Постанова 4820 № 686/25673/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/25673/20 Провадження № 22-ц/4820/584/21 Категорія:48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/25673/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року (суддя Стефанишин С.Л.) у справі з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначала, що у шлюбі із відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу сторін залишилася проживати з матір`ю та перебуває на її утриманні. Позивачка вказує, що донька є студенткою 2 курсу Хмельницького університету управління та права ім. Леоніда Юзькова та в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач не надає коштів на утримання дитини, яка продовжує навчання, хоча має таку матеріальну можливість, адже ОСОБА_2 є власником рухомого майна: 6 автомобілів, прогулянкового судна та нерухомого майна: житлового будинку, земельної ділянки. Зважаючи на викладене, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дати подання позовної заяви та до досягнення ОСОБА_4 23 років. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн щомісячно на період її навчання, починаючи з 16 жовтня 2020 року і до 30 червня 2023 року, однак не довше, ніж до досягнення нею 23 років. Судовий збір компенсовано за рахунок держави. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що суд першої інстанції, встановивши наявність у відповідача значної кількості майна та зазначивши, що останній отримує доходи, що є вищими за мінімальну заробітну плату, стягнув аліменти у розмірі 300 грн, що, на думку ОСОБА_1 , є безпідставним та необґрунтованим. Апелянтка посилається на те, що ОСОБА_2 не надав належних доказів неможливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі і, крім того, судом не враховано, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, займається підприємницькою діяльністю з ремонту та обслуговування вантажних автомобілів та відповідно отримує дохід. Також, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вона просила стягнути аліменти в частці від доходу, а саме: в розмірі ј від доходу відповідача, тоді як суд першої інстанції визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідач зазначає, що з вказаних в апеляційній скарзі транспортних засобів у його у власності залишились причіп ПВА-УА та мотоцикл Viper EX150F, інше рухоме майно було реалізоване державною виконавчою службою. Крім того, ним на утримання доньки у 2019 році сплачено 21350 грн аліментів, у 2020 році 16550 грн і сума сплачених аліментів перевищують вказані ОСОБА_1 в позові витрати на утримання доньки. Відповідач також посилається на те, що вже тривалий час не здійснює підприємницької діяльності внаслідок суттєвого погіршення стану здоров`я і єдиним його доходом є пенсія по інвалідності, розмір якої за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 склав 18388 грн. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам в повній мірі не відповідає. Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 має матеріальну можливість брати участь в утриманні дочки та, врахувавши стан здоров`я і матеріальне становище дитини та батька ОСОБА_2 , визначив аліменти в твердій грошовій сумі у розмір 300 грн щомісячно. Проте, судова колегія не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.4). Згідно довідки Хмельницького університету управління та права ім. Леоніда Юзькова №145/20 від 10.09.2020 ОСОБА_4 є студенткою 2 курсу бакалаврату відділення денної форми навчання юридичного факультету Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова за спеціальністю 081 Право, навчається за рахунок коштів фізичних осіб, стипендія не нараховується. Строк навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року (а.с.6). Відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання Хмельницької міської ради №Л-03-42314 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09.10.2020 ОСОБА_4 проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має на утриманні ще двох дітей, крім спільної повнолітньої дитини сторін, що підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , виданого 26.03.2016, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, про що 01.03.2016 здійснений відповідний актовий запис № 599, серія НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , виданого 15.05.2013, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, про що здійснений відповідний актовий запис № 1289, серія НОМЕР_3 (а.с. 27-28). ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 15.01.2020 (а.с.41). Відповідно до довідки про доходи № НОМЕР_6 ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області і отримує пенсію по інвалідності, сума якої за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 складає 18 388 грн 00 коп (а.с. 40). Відповідно до Актів про проведення електронних торгів (аукціон) від 10.02.2017 та 04.04.2017 в порядку примусового виконання ВП №49117724 по стягненню заборгованості з ОСОБА_2 проведено електронні торги з реалізації транспортних засобів: SUBARY Impreza, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 та FORD Escord, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , що належали на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 33,35). Згідно із судновим білетом № НОМЕР_9 ОСОБА_2 є власником моторного, прогулянкового судна «Navigator 360» №UA-NAV020808 (а.с.42). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, однак судова колегія вважає, що при визначенні способу стягнення аліментів судом порушено норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 181, ст. 184 СК України, згідно яких спосіб стягнення аліментів визначається саме одержувачем аліментів. Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 просила суд стягнути аліменти на період навчання дитини саме в частці від доходу відповідача, а не як визнавав відповідач - в твердій грошовій сумі, що є одним із доводів апеляційної скарги. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає прийнятними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визначивши та стягнувши з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі. В силу вимог ст 12, 76 - 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Встановлено, що позивачкою до суду першої інстанції було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність з 25.04.2005 (а.с. 24). Проте, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 89, п. 3 ч.4 ст. 265 ЦПК України не дав оцінки зазначеному доказу. Судова колегія вважає, що факт реєстрації ОСОБА_2 в ЄДРЮОФОПГФ як фізичної особи підприємця підтверджує здійснення відповідачем підприємницької діяльності і на час розгляду справи та отримання ним доходу, адже відповідачем в порушення вимог ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження зворотного. А посилання ОСОБА_2 в відзиві на апеляційну скаргу про те, що він тривалий час не здійснює підприємницьку діяльність та іншого доходу, крім пенсії по інвалідності не має, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки також не підтверджуються жодними належними та допустимим доказами. Разом з тим, позивачкою також в порушення вимог ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів, що свідчили б про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини саме в розмірі ј частин усіх видів його заробітку. А в силу положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційні скарзі доводи є суттєвими та приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи. Що і є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Враховуючи положення статей 182, 199, 200 СК України; позовні вимоги ОСОБА_1 ; матеріальну можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти на користь позивачки; потребу дитини, яка продовжує навчання на денній формі у матеріальній допомозі; перебування на утриманні у відповідача ще двох малолітніх дітей, судова колегія вважає, що наявні законні підстави для стягнення із відповідача аліментів на період навчання дитини, починаючи з 12.10.2020, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу положень ч 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільненні від сплати судового збору на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 та п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідно, тому судовий збір за подачу позовної заяви (840,80 грн) та за подачу апеляційної скарги (1261,20) в сумі 2102 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на період її навчання в Хмельницькому університеті управління та права ім. Леоніда Юзькова, починаючи з 12 жовтня 2020 року, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23 (двадцяти трьох) років. Судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 08 квітня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай