Постанова 4803 № 213/3870/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3500/21 Справа № 213/3870/20 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач Східний офіс Держаудитслужби розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , відповідача Східного офісу Держаудитслужби на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 12 січня 2021 року, ухваленого суддею Князєвою Н.В. у м. Кривому Розі, відомості щодо складання повного тексту судового рішення відстуні,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Схіфдного офісу Держаудитслужби про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 працюючи на посаді об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Центрально-Міському і Саксаганському районах м. Кривого Рогу Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, 12.02.2010 року прямуючи разом з начальником об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Дзержинстькому, Довгинцівському і Інгулецькому районах м. Кривого Рогу на службовому автомобілі під керуванням водія контрольно-ревізійного відділу до м. Дніпропетровська, для участі в роботі розширеного засідання колегії контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області потрапила у ДТП. За фактом ДТП складено акти форми Н-1 та Н-5, згідно з якими нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Внаслідок нещасного випадку вона отримала тілесні ушкодження. Висновком МСЕК їй встановлено первинно 20 % втрати професійної працездатності. За наслідками повторних оглядів їй встановлено 20 % професійної працездатності. У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 94400 грн. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зі Східного офісу Держаудитслужби на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб. В решті позову відмовлено. Стягнуто зі Східного офісу Держаудитслужби в дохід держави судовий збір у сумі 840 гривень 80 коп. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року. Судом першої інстанції в достатній мірі не враховано, що у зв`язку з отриманою травмою. позивач вимушена регулярно проходити медичне лікуванні, в період часу з 2010 року по 2012 роки щорічно проходила огляди експертних комісій, з моменту травмування та по сьогоднішній день позивач в значній мірі позбавлена можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, змушена залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Вказане призвело до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, супроводжувалось больовими відчуттями та дискомфортом. Зазначені обставини переконливо доводять, що з 54 річного віку життя позивача переповнене болю та страждань, вона потребує систематичного лікування, постійно відчуває наслідки травмування які призвели до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій, що як наслідок, призвело до втрати позивачем охоронюваного блага - здоров`я, істотно знизило якість її життя, призвело до втрати блага повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, забезпечувати сім`ю, радіти життю, а також істотно знизило активність життя останньої. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В апеляційній скарзі, представник відповідач Східного офісу Держаудитслужби ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом не взято до уваги що працівники Офісу підлягають державному обов`язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок нещасного випадку з виконанням службових обов`язків, у розмірі від шестимісячного до п`ятирічного грошового утримання за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності. Судом не враховано, що позивачу було виплачено страхове відшкодування у сумі 43 332 грн. Крім того, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості. На думку скаржника суд повинен був застосувати норми ЗУ від 01.07.2004 року №1961 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та абз.4 п.23.1 ст.23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». .. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Східний офіс Держаудитслужби просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Центрально-Міському і Саксаганському районах м. Кривого Рогу, відповідно до наказу контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 08.02.2010 року № 31-к та посвідчення про відрядження від 11.02.2010 № 1 12.02.2010 о 07.00 год. разом з начальником об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Дзержинському, Довгинцівському і Інгулецькому районах м.Кривого Рогу, начальником об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Тернівському і Жовтневому районах м.Кривого Рогу та водієм об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Дзержинському, Довгинцівському і Інгулецькому районах м.Кривого Рогу на службовому автомобілі об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Дзержинському, Довгинцівському і Інгулецькому районах м.Кривого Рогу ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 прямували в м. Дніпропетровськ для участі в роботі розширеного засідання колегії контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області. Через складні погодні умови (хуртовина, ожеледь, дощ зі снігом) машина рухалася зі швидкістю 60 км/год. Приблизно о 09 год. 30 хв. на дільниці траси м.Кривий Ріг м.Дніпропетровськ (а/д. «Дніпропетровськ Миколаїв») між с. Преображенка та Київською розвилкою службовий автомобіль об`єднаного контрольно-ревізійного відділу в Дзержинському, Довгинцівському і Інгулецькому районах м.Кривого Рогу д.н. НОМЕР_1 , в якому знаходилася позивач ОСОБА_1 потрапив у сніговий замет, на спроби водія запобігання аварії відбулось зіткнення з автомобілем Тойота «Прадо» д.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду на невеликій відстані. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала травму. Каретою швидкої медичної допомоги ОСОБА_1 була доставлена до РКЗОЗ «Криничанська центральна районна лікарня», а потім по лінії сан авіації переведена до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова». З 13.02.2010 року по 20.02.2010 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗ «Міська лікарня № 11», а з 20.02.2010 року по 03.03.2010 року в КЗ «Міська клінічна лікарня № 2». За фактом ДТП порушено кримінальну справу № 70101045 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Відповідно до висновку експерта № 70/27-237 від 31.05.2010 в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП. Постановою слідчого відділу з розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Пантюхова В.С. про завершення кримінальної справи № 70101045 від 30.07.2010 кримінальна справа за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у результаті якої була травмована ОСОБА_1 , закрита у зв`язку з відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , передбаченого ст. 286 КК України. Постановою встановлено, що в діях водія автомобіля ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються порушення правил дорожнього руху. Відповідно до виписки з медичної карти № 118 стаціонарного хворого внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме: «струс головного мозку, забій правого плечового суглобу, забій грудної клітини, закритий перелом хрящової частини 3-4-5 ребер праворуч, різко виражений больовий синдром». Згідно Акту розслідування нещасного випадку від 19.03.2010 року форми Н-5 нещасний випадок визнано таким,що пов`язаний з виробництвом та складено акт форми Н-1. Відповідно до п. 7 акту №1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом» форми Н-1 від 19.03.2010 року причиною нещасного випадку визнано порушення правил дорожнього руху. У п. 9 акту зазначено діагноз ОСОБА_1 закрита травма грудної клітини: перелом 3-4-5 ребер справа в хрящових відділах (клінічно); закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Травма відноситься до категорії легкої. Відповідно до п. 10 акту особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці, встановлюються слідчими органами. Висновком МСЕК від 19.05.2010 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20 % у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.05.2010 року по 01.06.2011 року, група інвалідності не визначена. При повторному переогляді висновком МСЕК від 25.05.2011 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності -20 % у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.06.2011 року по 01.06.2012 року ,група інвалідності не визначена. При наступному переогляді висновком МСЕК від 23.05.2012 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20 % у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.06.2012 року безстроково. Група інвалідності не визначена. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідачем, через отримане трудове каліцтво та втрату працездатності. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Встановлено, що внаслідок трудового каліцтва позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації її фізичних можливостей. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до висновку експерта № 70/27-237 від 31.05.2010 в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП, в результаті якого була травмована ОСОБА_1 . Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, трудове каліцтво позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, є дещо заниженим, визначений без повного урахування роз`яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин, у зв`язку із чим доводи відповідача, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 20%, що нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та збільшити з 10 000 грн. до 60 000 грн., що відповідно до положення п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду. Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_6 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в її житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 10 000 грн. до 60 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача на те, що позивач отримала страхове відшкодування не є підставою для відмови в задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач, якій встановлена стійка втрата професійної працездатності має право на відшкодування моральної шкоди. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування судом першої інстанції норм ЗУ від 01.07.2004 року №1961 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та абз.4 п.23.1 ст.23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки предметом позову є відшкодування моральної шкоди при виконанні трудових обов`язків роботодавцем, а не відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП джерелом підвищеної небезпеки. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з відповідача Східного офісу Держаудитслужби на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1261,20 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (840.80 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , відповідача задовольнити частково. Апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби - залишити без задоволення Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 12 січня 2021 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Східного офісу Держаудитслужби на користь ОСОБА_1 з 10 000 гривень до 60 000 (шістдесят тисяч) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят один) гривень 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: