Постанова 4821 № 2-840-11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/375/21Головуючий по 1 інстанції Справа №2-840-11 Категорія: на ухвалу Білик О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: скаржник ОСОБА_1 ; представник скаржника адвокат Куриленко Рада Миколаївна; виконавець державний виконавець Бучанського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Васильківський міськрайонний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ); стягувач ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу представника скаржника адвокат Куриленко Рада Миколаївна; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Куриленко Ради Миколаївни на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2020 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, в с т а н о в и в: 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. У скарзі вказано, що 23 травня 2011 року Бучанським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-840/11, виданим 10 лютого 2011 року на підставі рішення Уманського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2011 року і до його повноліття. Скаржник зазначає, що постанова про встановлення тимчасового обмеження керування транспортним засобом, відсутня, однак з інформації про виконавче провадження вбачається, що виконавчі дії проводилися у відділі ДВС Бучанського МУЮ. Згідно відповіді з ДВС Бучанського МУЮ за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження №26947074 перебуває у Васильківському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). 14 лютого 2018 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник вказує, що ОСОБА_1 , ніколи не проживав за адресою, на яку надсилались виконавчі документи, а лише за нею зареєстрований, однак два відділи ДВС систематично направляли на вказану адресу виконавчі документи, при цьому не переконавшись в їх отриманні, застосовували заходи впливу щодо особи - протоколи про адміністративне правопорушення, штрафи, заходи тимчасового обмеження, у зв`язку із невиконанням рішення суду, з якими до 2019 року ОСОБА_1 ознайомлений не був, оскільки він не отримував вказану кореспонденцію. Також скаржник вважає, що на час винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами повноважень державному виконавцю щодо застосування та встановлення такого обмежувального заходу не надавалося, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року, набрав чинності 06 лютого 2018 року, тому підставою для застосування таких обмежувальних заходів є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дати набрання чинності Закону. ОСОБА_1 стверджує, що про виникнення заборгованості з несплати аліментів не знав, судове рішення щодо стягнення аліментів виносилося за його відсутності, тому вважає, що процесуальний строк на оскарження цієї постанови, повинен бути поновлений. Крім того, у скарзі зазначено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, його заробітки носять епізодичний характер, так як він займається періодичними приватними перевезеннями, тому застосування тимчасового обмеження у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано до нього, оскільки встановлення такого обмеження позбавляє заявника основного законного джерела засобів для існування. ОСОБА_1 не є приватним підприємцем чи фізичною особою підприємцем, тому надати докази щодо використання автомобільного транспорту не виявляється можливим. Обмеження у праві керування позбавить заявника можливості заробляти кошти та сплачувати аліменти, ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від їх сплати аліментів та має бажання виплатити борг, який виник у зв`язку із невчасною сплатою. Також у скарзі вказано, що ОСОБА_1 , почав виплачувати аліменти з 30 травня 2019 року, з часу коли державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центральної міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) було здійснено виїзд за адресою реєстрації ОСОБА_1 та з`ясовано що останній проживає по АДРЕСА_1 . На підставі наведеного, скаржник просив суд поновити строк для оскарження дій державного виконавця та скасувати постанову державного виконавця від 14 лютого 2018 року Бучанського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кудрановського Юрія Володимировича про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, що винесена відносно ОСОБА_1 . Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2020 року клопотання про поновлення строку на подання скарги залишено без задоволення, а скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця залишено без розгляду. Ухвала суду обґрунтована тим, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропущення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки про наявність оскаржуваної постанови державного виконавця представнику скаржника було відомо із листа-відповіді Васильківського МРВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 17092 від 13 травня 2020 року, а скаргу подано до суду 16 вересня 2020 року. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Куриленко Рада Миколаївна подала апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2020 року та постановити нову ухвалу про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі вказує, що до листа-відповіді Васильківського МРВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 17092 від 13 травня 2020 року не було додано жодних постанов. Ознайомившись за допомогою ідентифікатора доступу з виконавчим провадженням, постанову про встановлення тимчасового обмеження на керування транспортним засобом не було виявлено, одна, з інформації про виконавче провадження вбачається, що виконавчі дії проводилися у відділі ДВС Бучанського МУЮ. У зв`язку з цим представником скаржника адвокатом Куриленко Р.М. 14 серпня 2020 року до Васильківського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було направлено запит із проханням надіслати постанову Бучанського ВДВС ГТУЮ в Київській області від 14 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Відповідь на вказаний запит надійшла адвокату 31 серпня 2020 року. Після отримання відповіді представником скаржника 16 вересня 2020 року було подано скаргу на дії та рішення державного виконавця та заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання скарги відповідно до статті 449 ЦПК України. Скаржник вважає, що суд не прийняв зазначене до уваги та не прийняв до уваги зміни, які були внесені 30 березня 2020 року до цивільного процесуального кодексу України щодо продовження процесуальних строків, тому неправомірно залишив без розгляду скаргу ОСОБА_1 . Крім того, вказує, що посилання суду на те, що адвокат Куриленко Р.М. просила розглядати справу без участі скаржника та представника скаржника є безпідставними, оскільки лист представника адвоката, надісланий електронною поштою, не було зареєстровано судом. Також вважає, що Уманським міськрайонним судом не було заброньовано майданчик для проведення судових засідань в режимі відео конференції, у зв`язку з чим судові засідання не відбулись, а представник скаржника не змогла реалізувати свої процесуальні права щодо захисту ОСОБА_1 та висловити свої доводи та міркування у справі. Для з`ясування вказаних обставин представником скаржника направлено звернення до Уманського міськрайонного суду Черкаської області та Шевченківського районного суду м. Києва, однак, на момент звернення із апеляційною скаргою, відповіді від судів не надійшло. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Заслухавши представника скаржника, яка з`явилась в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.04.2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2011 року і до його повноліття. 23 травня 2011 року державним виконавцем ВДВС Бучанського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 26947073, на підставі виконавчого листа № 2-840/11, що виданий 10 лютого 2011 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина. Під час виконання вказаного рішення суду державним виконавцем Бучанського ВДВС ГТУЮ в Київській області винесено постанову ВП № 26947073 від 14 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яку скаржник просить скасувати. Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця, представник скаржника вказувала, що про наявність оскаржуваної постанови державного виконавця від 14 лютого 2018 року скаржнику стало відомо лише з відповіді Васильківського ВДВС на адвокатський запит. Так, Васильківським МРВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено відповідь №17092 від 13 травня 2020 року на адвокатський запит, в якій вказано дії та прийняті рішення, здійснені під час виконання рішення суду. Зокрема у листі вказано, що 14 лютого 2018 року направлено до Головного сервісного центру МВС України постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом (т. 1 а.с. 31-33). Отже, судом встановлено та не заперечується скаржником і його представником, що про наявність оскаржуваної постанови державного виконавця скаржнику стало відомо із відповіді Васильківського МРВ ДВС від 13 травня 2020 року. Водночас скаргу на дії державного виконавця щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві керування транспортними засобами подано до суду першої інстанції 16 вересня 2020 року (а.с. 55). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо пропущення скаржником строку, встановленого статтею 449 ЦПК України та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» на подання скарги на дії державного виконавця. Докази поважності пропуску скаржником строку на подання скарги в матеріалах справи відсутні, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги та залишив її без розгляду. В апеляційній скарзі представник скаржника вказує, що у зв`язку з тим, що Васильківьским МРВДВС до листа-відповіді від 13 травня 2020 року не було додано жодних постанов, представником скаржника адвокатом Куриленко Р.М. 14 серпня 2020 року відділу ДВС було направлено запит із проханням надіслати постанову Бучанського ВДВС ГТУЮ в Київській області від 14 лютого 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, та відповідь на вказаний запит надійшла адвокату 31 серпня 2020 року. Після отримання відповіді представником скаржника 16 вересня 2020 року було подано скаргу на дії та рішення державного виконавця та заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання скарги відповідно до статті 449 ЦПК України. Однак, вказані обставини не були предметом розгляду у суді першої інстанції під час вирішення питання поновлення строку на подання скарги, оскільки вони не зазначались скаржником у скарзі на дії державного виконавця та під час розгляду справи судом першої інстанції. Враховуючи наведене, відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційний суд не переглядає вказані в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на подання скарги. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не прийняв до уваги зміни, які були внесені 30 березня 2020 року до цивільного процесуального кодексу України щодо продовження процесуальних строків, є безпідставними, оскільки автоматичне продовження строків на підставі зазначених змін до цивільного процесуального кодексу діяло до 16 липня 2020 року. З 17 липня 2020 року процесуальні строки можуть бути поновлені судом на підставі відповідної заяви учасника справи. Посилання представника скаржника на те, що судом першої інстанції безпідставно вказано в оскаржуваній ухвалі, що адвокат Куриленко Р.М. просила розглядати справу без участі скаржника та представника скаржника, оскільки лист представника адвоката, надісланий електронною поштою, не було зареєстровано судом, спростовуються матеріалами справи. Так, 30 жовтня 2020 року на електронну адресу Уманського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_5 про розгляд справи без її участі та без участі скаржника ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 63). При цьому, електронний лист суду про неможливість прийняття заяви про розгляд справи без участі представника скаржника, на який посилається адвокат, надійшов до останньої 29 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 145). Твердження в апеляційній скарзі про те, що Уманським міськрайонним судом не було заброньовано майданчик для проведення судових засідань в режимі відео конференції, у зв`язку з чим судові засідання не відбулись, а представник скаржника не змогла реалізувати свої процесуальні права щодо захисту ОСОБА_1 та висловити свої доводи та міркування у справі, не підтверджені відповідними доказами, тому також є безпідставними. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги із наведених у скарзі підстав та залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у разі наявності інших причин пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця, які можуть бути визнані судом поважними, він не позбавлений права повторно звернутись до суду із клопотанням про поновлення вказаного строку та подати відповідну скаргу. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Куриленко Ради Миколаївни слід залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2020 року - залишити без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Куриленко Ради Миколаївни залишити без задоволення. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Повний текст постанови складений 08 квітня 2021 року.