Постанова 4811 № 442/1904/20

Справа № 442/1904/20 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І. Провадження № 22-ц/811/1624/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:96 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Юзефович Ю.І., з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Стебницька міська рада Львівської області, в с т а н о в и л а: У березні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його бабця - ОСОБА_6 , з якою до дня смерті проживав він ( ОСОБА_3 ) та його мати ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері, однак, померла, не оформивши у встановленому законом порядку своїх спадкових прав. Зазначав, що після смерті ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину, є він - ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті матері був зареєстрований та проживав разом з нею. З метою оформлення спадкових прав після смерті матері, заявник звернувся до приватного нотаріуса Спариняк Л.В., у зв`язку з чим 13.03.2020 року була заведена спадкова справа, однак, він не може оформити своїх спадкових прав, оскільки відсутні відомості, які підтверджують актовий запис про народження його матері ОСОБА_5 , з якого можна було б встановити батьків матері, а саме, що ОСОБА_5 була донькою ОСОБА_6 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, однак, вважає, що оскаржуване рішення впливає на її спадкові права та обов`язки, оскільки вона має право на спадкування після смерті своєї бабці ОСОБА_6 за правом представлення, так як її (апелянта) батько - ОСОБА_7 , який є сином спадкодавця, помер раніше своєї матері - 06.03.2006 року. Апелянт зазначає, що 05.09.2018 року вона звернулась до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Молокуса Б.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої було заведено спадкову справу, проте, постановою від 20.12.2019 року нотаріус відмовив їй у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки вона не надала доказів на підтвердження своєчасного прийняття спадщини, у зв`язку з чим вона у грудні 2019 року звернулась до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідачем по якій є ОСОБА_3 , який також заявляє свої права на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , а тому наявний спір про право, про що заявнику ОСОБА_3 було відомо. Вважає, що наведене вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки за наявності спору про право справу за заявою ОСОБА_3 не можна було розглядати в порядку окремого провадження та без її (апелянта) участі. Крім того, вважає недоведеним належними та допустимими доказами факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_6 та матір`ю заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . Просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду, оскільки в даній справі наявний спір про право, а тому справа повинна розглядатися в порядку позовного провадження. 14.09.2020 року заявник ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта. На переконання заявника, апелянт не довела, яким чином порушуються її права внаслідок встановленого оскаржуваним рішенням суду факту родинних відносин між його матір`ю та бабцею ОСОБА_6 , оскільки, незалежно від результатів апеляційного розгляду, його мати залишиться донькою ОСОБА_6 , чого не заперечує й сама апелянт. Звертає увагу, що апелянт не є спадкоємцем ні після смерті його матері ОСОБА_5 , ні після смерті бабці ОСОБА_6 , оскільки разом з ними не проживала і заяви до нотаріуса в шестимісячний строк про прийняття спадщини не подавала, а тому у неї не виникло спадкових прав на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, як і немає таких прав на даний момент. Крім того, наголошує, що йому не було відомо про ініційований ОСОБА_1 судовий спір, а ухвалене судом заочне рішення про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 на момент її смерті, він оскаржив в апеляційному порядку, відтак, рішення суду не набрало законної сили. Крім того, заявник вважає, що відсутні визначені законом підстави для скасування оскаржуваного апелянтом рішення суду та залишення його ( ОСОБА_3 ) заяви без розгляду. Заслухавши пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони заявника, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Згідно зі статтею 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами і доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. З точки зору закону, під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16). Звертаючись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_3 зазначав, що встановлення факту родинних відносин між його матір`ю та спадкодавцем ОСОБА_6 необхідно йому для реалізації свого права на спадщину після смерті матері, яка, в свою чергу, прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 . При цьому, заявник не називав інших осіб, які б входили до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_6 . Разом з тим, до апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 долучила документи на підтвердження свого права на спадкування після смерті бабці ОСОБА_6 за правом представлення, оскільки батько ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , який є сином спадкодавця, помер раніше своєї матері - 06.03.2006 року. Частиною першою статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Отже, апелянт ОСОБА_1 заявляє свої права на спадкування спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , разом із спадкоємцями першої черги за законом, до яких заявник ОСОБА_3 відносить свою матір - ОСОБА_5 . Враховуючи наведене й те, що заявник ОСОБА_3 і апелянт ОСОБА_1 заявляють свої права на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , не визнаючи прав один одного, підтвердженням чого є відкрите у суді позовне провадження у справі №442/30/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, який ОСОБА_1 подала раніше, ніж звернувся заявник із вказаною заявою, відтак, існує конфлікт інтересів заявника та апелянта, як заінтересованої особи, внаслідок заперечення нею проти задоволення заяви заявника, а тому наявний спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження. Отже, під час розгляду даної справи встановлено існування спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, а тому, в силу наведених вище норм ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_3 без розгляду. При цьому, заявнику необхідно роз`яснити, що він має право подати позов на загальних підставах. Керуючись ст.ст. 294, 367, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року скасувати. Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 квітня 2021 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.