Ухвала КЦС ВС № 520/19653/19

Ухвала 06 квітня 2021 року м. Київ справа № 520/19653/19 провадження № 61-15548св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної Організації Української Православної Церкви Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними та визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., від 10 вересня 2020 рокуі касаційними скаргами ОСОБА_1 на додаткові постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати дійсними договори купівлі-продажу: від 04 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією Української Православної Церкви Релігійної громади Різдва-Богородиці, від 01 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, від 02 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 07/10 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , згідно заповіту № 4026 від 22 листопада 2006 року, що складаються з 19/20 та 1/20 частин цього домоволодіння. Рішенням Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Салтан Л. В., від 03 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до Релігійної Організації Української Православної Церкви Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними та визнання права власності задоволено. Визнано дійсними договори купівлі-продажу: від 04 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією Української Православної Церкви Релігійної громади Різдва-Богородиці, від 01 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, від 02 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 07/10 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно заповіту № 4026 від 22 листопада 2006 року, що складаються з 19/20 та 1/20 частин цього домоволодіння. Постановою Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційні скарги Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійної Організації Української Православної Церкви Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними, визнання права власності відмовлено. Додатковими постановами Одеського апеляційного суд від 23 жовтня 2020 року клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі по 5 тис. грн. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати додаткові постанови суду апеляційної інстанції від 23 жовтня 2020 року, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вказавши у касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної Організації Української Православної Церкви Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) Церкви Одеської Єпархії Української Православної Церкви у м. Одесі, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними та визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 рокуі касаційними скаргами ОСОБА_1 на додаткові постанови Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь В. В. Шипович