Постанова 4851 № 480/1306/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 р.Справа № 480/1306/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Павлічек В.О., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.07.20 року по справі № 480/1306/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0004581303, № 0004591303, № 0004601303, які прийняті Головним управлінням ДПС у Сумській області. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - громадянина ОСОБА_1 , у зв`язку з неподанням в установлений законом строк податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 рік, результати якої оформлені актом від 25.03.2019 № 309/18-28-13-03/ НОМЕР_1 /71 (а.с. 22 28), у висновках якого встановлені наступні порушення: - пп. 174.2.2 п. 174.2. ст.174 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 73985,00 грн. податку на доходи фізичних осіб у т.ч. за 2014 рік у сумі 21615,00 грн. та за за 2015 р. у сумі 52370,00 грн.; - пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, пп. 16 1 п.10 р.20 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору у сумі 15711,00 грн. за 2015 рік. - пп. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 та 2015 роки. Підставою для вказаних висновків слугувала інформації, яка наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме встановлено отримання позивачем протягом 4 кварталу 2014 року та 1 кварталу 2015 року доходу у вигляді нерухомого майна отриманого у дарунок від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення. На підставі вказаних вище висновків акту перевірки 24.04.2019 податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення: - № 0004581303 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осібна загальну суму 92481,25 грн., з них 73985,00грн. податку та 18496,25 грн. штрафних санкцій; - № 0004591303 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 340,00 грн.; - № 0004601303 про визначення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 19638.75 грн., з них 15711,00 грн. збору та 3927,75 грн. штрафних санкцій. Не погодившись з прийнятими податковим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до акту перевірки встановлено, що відомості про отримані позивачем доходи встановлені на підставі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) поданих приватним нотаріусом Косенко М.О. за 4 квартал 2014 року (від 23.01.2015 реєстраційний № 9079052490) та 1 квартал 2015 р. (20.04.2015 реєстраційний № 9073662138, з урахуванням уточненого розрахунку від 27.04.2015 № 1512944242), де відображено суми отриманих доходів громадянином ОСОБА_1 , а саме 432300,00 грн. та 1047400,00 грн. відповідно з зазначеною ознакою доходу « 114» (дохід, отриманий платником податку у наслідок прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення). Зазначене також підтверджується роздруківкою з бази даних податкового органу (т. 1, а.с. 43) Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 на підставі договорів дарування зареєстровано право власності (т. 1, а.с. 46 56): - у IV кварталі 2014 року на нежитлові приміщення, на загальну суму 432300,00 грн. в тому числі: 1) нежитлове приміщення площею 299,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , договір дарування засвідчений приватним нотаріусом Косенком М.О. №2372 від 19.12.2014; 2) нежитлове приміщення площею 37,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , договір дарування засвідчений приватним нотаріусом Косенком М.О. №2378 від 20.12.2014; - у І кварталі 2015 року на нежитлові приміщення на загальну суму 1047400,00 грн. в тому числі: 1) нежитлове приміщення площею 45,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , договір дарування засвідчений приватним нотаріусам Косенком М.О. № 209 від 04.02.2015; 2) нежитлове приміщення площею 35,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , договір дарування засвідчений приватним нотаріусом Косенком М.О. № 212 від 04.02.2015; 3) гараж об`єкт нежитлової нерухомості площею 19,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , договір дарування засвідчений приватним нотаріусом Косенком М.О. № 221 від 05.02.2015; 4) нежитлове приміщення площею 40,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , договір дарування засвідчений приватним нотаріусом Косенком М.О. № 564 від 27.03.2015; 5) нежитлове приміщення площею 513,5 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , Договір дарування засвідчений приватним нотаріусом Косенком М.О. № 567 від 27.03.2015. Зі змісту наданих Київською місцевою прокуратурою №7 на виконання вимог запиту суду першої інстанції копії вказаних договорів дарування встановлено, що у всіх перелічених договорах сторонами є ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до загального річного оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості майна успадкованого чи отриманого у дарунок. Згідно з п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України, кошти, майно, майнові чи не немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Відповідно до пп.174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї першого ступеня споріднення оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2. ст.167 Податкового кодексу України», тобто 5%. Згідно п.п.174.3, 174.4 ст.174 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування. При цьому у такому податковому розрахунку обов`язково зазначається сума доходу у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого платником податку, зазначеним у підпункті 174.2.2 цього пункту. Відповідно до п. 174.8 ст.174 Податкового кодексу України, якщо об`єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість таких об`єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом. Згідно з п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету. Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Згідно з п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України, платники податку, зокрема, зобов`язані: в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим; е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Крім того, п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Відповідно до пп.пп. 1.1 - 1.6 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Згідно з п.п. 49.1, 49.2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов`язань, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу. Згідно з п. 120.1.ст.120 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірних рішень), неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Тобто, з урахуванням вказаних вище вимог, позивач, який отримав дохід у вигляді дарунка - нерухомого майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, був зобов`язаний подати до податкового органу декларацій про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки та зобов`язаний був сплатити: податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік - 21615,00 грн., а за 2015 рік - 52370,00 грн.; військового збору в сумі 15711,00 грн. Проте, в порушення вказаних вище вимог Податкового кодексу України, податкові декларації про майновий стан та доходи за 2014 та 2015 роки позивачем не подавалися, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір не сплачувався. З урахуванням вказаного вище, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки є правомірними. Стосовно доводів позивача про неправомірність оскаржуваних рішень, оскільки з граничного строку сплати грошових зобов`язань сплинуло більше ніж 1095 дня, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пп. 102.2.1 п. 102.2 ст.102 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано. Як вже вище зазначалось, позивач декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 року до контролюючого органу не подавав, отже відповідно до положень пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання може бути нараховане без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Крім того, доводи позивача з посиланням на п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України та на податкові розрахунки (форми 1ДФ), подані приватним нотаріусом Косенко М.О., колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням наступного. Так, відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно з вимогами ст. 174 Податкового кодексу України, на нотаріусів, що посвідчують, зокрема договори дарування покладається обов`язок щодо подання податкового розрахунку, в якому обов`язково зазначається сума доходу у вигляді вартості подарованого майна платнику податку. При посвідченні договорів дарування нотаріус виконує функції податкового агента лише в частині надання інформації контролюючим органам і не зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету з доходу платника податку у вигляді вартості подарованого майна. А тому, з урахуванням вимог ст. 174 Податкового кодексу України, відповідальність щодо декларування, нарахування та сплату податків і зборів з доходу у розмірі вартості подарованого майна покладається на платника. При цьому, подання нотаріусом податкового розрахунку за формою 1ДФ не звільняє платника від обов`язку подання декларації про майновий стан та доходи. Судовим розглядом встановлено факт невиконання вказаного обов`язку ОСОБА_1 , відтак висновки податкового органу в частині наявності підстав для нарахування грошового зобов`язання без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 ст.102 Податкового кодексу України є правомірними. Крім того, зі змісту п. 12 договорів дарування, укладених між ОСОБА_2 та позивачем, встановлено, що сторонам роз`яснено зміст, зокрема ст. 174 Податкового кодексу України. Стосовно доводів позивача про те, що він не укладав договорів дарування нежитлових приміщень в 4 кварталі 2014 року та 1 кварталі 2015 року з фізичними особами, які не є членом сім`ї першого ступеня споріднення та інших дарунків на загальні суми 432 300,00 грн. та 1047400,00 грн. за вказані періоди не отримував, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст.719 Цивільного кодексу України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.ч 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Із копій договорів дарування укладених між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний), встановлено, що вони посвідчені Косенко М.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровані у реєстрі (т. 1, а.с. 116 129). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 на підставі зазначених договорів дарування зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості (т. 1, а.с. 46 56). Будь-яких доказів щодо визнання судом вказаних договорів недійсними позивачем не надано. Доказів звернення позивача до суду з позовом про визнання зазначених договорів дарування недійсними матеріали справи не містять. Отже, доводи позивача про те, що він не укладав договорів дарування нежитлових приміщень в 4 кварталі 2014 року та 1 кварталі 2015 року не підтверджено належними та допустимими доказами. З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 по справі №480/1306/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 09.04.2021 року