Постанова 4803 № 2-1501/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/525/21 Справа № 2-1501/11 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про поділ майна подружжя, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним первісним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що з 25 лютого 2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . 06 лютого 2007 року між нею, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 26 000 грн. Після розірвання шлюбу вона залишилася проживати із дитиною у спірній квартирі. Відповідач виїхав з квартири. За час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придано майно, а саме: плазмовий телевізор Aquos Care Plan ринковою вартістю з урахуванням 50 % зносу 10 000 грн; мясорубку Moulinex ME 41013 Е вартістю 559 грн; мікрохвильову піч Panasonik ринковою вартість з урахуванням 50 % зносу 500 грн, всього на суму 11 059 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила: залишити їй у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої складає 26 000 грн; залишити за відповідачем побутове майно на загальну суму 11 059 грн; стягнути з неї на користь відповідача різницю вартості виділеного їй майна у натурі,зменшену на суму різниці, яка підлягає сплаті ним, від отриманого побутового майна у сумі 7636,50 грн. У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним зустрічним позовом, в якому просив: визнати за ним та відповідачем за кожним по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 : визнати за ним та відповідачем право власності за кожним по 1/2 частині автомобіля марки Mazda 6, 2007 року випуску, державний номерний знак (далі д.н.з.) НОМЕР_1 . Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 365,20 грн. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року в частині виділення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ побутового майна залишити без змін. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року в частині поділу між сторонами автомобіля марки Mazda 6, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині поділу між сторонами автомобіля, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про поділ автомобіля - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову в цій частині, з наступних підстав. Судом встановлено, що з 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , яка на час розгляду справи проживає разом із ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні. Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою від 09 грудня 2016 року № 31/4-1244-49аз, виданою ТСЦ № 1244 Регіонального сервісного центру МВС У Дніпропетровській області за ОСОБА_2 у 2007 році зареєстровано автомобіль марки Mazda 6, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Задовольняючи частково первісні та зустрічні позовні вимоги в частині визнання права власності за кожним по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вищевказане майно придбане сторонами під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу між подружжям, як спільне сумісне майно подружжя у відповідності до вимог ст. 60 та ст. 70 СК України. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про виділ в натур майна та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різниці вартості виділеного їй майна, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Щодо відмову у задоволенні первісних позовних вимог в частині поділу та виділення ОСОБА_3 побутового майна: плазмовий телевізор Aquos Care Plan, вартістю 10 000 грн., м`ясорубку Moulinex ME 41013 Е, вартістю 559 грн., мікрохвильову піч Panasonik, вартість 500 грн. , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала суду доказів про наявність вказаного майна, що не уможливлює встановити його вартість та ідентифікувати це майно, також з наданих до суду документів не можливо встановити ким та коли воно було придбано. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про поділ спірного майна, а саме автомобіля марки MAZDA 6 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 , суд першої інстанції посилався на вимоги ч. ч. 1-3 ст. 71 СК України, відповідно до яких майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Враховуючи, що спірний автомобіль є неподільною річчю, доказів стосовно вартості якого суду не надано, суд першої інстанції позбавлений можливості поділити це майно між сторонами, виділивши його одному із подружжю із компенсацією іншому подружжю. Враховуючи висновки Верховного Суду від 03 червня 2020 року, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про поділ автомобіля. Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року в частині виділення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ побутового майна постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року - залишено без змін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині поділу між сторонами автомобіля, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Так, згідно з довідкою № 31/4-1244-49аз від 09.12.2016 р., виданою ТСЦ № 1244 Регіонального сервісного центру МВС У Дніпропетровській області за ОСОБА_2 у 2007 році, тобто в період шлюбу, зареєстровано автомобіль марки Mazda 6, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім`ї. ОСОБА_3 , діючи в інтересах сім`ї, 13.08.2007 року уклав з АКБ ТАС-Комерцбанк кредитний договір №0310/0807/88-217, отримавши на споживчі цілі 269400,00 дол США, та кредитний договір №0310/1207/71-315 від 04.12.2007 р., отримавши на споживчі цілі 33800,00 дол США. Вказані кошти були використані виключно в інтересах сім`ї, зокрема, було сплачено перший внесок за придбання кредитного спірного автомобіля Mazda 6, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що спірний автомобіль Mazda 6, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України. На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що призвело до ухвалення рішення в поділу автомобіля, яке підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про поділ автомобіля - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про поділ майна подружжя, а саме автомобіля. Та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частину автомобіля марки MAZDA 6 2007 р.в., н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 . Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 186,00 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про поділ автомобіля - скасувати. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про поділ майна подружжя, а саме автомобіля задовольнити. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частину автомобіля марки MAZDA 6 2007 р.в., н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 186,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова