Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/2844/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" квітня 2021 р. Справа№ 910/2844/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Агрикової О.В. Козир Т.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі №910/2844/20 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 26800,00 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 26800 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача, у відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, права зворотної вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдану шкоду, внаслідок настання страхової події - пошкодження автомобіля, що виникли в результаті падіння снігу з даху будинку 11 по вул. Омеляновича - Павленка Михайла (Суворова) в місті Києві, управителем (балансоутримувачем) якого є відповідач, та здійснення позивачем виплати відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Nissan X- Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту ДНТ № 115/0102/18 на умовах повного КАСКО від 08.10.2018. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі №910/2844/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що саме відповідач є балансоутримувачем або управителем будинку № 11 по вул. Омеляновича - Павленка Михайла (Суворова). Не погодившись із вказаним рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. При цьому позивач стверджує, що Державне підприємство "Укржитлосервіс" є управителем (балансоутримувачем) будинку 11 по вул. Омеляновича - Павленка Михайла (Суворова) в місті Києві, що підтверджується належними доказами, а саме: наданою суду першої інстанції роздруківкою із офіційного інтренет-ресурсу Київської міської державної адміністрації - сайту https://www.municipal.kiev.ua/kiev/, який є офіційним сайтом інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва Київської міської державної адміністрації у рамках впровадження проекту "Єдиний інформаційний простір міста Києва", а відповідно інформація, розміщена на ньому є офіційною, достовірно та не потребує додаткового доказування. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі №910/2844/20. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження. Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. 08.10.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО Страхування" (далі - страховик) та гр. Великої Британії Бандл Саймоном (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ДНТ № 115/0102/18 на умовах повного КАСКО автомобіля Nissan X- Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 . Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (п. 2.1. Договору). За умови договору страховими можуть бути такі випадки: ДТП, ПДТО (протиправні дії третіх осіб), пожежа, вибух або самозаймання, стихійні явища, викрадення. Виходячи зі змісту пунктів 3.5, 3.6, 3.7 договору, страхова сума визначена в розмірі 390000,00 грн., страховий тариф 4.33%, страховий платіж 16887,00 гри., франшиза за ризиком викрадення 5%, за іншими ризиками 0%; строк дії договору з 13.10.2018 по 12.10.2019. 04.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО Страхування" із повідомленням про настання страхового випадку та повідомив, що 03.02.2019 приблизно о 16 год. 20 хв. виявив пошкодження автомобіля Nissan X- Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , який було припарковано в паркувальній зоні за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича - Павленка Михайла (Суворова), буд. 11, що виникли в результаті падіння снігу з даху вищевказаного будинку. За даним фактом ОСОБА_1 також звернувся до поліції. З довідки ДОП ВП Печерського УП ГУПП у м. Києві лейтенанта поліції Ткаленко А.О. вбачається, що 04.02.2019 до Печерського УП ГУПП у м. Києві надійшла заява від громадянина Великої Британії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо пошкодження автомобіля марки Nissan X- Trail, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, в довідці зазначено, що під час перевірки здійснювався вихід за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 11, де встановити будь-яких додаткових свідків чи очевидців щодо події не надалось можливим. 18.02.2019 страховим комісаром Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО Страхування" здійснено огляд автомобіля та складено протокол огляду транспортного засобу, у якому вказано пошкодження: деформація капота та розбиття вітрового скла. З метою встановлення розміру матеріального збитку Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО Страхування" звернулось до експертної установи. Згідно звіту ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза - стандарт" про визначення вартості матеріального збитку вих № СІ9-60 від 20.02.2019, вартість матеріального збитку власнику Nissan X- Trail, д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження, що сталось 03.02.2019 складає 26873, 27 грн. 28.02.2019 Бандл Саймон звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування. 01.03.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО Страхування" було складено страховий акт ДНТ №11/0102/19, за яким вищевказану подію визнано страховим випадком та визначено суму страхового відшкодування, що підлягає страхувальнику в сумі 26800,00 грн (розмір страхового відшкодування становив фактичну вартість віднолювального ремонту, проведеного на спеціалізованій СТО ФОП Зенченко Ю.Б. згідно рахунку-фактури та акту виконаних робіт № 03 від 15.03.2019). Платіжним дорученням № 8314 від 01.03.2019 сума у розмірі 26800,00 грн. була виплачена позивачем на рахунок ФОП Зенченко Ю.Б. Як вказує позивач, у зв`язку із настанням страхового випадку та договором добровільного страхування наземного транспорту №115/0102/18 від 08.10.2018, ним було виплачено страхове відшкодування в сумі 26800,00 грн., а тому до позивача, як страховика перейшло право вимоги до винної особи в межах фактичних витрат в сумі 26800,00 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до даних відкритої інформаційної-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва Київської міської державної адміністрації https://www.municipal.kiev.ua/kiev/, управителем (балансоутримувачем) багатоквартирного будинку №11 за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла (Суворова) є Державне підприємство "Укржитлосервіс". За доводами позивача, відповідач, як управитель (балансоутримувач) виробник та виконавець житлово-комунальних послуг несе відповідальність за експлуатацію будинку № 11 по вул. Омеляновича-Павленка Михайла (Суворова) в м. Києві згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил утримання жилих будинків з утримання споруд та прибудинкових територій. При цьому позивач вказує, що пошкодження автомобіля внаслідок падіння брили криги та снігу зумовлено тим, що відповідач, відповідальний за утримання будинку у належному стані, своєчасно не забезпечив прибирання снігу та криги з даху будинку, а також не огородив територію застережливою стрічкою та не поставив біля будинку жодного застережливого знаку щодо можливого падіння криги та снігу з даху будинку, у зв`язку з чим було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль, що завдало останньому збитків у розмірі 26800,00 грн. Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України). Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками як різновидом майнової шкоди розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За змістом ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Тобто, за положеннями ч. 2 ст. 1166 ЦК України обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності. Відповідно до ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Згідно з п. 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п. 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року, балансоутримувач зобов`язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що саме відповідач є балансоутримувачем або управителем будинку № 11 по вул. Омеляновича-Павленка Михайла (Суворова). Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Надаючи оцінку долученій до матеріалів справи роздруківці із сайту https://www.municipal.kiev.ua/kiev/, яка за твердженням позивача доводить, що саме відповідач є балансоутримувачем вказаного будинку, колегія суддів вважає, що вона не відповідає вимогам, які встановлено ст. 91 ГПК України, а тому правомірно не взята до уваги судом першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з відомостями, які містяться в ЄДРПОУ, 11.04.2018 проведена державна реєстрація юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 11" (ідентифікаційний код 42063492), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, будинок №

11. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"). Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"). Правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовано Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Отже, встановлена судом апеляційної інстанції обставина щодо створення власниками квартир багатоквартирного будинку № 11 по вул. Омеляновича-Павленка Михайла в м. Києві Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 11" не виключає того факту, що саме ОСББ, станом на час настання страхового випадку, було управителем (балансоутримувачем) вищевказаного будинку, а тому надана позивачем роздруківка із сайту https://www.municipal.kiev.ua/kiev/ не є достовірним доказом того, що саме відповідач, станом на час настання страхового випадку, був утримувачем (балансоутримувачем) вищевказаного будинку. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 26800 грн не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі №910/2844/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування". Матеріали справи №910/2844/20 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді О.В. Агрикова Т.П. Козир