Ухвала КЦС ВС № 640/24542/18

Ухвала 05 квітня 2021 року м. Київ справа № 640/24542/18 провадження № 61-13239св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Міністерство юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», розглянув заяву суддів: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Ступак Ольги В`ячеславівни, Усика Григорія Івановича про самовідвід у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 рокув складі колегії суддів: Кругової С. С., Котелевець А. В., Маміної О. В., ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області), ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), про визнання недійсним електронних торгів нерухомого майна нежитлових приміщень № XCVI, XCVII, XCVIII, XCIX, C, CI, CII, LXXXV у житловому будинку літ. «А-5» загальною площею 139,2 кв. м по АДРЕСА_1 , протоколу проведення електронних торгів від 19 червня 2017 року, свідоцтва про право власності від 03 вересня 2017 року, а також скасування протоколу та свідоцтва. Позов обґрунтовано тим, що нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , придбані дружиною позивача - ОСОБА_3 в період їх шлюбу, внаслідок чого є спільною сумісною власністю. Державним виконавцем в рамках виконавчого провадження була проведена оцінка нежитлових приміщень, яку він та його дружина не оскаржили. Разом з тим, оцінка нежитлових приміщень є заниженою, його та дружину належно та своєчасно не повідомили про проведення торгів, а також у його дружини було наявне рухоме майно, на яке в першу чергу повинно було проведено стягнення. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що проведення електронних торгів відбулось з порушенням вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5(далі - Порядок) та чинного законодавства на момент проведення спірних електронних торгів, та доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача порушені. Також судом роз`яснено, що дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними та підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Разом з тим доказів, які б спростували звіт про незалежну оцінку майна № 1913/17 від 01 березня 2017 року, проведений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) матеріали справи не містять. Крім того, наданий позивачем звіт та висновки про оцінку нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , проведені у 2018 році вже після проведення торгів, за особистим замовленням боржника та без дотримання процедури, встановленої законом після проведення торгів. У серпні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняте нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У випадку встановлення порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції, не заперечує щодо скасування постанови Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 рокута направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій: - дійшли помилкового висновку про те, що оспорювані електронні торги були проведені без порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також про те, що позивачем не доведено порушення його прав внаслідок проведення електронних торгів 19 червня 2017 року; - не надали правової оцінки доводам щодо припинення права позивача на частку у спільній сумісній власності подружжя, матеріали справи не містять доказів надання заявником згоди, як чоловіка боржника, на реалізацію майна; - помилково застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 640/9700/17, оскільки заявник не є учасником чи стороною виконавчого провадження; - не дослідили зібрані у справі докази, крім того суд апеляційної інстанції не розглянув заявлене в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів і як наслідок, унеможливлення встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц. У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначає про безпідставність його доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 своїми законними діями щодо участі у торгах, жодним чином не порушувала права та інтереси позивача, за таких обставин ОСОБА_2 може вважатися добросовісним набувачем. У листопаді 2020 року ДП «Сетам» також подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначило, що оскаржувані позивачем судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанції про те, що електронні торги були проведені з дотриманням Порядку реалізації арештованого майна, не спростовують. Результати проведення оцінки майна, як і дії чи бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання рішення, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувались. У січні 2021 році ОСОБА_3 подала до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме не вирішив клопотання позивача про витребування доказів, обмеживши його право на судовий захист, просить касаційну скаргу задовольнити. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Київського районного суду м. Харкова матеріали справи № 640/24542/18; надано учасникам справи строк для подання відзиву. У листопаді 2020 року матеріали справи № 640/24542/18 надійшли до Верховного Суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2020 року цивільну справу призначено колегії суддів: Гулейкову І. Ю., (суддя -доповідач), Ступак О. В., Усику Г. І. Суддями Гулейковим І. Ю., Ступак О. В., Усиком Г. І. заявлено самовідвід у справі з тих підстав, що вони входили до складу колегії суддів, що прийняла постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, де позивачем по справі є дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якій висловлювали свою позицію щодо питання про визнання недійсними електронних торгів у контексті спірних правовідносин. Заява про самовідвід підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Оскільки судді: Гулейков І. Ю., Ступак О. В., Усик Г. І. приймали участь у розгляді справи № 640/9700/17-ц (провадження 61-1325св19) за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України в особі ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області, ОСОБА_2 , ДП «Сетам», треті особи: ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», Держава України в особі Центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області, Шевченківське об`єднане Управління пенсійного фонду України міста Харкова про визнання недійсними торгів, протоколу, свідоцтва та висловлювали свою позицію щодо питання про визнання недійсними електронних торгів у контексті спірних правовідносин, з метою уникнення сумнівів у неупередженості та забезпечення об`єктивності розгляду даної справи, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України підлягає самовідводу, а справа передачі для проведення повторного автоматизованого розподілу. Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року необхідно передати для проведення повторного автоматизованого розподілу. Керуючись пунктом 5 частини першої статті 36, статтями 39, 40 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Заяву про самовідвід суддів: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Ступак Ольги В`ячеславівни, Усика Григорія Івановича, задовольнити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року (провадження 61-13239св20) передати на повторний автоматизований розподіл. Ухвала суду оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик