.02.2018 суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Бєлих Б.М складено звіт про незалежну оцінку майна, відповідно до якого вартість спірного майна станом на 28.02.2018 складає 149890,00 грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 31-42). 22.08.2018 між ФОП Нагорною С.М., покупцем, та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради, продавцем, укладено Договір купівлі-продажу № 5627-В-С (т. 1 а.с. 43-45) орендованих ФОП Нагорною С.М. згідно з договором оренди № 936 від 05.04.2017, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність покупця нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м. у житловому будинку літ. «А-14», що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 165, корпус

1. Згідно з Розділом 2 Договору купівлі-продажу № 5627-В-С від 22.08.2018 оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються складає 149890,00 гривень. Разом із ПДВ (29978,00 грн) ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних в розділі І становить 179868,00 гривень. За актом приймання-передачі № 5627-В-С від 22.10.2019 зазначені нежитлові приміщення передано ФОП Нагорній С.М. (т. 1 а.с. 46). Рішенням Державного реєстратора Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Вєлєвою А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43864464 від 05.11.2018 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за Фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. (т. 1 а.с. 48-50). Звертаючись до господарського суду із позовом у цій справі прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 1, 2, 4, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». В обґрунтування наведеного прокурор вказав, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, зокрема: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Однак досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також у всій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, а тому процедуру викупу було проведено незаконно, що є підставою для задоволення позовних вимог. Наводячи правове обґрунтування необхідності представництва інтересів держави, прокурор вказав, що відчуження об`єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із статтею 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування. Прокурор зазначив, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак в даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, він самостійно подає вказаний позов. Здійснивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, суд першої інстанції встановив, що: -матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - Фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. здійснено поліпшення орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у неї в оренді; - у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про поліпшення майна відсутні; -факт відсутності такого поліпшення відповідачами у наданих до суду документах не спростовується; - ФОП Нагорна С.М. під час приватизації не подавала до органу приватизації відповідні документи, які б підтверджували здійснені нею за час її оренди невід`ємні поліпшення спірного майна. Також, вивчивши зміст наявного у матеріалах справи звіту про оцінку майна від 28.02.2018 (т. 1 а.с. 31-42), судом першої інстанції встановлено, що в ньому відсутні відомості про здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна. Але в цей же час за результатами розгляду звернення ФОП Нагорної С.М. Харківською міською радою прийнято оспорюване рішення, в якому остання дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції послався на те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а пункт 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18 прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки не спрямований на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Суд першої інстанції також визначився, що територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Однак здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору № 5627-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018, мотивоване судом першої інстанції тим, що цей договір укладено на підставі рішення Харківської міської ради, який визнано судом незаконним та скасовано, а зміст цього договору суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в частині недотримання на момент його укладення вимог щодо способу приватизації спірного майна, яке всупереч цим нормам, продано шляхом викупу, а не на конкурсних засадах, що в свою чергу свідчить про недійсність цього договору. Щодо вимоги прокурора про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 та зобов`язання ФОП Нагорної С.М. повернути територіальній громаді спірні приміщення, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення, суд першої інстанції зазначив, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5627-В-С від 22.08.2018, яку задоволено судом, тому вказані вимоги прокурора також підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вказані висновки місцевого господарського суду повністю законними та обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг відповідачів та відзиву на апеляційну скаргу такими, що їх не спростовують, зважаючи на таке. Предметом спору у цій справі є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, тому, як правильно визначився суд першої інстанції застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Згідно статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування України» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. У відповідності до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування України» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Судом першої інстанції встановлено, що оспорюване рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 прийнято на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р. Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр. (далі - Програма) затверджена рішенням Харківської міської ради 13 сесії 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр.» з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності. Відповідно до п. 1.2 у Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр. (метою приватизації є, зокрема: підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету). Згідно з пунктом 1.4. Програми об`єктами приватизації зокрема, є: окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення). Згідно з пунктом 2.2. Програми основними принципами індивідуальної приватизації є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта; індивідуальний підхід при підготовці об`єкта до приватизації та прийняття рішень про приватизацію; визначення економічної доцільності приватизації об`єкта. Відповідно до пункту 3.1. Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню. Відповідно до пунктом 3.3. Програми приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Приватизація об`єктів здійснюється шляхом, зокрема: викупу, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. Продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну (пункт 3.4. Програми). Згідно з пунктом 3.7. Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об`єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації. Рішення про затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8). Відповідно до пункту 7.1. Програми приватизації відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері. Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням (пункт 7.2) Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об?єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу. Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439). Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України. Аналізуючи наведені положення Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Порядку № 439 та Програми об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 дійшла висновку про те, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Тобто, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу. Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Оскільки суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ФОП Нагорною С.М. здійснювалися будь-які поліпшення орендованого нею за Договором оренди приміщення, і протилежне відповідачами не доведено, тому є правильним висновок, що оспорюваний прокурором пункт 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., а відтак є незаконним. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що вказаний пункт додатку до рішення Харківської міської ради підлягає скасуванню, як такий, що спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Вказані висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються із правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 22.01.2021 у справі 922/623/20, а тому доводи апеляційних скарг про те, що Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень, відхиляються, як безпідставні. Доводи заявників апеляційних скарг, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє. У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 «Черемшина» щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (справа про визначення способу малої приватизації), роз`яснено, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом. Отже, доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається відповідним органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Втім, свобода вибору органом місцевого самоврядування способу приватизації визначена та обмежена статтею 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в якій передбачений перелік підстав, що надають можливість застосування такого способу приватизації як викуп. Посилання заявників апеляційних скарг на пункт 5.6. Договору оренди № 936 від 05.04.2017, є безпідставними, з огляду на таке. Незважаючи на те, що до позовної заяви прокурором не додано копію відповідної сторінки Договору оренди № 936 від 05.04.2017 щодо змісту пункту 5.6. Договору, вказане фактично не позбавляє суд апеляційної інстанції правової можливості у встановлений законом процесуальний спосіб перевірити умови цього пункту Договору, адже сторони у справі фактично в усіх наданих поясненнях та запереченнях, скаргах та відзивах підтверджують і не заперечують, що зміст цього пункту Договору є таким: «орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп». Колегія суддів вважає, що дійсно орендар може скористатися таким правом, але таке право виникає у нього лише за умов, визначених Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». При цьому слід також враховувати, що відповідно до приписів частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Також слід визнати безпідставними та відхилити посилання скаржників на приписи частини другої статті 777 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, та на приписи частини першої статті 289 Господарського кодексу України, якою передбачено право орендаря на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, позаяк спірні правовідносини у цій справі виникли під час проведення приватизації, яка регулюються спеціальним законодавством та має пріоритетне застосування перед нормами Цивільного та Господарського кодексів. Частиною четвертою статті 289 Господарського кодексу України, встановлено, що приватизація єдиних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом. Таким спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є саме Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», положення якого правильно застосовано судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі. Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У статті 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Матеріалами справи доведено, що договір купівлі-продажу № 5627-В-С від 22.08.2018 укладено всупереч приписам Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання 21.16.2017 №691/17, у зв`язку з чим є вірними висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання цього договору недійсним, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 та зобов`язання третього відповідача повернути спірне майно. Окрім зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами відповідача-3, які викладені у відзиві на апеляційні скарги про те, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу, укладеного на підставі пункту 21 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що судом вказану оцінку у спірних правовідносинах належно надано. Так, Господарський суд Харківської області врахував практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. У спірному випадку суд першої інстанції встановив недотримання першим та другим відповідачами процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства. В свою чергу колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ФОП Нагорна С.М. мала усі можливості ознайомитися з порядком та умовами викупу, як могла усвідомлювати і невідповідність обраної процедури чинному законодавству. Матеріалами справи підтверджується, що ФОП Нагорна С.М. (орендар) звернулася з листом до органу місцевого самоврядування 15.05.2017, у якому просила дозволити приватизацію орендованого нежитлового приміщення. На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 21.02.2018 вирішив провести відчуження такого об`єкта комунальної власності територіальної громади. Після цього орендарем було подано заяву від 22.02.2018 про приватизацію шляхом викупу, на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5627-В-С від 22.08.2018. При цьому доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судом першої і апеляційної інстанції під час розгляду справи № 922/467/20 не встановлено. Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного майна». Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом. Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації. У справі № 922/467/20 судом першої інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Колегія суддів апеляційної інстанції погодуючись із висновками місцевого господарського суду також вважає, що у спірному випадку позбавлення відповідача-3 майна, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому суд першої інстанції врахував і те, що покупець не буде нести «індивідуальний і надмірний тягар», оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення, а правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 922/623/20 серед іншого зазначено, що за встановлених обставин порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявності протиправної поведінки самого покупця (який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, все ж звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою), позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна. Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об?єкта комунальної власності. Отже у цій частині здійснене господарським судом першої інстанції правозастосування є правильним і таким, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а тому доводи відповідача-3 апеляційним судом врахуванню не підлягають. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, але при цьому перевіряючи правильність застосування судом норм матеріального права, зокрема, приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає таке. Судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування свого права на звернення в інтересах держави прокурор із посиланням на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначив, що відчуження об`єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із статтею 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування. Прокурор вказав, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак в даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, він самостійно подає вказаний позов. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини 4 статті 23 цього ж Закону). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. Натомість прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, бо Харківська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та законно звернувся до суду як самостійний позивач. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19, від 17.06.2020 у справі № 545/275/19, від 25.08.2020 у справі № 707/2825/18. Правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні. Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що викладені в апеляційних скаргах аргументи відповідача-1 та відповідача-2, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому вказані скарги задоволенню не підлягають. Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі № 922/467/20 задоволенню не підлягають. Оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі № 922/467/20 залишається без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, з чітким дотриманням вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Понесені заявниками апеляційних скарг у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення. Також не підлягають відшкодуванню сплачені відповідачем-3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, оскільки доводи відповідача-3 спростовуються з`ясованими судом першої інстанції під час розгляду справи по суті спору обставинами. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 у справі №922/467/20 залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідачів. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 12.04.2021. Головуючий суддя С.В. Барбашова Суддя О.А. Істоміна Суддя Н.М. Пелипенко