Постанова 4857 № 140/16632/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16632/20 пров. № А/857/5401/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року (суддя Костюкевич С.Ф., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту не зазначена), в адміністративній справі №140/16632/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, про визнання незаконною та скасування постанови, встановив: У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А., в якому, з врахуванням уточненого адміністративного позову, просила визнати незаконною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63539448 від 09.11.2020 року. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що оскаржена постанова винесена всупереч приписам частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки місцем реєстрації та проживання позивача є АДРЕСА_1 , а в АДРЕСА_2 ніколи не проживала та будь-якого майна на території міста Києва немає, а тому приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу. Відповідач приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про відкриття виконавчого провадження ВП №63539448 від 09.11.2020 року. Стягнуто на користь позивача з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. судовий збір в сумі 840,80 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції від 28.01.2021 року не погодилась відповідач приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без повного з`ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 06.11.2020 року стягувач ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» звернулося до приватного виконавця із заявою №20035131 від 26.10.2020 року про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №31297 від 08.09.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 9875 грн.. У цьому виконавчому написі №31297 від 08.09.2020 року було вказано, що місце реєстрації боржника - АДРЕСА_3 , а місце проживання боржника - АДРЕСА_2 .. Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Також у вищевказаній заяві стягувачем зазначено, що фактичним місцем проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №31297 від 08.09.2020 року у якому зазначено, що боржник проживає (фактична адреса) у межах виконавчого округу м.Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Тому, керуючись ст. 26, 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 09.11.2020 року правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63539448. Вказує апелянт, що Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі, як і не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження та обов`язку вимагати від стягувача додаткових документів щодо підтвердження місця проживання боржника. Також зазначає апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог, які були наведені у відзиві на позовну заяву та не врахував судової практики Верховного Суду, зокрема у справі №460/3537/20 (постанова від 09.12.2020 року). За результатами апеляційного розгляду апелянт приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.01.2021 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.11.2020 відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. винесено постанову ВП №63539448 про відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 9875 грн. (а.с. 4, 45). Вказана постанова ВП №63539448 від 09.11.2020 про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. №31297 від 08.09.2020 року та заяви стягувача ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» від 26.10.2020 року (а.с. 35, 39). Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про відкриття виконавчого провадження ВП №63539448 від 09.11.2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач мав дані, що місцем реєстрації позивача є смт. Торчин Волинської області, а будь-яких відомостей на підтвердження того, що позивач проживає в місті Києві чи має майно в м. Києві, матеріали виконавчого провадження не містять. Тому, відповідач прийняв до провадження виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Розглядувані у цій адміністративній справі відносини, зокрема щодо підстав, порядку та процедури здійснення виконавчого провадження, регулюється Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5. Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Частиною 2 ст.24 цього Закону встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Крім того, згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувана про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Вимоги до виконавчого документа визначені ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. З аналізу наведених правових норм випливає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що 06 листопада 2020 року стягувач ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» звернулося до приватного виконавця із заявою №20035131 від 26 жовтня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №31297 від 08 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 9875 гривень. Виконавчим документом - виконавчим написом №31297 від 08 вересня 2020 року, встановлено, місце реєстрації боржника - АДРЕСА_3 , місце проживання боржника - АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Також і у вищевказаній заяві від 26.10.2020 року стягувачем зазначено, що фактичним місцем проживання боржника ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 . Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №31297 від 08 вересня 2020 року у якому зазначено, що боржник проживає (фактична адреса) у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Таким чином, спірна постанова від 09 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63539448 винесена у відповідності до статей 26, 24 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, слід зазначити, що статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік виконавчих документів, а приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, керується виключно інформацією зазначеною у виконавчому документі та заяві стягувача. Зазначення у виконавчому написі, серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи - боржника відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковою вимогою до виконавчого документа. Колегія суддів також враховує, що Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі. Абзацом 11 пункту 3 розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи (перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця. Водночас, у спірному випадку, місце проживання боржника ОСОБА_1 , що зазначене у заяві стягувача про примусове виконання рішення, а саме: АДРЕСА_2 збігається з місцем проживання боржника, зазначеним у виконавчому написі нотаріуса. Таким чином, вимога щодо надання документа / копії документа, який підтверджує, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія виконавчого округу приватного виконавця, у даному випадку не застосовується. З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із доводами апелянта (відповідача) про те, що приватний виконавець у випадку, коли у виконавчому документі зазначена адреса проживання боржника, що знаходиться у його виконавчому окрузі, при прийнятті такого виконавчого документа на виконання не вправі вимагати від (стягувача підтверджуючі документи, а відтак єдиним належним та допустимим доказом (місця проживання боржника є виконавчий документ. Аналогічна позиція висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові №460/3537/20 від 09 грудня 2020 року. Також суд апеляційної інстанції враховує, що Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами) не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження та обов`язку вимагати від стягувача додаткових документів щодо підтвердження місця проживання боржника. У розглядуваній адміністративній справі суд апеляційної інстанції також враховує, що вказаний вище виконавчий документа (виконавчий напис нотаріуса №31297 від 08 вересня 2020 року) є чинним та у судовому порядку не оскаржувався. Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення від 28.01.2021 року неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, недотримано норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Тому, згідно приписів статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни задоволити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року в адміністративній справі №140/16632/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання незаконною та скасування постанови скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 09.04.2021 року