Постанова Київський апеляційний суд № 2-339/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 2-339/12 Головуючий у суді першої інстанції - Чірков Г.Є. Номер провадження № 22-ц/824/4689/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, в якій просило суд:замінити вибулого стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у вказаній справі. Вимоги заяви мотивував тим, що 21 лютого 2012 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі №2-339/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості по кредитному договору №49.28.1/158/08-А в розмірі 120658,69 грн, та судовий збір в сумі 1206,59 грн, а всього 121865,28 грн. 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк», яке виступало на час укладення вказаного договору правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого банк відповідно до умов цього договору відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі і за кредитним договором №49.28.1/158/08-Аукладеного із ОСОБА_1 та за договором поруки № 49.28.1/158-П1/08-А укладеного із ОСОБА_2 09 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 949/К, відповідно до якого «ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договорами кредиту та поруки, в тому числі і за договором кредиту №49.28.1/158/08-А . З врахуванням викладеного та посилаючись на ст.. 512 ЦК України та ст.. 442 ЦПК України ст.. 15 Закону України «Про виконавче провадження» ТОВ «Вердикт капітал» просила задовольнити подану заяву та замінити стягувача, як на даний час є ПАТ «Кредитпромбанк» на ТОВ «Вердикт капітал». Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у справі його правонаступником. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, та просило суд скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким замінити вибулого стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал», стягнути з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суму сплаченого судового збору. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» вказує, що підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони стало те, що «акт приймання-передачі прав вимоги, саме за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, який би мав містити всі необхідні реквізити офіційного документу, підписаний обома сторонами суду не наданий. Крім того, ухвалами цього ж суду від 09 січня 2014 року, 17 лютого 2017 року та 01 квітня, 01 листопада 2019 року та 20 грудня 2019 року, у задоволенні заяв про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено з тих самих підстав». Однак апелянт не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» було враховано попередні причини відмови, внаслідок чого було отримано витяг з Акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1134. Даний витяг наявний в матеріалах справи, а судом першої інстанції не було повною міро досліджено докази, зокрема й вказаний витяг з Акту приймання-передачі прав вимоги. Апелянт зазначає, що на підтвердження факту відступлення права вимоги заявником було надано повні копії Договорів про відступлення прав вимоги та Витяги з Додатків до вказаних Договорів, в тому числі, за підписом обох сторін, а тому вважає висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту відступлення прав вимоги й надання неповних пакетів документів, проявом надмірного формалізму. Відзив на адресу апеляційного суду не надходив. При апеляційному розгляді справи представник ТОВ «Вердикт капітал» Старча А.В. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, оскільки подаючи у листопада 2020 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження ПАТ «Кредитпромбанк» на ТОВ «Вердикт капітал» ними на підтвердження переходу прав вимогиза кредитним договором №49.28.1/158/08-А укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» із ОСОБА_1 та за договором поруки № 49.28.1/158-П1/08-А укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» із ОСОБА_2 були надані належним чином посвідчені : договір купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» із відповідним актом прийому передачі кредитних договорів в тому числі кредитним договором №49.28.1/158/08-А укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» із ОСОБА_1 та договір купівлі-продажу прав вимоги від 09 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Вердикт капітал» із відповідним актом прийому передачі кредитних договорів в тому числі кредитним договором №49.28.1/158/08-А укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» із ОСОБА_1 та за договором поруки № 49.28.1/158-П1/08-А укладеного ВАТ «Кредитпромбанк» із ОСОБА_2 . Апелянт також посилався на те, що суд першої інстанції, розглядаючи подану ними заяву, належним чином вказаних обставин не дослідив, та зробив висновок, який не відповідає матеріалам справи. Боржники у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, тому суд апеляційної інстанції з врахуванням положень ст.. 372 ч.2 ЦПК України розглянув вказану у справу у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Вердикт капітал», дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні поданої заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну стягувача його правонаступником, мотивував своє рішення тим, що відповідно до п.2.3 договору, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 20 травня 2013 року, права вимоги переходять від продавця до покупця, то обов`язку продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі прав вимоги. Однак, даний акт приймання-передачі прав вимоги, саме за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, який би містив всі необхідні реквізити офіційного документу, підписаний обома сторонами суду наданий не був. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заявником не було надано доказів зміни первісного стягувача за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, то подана заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволенню не підлягає. Однак погодитися із даним висновком місцевого суду колегія суддів не може виходячи з наступного. Згідно вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає . Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 120 658,69 грн, а також судовий збір у розмірі 1 206,59 грн, а всього 121 865,28 грн (а.с.41-43, т.1). В подальшому, 28 травня 2012 року Вишгородським районним судом Київської області було видано виконавчі листи №2-339\2012 (а.с.45,т.1, а.с.84-85,т2). 06 липня 2012 року постановою державного виконавця відділу ДВС Вишгородського РУЮ Харитоновою Н.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.64-65, т.1). Крім того, в матеріалах справи міститься також Інформація про виконавче провадження від 25 січня 2017 року, відповідно до якої виконавче провадження зупинено (а.с.80-81, т.1). З Інформації про виконавче провадження від 25 січня 2017 року вбачається, що вказаний виконавчий лист все ще перебуває на виконанні й судове рішення й досі не виконано. З матеріалів справи також вбачається, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Відповідно до п.2.3 вказаного права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги. Відповідно до п.7.5 договору всі додатки та договори про внесення змін (додаткові угоди) до цього договору складають його невід`ємну частину. В якості додатку до цього договору додається перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, визначений як Додаток І (а.с.88-93, т.2). Також в матеріалах справи міститься витяг з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за договорами) між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 20 травня 2013 року, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» передало право вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, боржник ОСОБА_1 (а.с.88-93 т.2). Крім того, заявником було надано витяг з Акту приймання-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року, згідно з яким від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.86, т.2). В подальшому, 09 листопада 2018 року було укладено договір №949/К купівлі-продажу майнових прав між ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ТОВ «Вердикт Капітал» (покупець), відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, : право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатках №1,2 до цього договору (надалі - право вимоги); право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору (а.с.97-100, т.2). Відповідно до п.1.3 вказаного договору майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору. Також заявником було надано витяг з Додатку №1 до договору №949/К купівлі-продажу від 09 листопада 2018 року, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за договором №49.28.1/158/08-А, боржник ОСОБА_1 (а.с.94-96, т.2). В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» подало заяву про заміну стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Так, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Ноrnsbу V. Gгеесе) від 19 березня 1997 року, зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Таким чином, оскільки матеріалами справи було підтверджено наявність судового рішення, яким було стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором, яке в подальшому ПАТ «Кредитпромбанк» було відступлено ПАТ «Дельта Банк», а останнє в свою чергу відступило ТОВ «Вердикт Капітал», й враховуючи обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, суд доходить висновку про правомірність поданої заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо того, що матеріали справи не містять належним чином оформлено Акту приймання-передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року, згідно з яким до ПАТ «Дельта Банк» від ПАТ «Кредитпромбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором №49.28.1/158/08-А, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.86, т.2). За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст.ст.367, 374, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача задовольнити. Замінити Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі №2-339/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №49.28.1/158/08-А. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови викладено 07 квітня 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв