Постанова 4855 № 640/16101/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16101/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 05.04.2019р. № 0026394202, № 0026404202, № 0026474202 на загальну суму 49 260, 00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне з`ясування обставин справ, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.01.2019 № 890 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 " та повідомлення від 23.01.2019 № 6017/В/26-15-41-02-27 відповідачем проведено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з цінними паперами ТОВ "Нова Віта" за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 за результатом якої складено акт від 15.02.2019 № 334/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017". Так, у висновках вищезазначеного акта перевірки зазначено, зокрема, про порушення позивачем вимог: - п.п. "а" п. 176.1 п. 176, п. 44., п. 44.3 ст. 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; - п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п. 168.1.3 п. 168 ст. 168 ПК України з урахуванням вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку (доходу) у сумі 200 000, 00 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017р. в сумі 36 000, 00 грн. з отриманого доходу; - п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 3 000, 00 грн. з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку. На підставі вищезазначених висновків Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 05.04.2019р. винесено податкові повідомлення рішення: - № 0026404202, яким за порушення п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 3 750, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 3 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 750, 00 грн.); - № 0026394202, яким за порушення п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п. 168.1.3 п. 168 ст. 168 ПК України з урахуванням вимог п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45 000, 00 грн. (за податковим зобов`язанням 36 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 000, 00 грн.); - № 0026474202, яким за порушення п.п. "а" п. 176.1 п. 176, п. 44., п. 44.3 ст. 44 ПК України застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 510, 00 грн. Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправними, звернулась до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку, об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутній, а, відповідно, і висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176 ПК України є безпідставним. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з пп. 164.2.9 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу. Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням. Разом з тим, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку. Таким чином, проаналізувавши вказані норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 (провадження № К/9901/1430/17). Як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2017 позивачем придбано інвестиційний актив (корпоративні права) ТОВ "Нова Віта" шляхом здійснення внеску до статутного фонду зазначеного товариства на суму 200 000, 00 грн., що підтверджується копією квитанції від 01.06.2017 № 001Т08451. Водночас, у 2017 році раніше придбаний позивачем інвестиційний актив було продано ТОВ "ВП Девелопмент" також за 200 000, 00 грн., що підтверджується відомостями ЦБД ДРФО ДФС України. Водночас, п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що оскільки позивач поніс витрати на придбання інвестиційного активу в розмірі 200 000, 00 грн. та отримав дохід від продажу інвестиційного активу в розмірі 200 000, 00 грн., відповідно до положень ст. 170 ПК України ним не отримано інвестиційного прибутку (загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами становить 0,00 грн.). До того ж, відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ об`єктом оподаткування ПДФО є дохід у вигляді інвестиційного прибутку, який згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу. Крім того, пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п.п. 1.1, п.п.1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4 п. 16-1 під.10 Розділу XX ПКУ). Таким чином, оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об`єкта оподаткування ПДФО, враховуючи помилковість висновків акту перевірки про заниження ПДФО, відповідач, на думку суду, безпідставно нарахував позивачу військовий збір. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача, не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та такими, що прийняті відповідачем необґрунтовано. Отже, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Мельничук В.П. Оксененко О.М.