LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд274/5680/20

від 08.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 274/5680/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вдовиченко Т.М. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 08 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2021 року (ухвалене у м. Бердичеві Житомирської області 12.01.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Адвокат Вітів Віталій Антонович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1050 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 438,78 грн. Додатковим рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2021 клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,4 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Патрульної поліції в Житомирській області, у стягненні витрат на оплату професійної правничої допомоги відмовлено. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням в частині відмови у стягненні витрат на оплату професійної правничої допомоги, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2021 скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1050 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за змістом договору про надання правничої допомоги від 07.08.2020 та акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 26.11.2020, позивач зобов`язаний сплатити вартість послуг в розмірі 1050 грн протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду. Додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2021 у оскаржуваній частині ґрунтується на безпідставному та необґрунтованому висновку суду першої інстанції про те, що за відсутності платіжних документів на підтвердження оплати послуг на професійну правничу допомогу, витрати які особа понесе після набрання рішення законної сили не підлягають відшкодуванню. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині задоволенні клопотання про стягнення судового збору, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги позивача. 08.04.2021 до суду надійшла заява представника позивача, в якій представник позивача просив здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника та підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.11.2020 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, скасовано постанову серії ЕАМ № 2968926 від 12.08.2020, винесену поліцейським роти №1 батальйону №1 УПП в Житомирській області сержантом поліції Бульченко О.С. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАп та накладення штрафу в розмірі 340 гривень. 22.01.2020 клопотання адвокат Вітів Віталій Антонович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1050 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 438,78 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1050 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не надано до суду документального підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Згідно частин першої та другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави для висновку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18. Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу та їх розміру представником позивача надано суду першої інстанції орієнтовний розрахунок судових витрат від 22.08.2020 та ордер серії ВО №1007165 від 15.08.2020, але не було надано договір про надання правничої допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Копію договору б/н про надання правової допомоги від 07.08.2020 та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 26.11.2020 року надано суду першої інстанції лише 22.12.2020 разом з клопотанням про винесення додаткового рішення. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подане клопотання та долучені до справи докази витрат на правничу допомогу не містять документів, які б свідчили про оплату гонорару (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Таким чином, позивачем не доведено факту сплати витрат на професійну правничу допомогу, а тому й відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткового рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»