Постанова 4818 № 2011/6702/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 2011/6702/12 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д. М. Провадження № 22-ц/818/2709/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: скарга на дії ВДВС ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: -Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 29 січня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Цвіри Д.М., по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження по справі № 2011/6702/12 по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про скасування постанови державного виконавця Дзержинського ВДВС м. Харкова від 20.07.2016 про відкриття виконавчого провадження № 51956689. Скарга мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 715,70 доларів США та судові витрати 1 892,51 грн. На виконання зазначеного рішення Дзержинським судом м. Харкова 23 липня 2012 року видано виконавчий лист № 2011/6702/2012, на підставі якого відкрито виконавче провадження. 15 квітня 2013 року виконавчий лист повернуто до суду для виправлення описки стосовно ім`я та по батькові боржника, а 10 червня 2013 року судом видано інший виконавчий лист за № 2011/10164/12. Зазначив, що виконавчий лист пред`явлено до виконання, проте 29 грудня 2014 року його повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно пред`явлений виконавчий лист ПАТ КБ «ПриватБанк» до примусового виконання 13 липня 2016 року, але строк пред`явлення виконавчого листа по цій справі закінчився 29 грудня 2015 року. Вказав, що у зв`язку з наявністю невідповідностей виконавчого листа ЗУ «Про виконавче провадження», а також на підставі того, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання після спливу строку для пред`явлення виконання, що є безумовною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд задовольнити скаргу, скасувавши постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків від 20.07.2016 про відкриття виконавчого провадження № 51956689. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року у задоволенні скарги було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його скаргу. Вказав, що оскаржувана постанова не була направлена заявнику, що підтверджується відсутністю поштового повідомлення про вручення, або не вручення рекомендованого листа «Укрпошти» з зазначеною постановою, відправленого державним виконавцем на адресу заявника ОСОБА_1 . Зазначив, що про постанову він дізнався при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження 21.11.2019, та 28.11.2019 року звернувся з відповідною скаргою на дії державного виконавця до Начальника Шевченківського ВДВС м. Харкова ГТУЮ в Харківській області, на яку заявнику було надано відповідь 12.12.2019 року. Вказав, що у державного виконавця не було законних підстав не тільки відкривати виконавче провадження №51956689, а й закінчувати його. Зазначив, що суд не дослідив усі обставини по суті доводів скарги. Крім того стягувачем був пропущений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення скаржника та його представника, за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про день і час слухання справи, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду, перевірила законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції з посиланням на ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на час видачі виконавчого листа, встановив, що виконавчий лист має бути звернутий до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Суд вказав, що згідно абз. другому частини першої статті 40 згаданого Закону України виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову крім випадків, передбачених цим Законом. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження є лише передумовою відкриття провадження та зважаючи на те, що постановою від 03.12.2020 закрито виконавче провадження, то скарга є безпідставною. При цьому суд послався на роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах». Зазначені у заяві обставини щодо пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а не для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, яке постановою закрите. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 715,70 доларів США та судові витрати 1 892,51 грн (а. с. 28-29). Рішення набрало законної сили 12 липня 2012 року. 23 липня 2012 року на виконання зазначеного рішення Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист у справі № 2011/6702/2012 про стягнення боргу (а. с. 33). При видачі виконавчого листа було допущено помилку у зазначені ім`я та по батькові боржника, а саме - зазначено ОСОБА_1 замість вірного ОСОБА_1 . 15 квітня 2013 року виконавчий лист повернуто до суду для виправлення описки стосовно ім`я та по батькові боржника. 10 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист у справі за № 2011/10164/12 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 43). Зазначений виконавчий лист пред`явлено до виконання, проте 29 грудня 2014 року його повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказано, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання до 29 грудня 2015 року. Заява про примусове виконання вказаного рішення подана 13 липня 2016 року. 20 липня 2016 року постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Новохатського В.В. відкрито виконавче провадження ВП № 51956689 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 715,70 доларів США. Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (чинного на час видачі виконавчого листа) встановлено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання - один рік. Частиною 1 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до абз.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року повне виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, про що звертає увагу Конституційний Суд України (абзац другий п. 3 мотивувальної частини рішення КС України). Право на отримання кінцевого результату є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущеного строку, при розгляді таких заяв суди мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред`явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв`язку. Саме такий висновок був викладений у правовій позиції у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-711цс15. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції чинній на час набрання законної сили рішення 07.04.2014 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини другої статті 22 вказаного Закону передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Тобто, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. Цим пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/4782/15-ц. Як вбачається з матеріалів справи заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова було ухвалено судом 15.06.2012 року, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 23 715,70 доларів США та судові витрати 1 892,51 грн. Рішення набрало законної сили 12 липня 2012 року. Виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем була винесена оскаржувана постанова, був виданий Дзержинським районним судом м. Харкова 23.07.2012 року, та 15.04.2013 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на той час, у зв`язку із помилкою по-батькові боржника (а.с.32,33). 10 червня 2013 року судом видано інший виконавчий лист за № 2011/10164/12. Виконавчий лист пред`явлено до виконання, та 29 грудня 2014 року його повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням строку повторного звернення виконавчого листа до виконання до 29.12.2015 року. Повторно пред`явлений виконавчий лист ПАТ КБ «ПриватБанк» до примусового виконання 13 липня 2016 року, але строк пред`явлення виконавчого листа по цій справі закінчився 29 грудня 2015 року (а.с.43,44,45). Отже, як вбачається з матеріалів справи виконавчий лист був повторно пред`явлений до виконання та зареєстрований в Державному ВДВС 13.07.2016 року (а.с.44). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Всупереч вказаній нормі ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не з`ясував, що виходячи із встановлених судом обставин та відповідно до вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» річний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 29.12.2015 року, і тому у даному випадку нове редакція цього Закону України щодо трирічного строку для звернення виконавчого до примусового виконання не застосовується. Оскільки оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом винесена 20.07.2016 року, тобто через сім місяців після закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, тобто з пропуском встановленого законодавством річного строку на пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, слід визнати, що на порушення діючого порядку була ухвалена спірна постанова державним виконавцем з порушенням діючого порядку без поновлення строку для звернення виконавчого листа до примусового виконання, такої заяви стягувача про поновлення цього строку судом не розглядалося. Враховуючи вищевикладене, вбачається, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 29 грудня 2015 року, тобто до повторного його звернення стягувачем до примусового виконання. При цьому стягувач ПАТ КБ «Приватбанк» не звертався із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, тому за відсутності судового рішення про поновлення стягувачу такого строку, державним виконавцем Дзержинського (Шевченківського) відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області Новохатським В.В. безпідставно відкрито виконавче провадження № 51956689 за виконавчим листом №2011/10164/12, виданим 10.06.2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 23 715,70 доларів США та судові витрати 1 892,51 грн. Відомостей, які стали підставою для поновлення строку вищевказаного виконавчого документу для виконання, матеріали справи не містять та представником Дзержинського (Шевченківського) відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області таких доказів суду не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Оскаржувана постанова не була направлена заявнику, що підтверджується відсутністю поштового повідомлення про вручення, або не вручення рекомендованого листа «Укрпошти» з зазначеною постановою, відправленого державним виконавцем на адресу заявника ОСОБА_1 . Заявник дізнався про існування оскаржуваної постанови при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження 21.11.2019, 28.11.2019 року звернувся з відповідною скаргою на дії державного виконавця до Начальника Шевченківського ВДВС м. Харкова ГТУЮ в Харківській області, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 137). Заявнику було надано відповідь 12.12.2019 року на його скаргу (а.с. 138). Враховуючи те , що станом на 13.12.2019 року вже минув 10-денний строк подання скарги на оскаржувальну постанову та заявник просить поновити строк для її подачі, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що пропуск встановленого строку для подання скарги до суду відбувся з поважних причин, в зв`язку з чим є підстави для його поновлення. Враховуючи вищевказані обставини справи, колегія суддів вважає скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене судове рішення повністю і в цій частині ухвалює нове судове рішення про задоволення скарги. Керуючись ст.259, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк для подачі скарги на постанову державного виконавця Дзержинського (Шевченківського) відділу державної виконавчої служби міста Харків від 20.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51956689. Скасувати постанову державного виконавця Дзержинського (Шевченківського) відділу державної виконавчої служби міста Харків від 20.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51956689. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.