Постанова 4803 № 176/1533/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2155/21 Справа № 176/1533/20 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С., суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 02.09.2008 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості розмір якої, станом на 30.06.2020 року становить 267 133,06 грн, що складається з: 2 232,03 грн - заборгованість за кредитом, 260 496,55 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4 404,48 грн.- заборгованість за пенею. При цьому, зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 138 199,15 грн, яка складається з: 2 232,03 грн - заборгованість за кредитом, 135 967,12 грн заборгованість за процентами за користування кредитом з 02.09.2008 року по 30.05.2019 року. Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.09.2008 року у розмірі 2 232,03 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 33,95 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи. Відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг у Приватбанку при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою вважати кредитний договір не укладеним. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору та, відповідно, приєдналася до запропонованої банком пропозиції. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалася. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 02.09.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, на підставі особистої заяви відповідача з зазначенням бажаного кредитного ліміту, у розмірі 1 000,00 грн. В даній анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 11 жовтня 2010 року, яка підписана позичальником ОСОБА_1 встановлено розмір базової процентної ставки за кредитом у розмірі 3% щомісячно на залишок заборгованості (а.с.11). Також, позичальником ОСОБА_1 02.09.2008 року було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно якої остання своїм підписом засвідчила, що отримала кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 3 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі, який розраховується за наступною формулою: пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = базова відсоткова ставка по договору/30 нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше, штрафів у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів (а.с. 12). Таким чином дана довідка, яка підписана позичальником, відповідачем по справі ОСОБА_1 підтверджує її приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши цю довідку, відповідач особисто ознайомився з запропонованими йому умовами кредитування, тобто була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит, а отже банк має право вимагати від позичальника виконання умов договору в частині сплати відсотків. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги статей 1049,1054 ЦК України, у зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту. Також встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджується випискою по договору станом на 09.07.2020 року (а.с.32-37). Встановивши зазначені обставини, наведені норми закону, умови договору, невиконання відповідачем добровільно зобов`язань щодо повернення використаних кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 2 232,03 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Так, Банк просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом з 02.09.2008 року по 30.05.2019 року у розмірі 135 967,12 грн. Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 3% на місяць (36 % річних ) між сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем анкета-заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду». Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов`язань у підвищеному розмірі. Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що заборгованість за відсотками, які нараховані на залишок поточної заборгованості за кредитом є відсутніми. Заборгованість за відсотками, які нараховані на залишок простроченої заборгованості за кредитом, нараховані у розмірі 43,2% 72%, що є більше від обумовленої договором процентної ставки. Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України,в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, застосованої банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки. Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 43,2% 72%, річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України. Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні. Таки чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості про процентам за користування кредитом з 02.09.2008 року по 30.05.2019 року у розмірі 135 967,12 грн. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами, не надав належної оцінки доказам у справі, що оскаржуване рішення є безпідставним, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Позивачем не надано до суду апеляційної інстанції жодних належних доказів про погодження між сторонами умов договору щодо зміни процентної ставки за кредитним договором. Посилання в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» на те, що суд першої інстанції, вирішуючи вимогу щодо стягнення процентів за користування кредитом, мав керуватися положеннями ст. 1048, 1054 ЦК України та стягнути з відповідача проценти, визначивши їх розмір на рівні облікової ставки НБУ, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач не пред`являв вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах, встановлених статтею 1048 ЦК України. Отже, доводи позивача про те, що суд має стягнути на його користь з позичальника проценти за користування кредитними коштами на підставі положень ст. 1048 ЦК України є безпідставними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлений у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, у розмірі та порядку нарахування, що вказані у зазначених документах. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Інші доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є безпідставним, незаконним, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони є необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення в оскаржуваній частині, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року залишити без змін в оскаржуваній частині. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова