Ухвала КЦС ВС № 204/8718/20

Ухвала 08 квітня 2021 року м. Київ справа № 204/8718/20 провадження № 61-1649ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити дії. Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 24 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії ухвали, а саме - для сплати судового збору, і роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року визнав неподаною та повернув заявнику. 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав засобами електронного поштового зв`язку із застосуванням електронного цифрового підпису касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у вищевказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику слід було надати квитанцію (платіжне доручення) про сплату судового збору, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306306235810 заявник отримав вказану ухвалу 06 березня 2021 року. 16 березня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами електронного поштового зв`язку із застосуванням електронного цифрового підпису до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 як особа, що подала позовну заяву про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню, так як вона не була предметом апеляційного перегляду по суті, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року подана в передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, містить обґрунтування того, в чому полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Оскільки викладені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність їх перевірки, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року необхідно відкрити та витребувати матеріали справи. ОСОБА_1 подав засобами електронного поштового зв`язку із застосуванням електронного цифрового підпису клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати від відповідачів, які діють від імені Держави Україна, пояснень, документів та доказів, задля прийняття судом справедливого та законного рішення. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє у порядку та межах, визначених процесуальним законом, його повноваження врегульовано правилами Глави 2 Розділу V «Касаційне провадження» ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, здійснює перевірку дотримання судами норм процесуального і матеріального права, які ухвалені, зокрема, на підставі письмових доказів. Отже, Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів, на підставі яких ухвалені судові рішення та не здобуває нових на підтвердження чи спростування обставин справи. Вирішення питання про витребування доказів у межах касаційного провадження правилами зазначеної глави ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься. Суд касаційної інстанції не може досліджувати нові докази, які стосуються суті спору. Керуючись статтями 389, 394, 395, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити дії. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року. Витребувати з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 204/8718/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити дії. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про витребування доказів. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко