Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9292/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9292/20 Категорія: 111020300 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Поварчук В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 258505,74 грн., В С Т А Н О В И Л А : Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 в якому просить стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості: - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 240429,20 грн. на бюджетний рахунок № 098999980333129341000015009, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. код 38016923, КБК 11010500, отримувач коштів УДКСУ у м. Одесі Одеської області/Суворовський район/11010500; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 18076,54 грн. на бюджетний рахунок № 428999980313010137000015009, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, КБК 11011001, отримувач коштів УДКСУ у м. Одесі Одеської області/Суворовський район/11011001. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки - розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить - 258 505,74 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості: - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 240429,20 грн. на бюджетний рахунок № 098999980333129341000015009, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. код 38016923, КБК 11010500, отримувач коштів УДКСУ у м. Одесі Одеської області/Суворовський район/11010500; - по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 18076,54 грн. на бюджетний рахунок № 428999980313010137000015009, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, КБК 11011001, отримувач коштів УДКСУ у м. Одесі Одеської області/Суворовський район/11011001. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивач пропустив процесуальний строк подання позову про стягнення податкового боргу та штрафних санкцій, який обмежений 1095 днями, а отже термін примусового стягнення сплив 29.07.2019 року. При цьому судом першої інстанції такі доводи не прийнято до уваги та зроблено помилковий висновок, що строк звернення до суду не пропущено Також вказано про відсутність юридичної сили додатків до позову, оскільки вони не засвідченні в установленому законом порядку. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , є платником податків та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчать відомості згідно довідки Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області. Так, станом на 28.07.2020 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки - розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить - 258 505 грн. 74 коп. Заборгованість перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виникла в результаті: - документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015р. За результатами проведення перевірки був складений акт від 14.11.2019 року за №362/15-32-33-05/ НОМЕР_1 на підставі якого були винесені: - податкове повідомлення рішення від 17.01.2020 року №0002603305 на суму 192 207,36 гри. + 48 051,84 грн. = 240 259,2 грн. (ш/с); - податкове повідомлення рішення від 17.01.2020 року №0002613305 на суму 170 грн. (ш/с). 240 259,2 грн. (ш/с) + 170 грн. (ш/с) = 240 429.20 грн. Заборгованість перед бюджетом по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виникла в результаті: - документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015р. За результатами проведення перевірки був складений акт від 14.11.2019 року за №362/15-32-33-05/ НОМЕР_1 на підставі якого були винесене податкове повідомлення - рішення від 17.01.2020 року №°0002623305 на суму 14 461,23 грн. + 3 615,31 грн. = 18 076,54 грн. (ш/с); 240 259,2 грн. (ш/с) + 170 грн. (ш/с) + 18 076,54 грн. (ш/с) = 258 505,74 грн. Залишок непогашеного грошового зобов`язання за позицією позивача становить 258 505,74 грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Вирішуючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача є податковий борг у розмірі 258 505,74 грн., який на час розгляду справи відповідачем не сплачено, а докази сплати суми податкового боргу на час розгляду справи відповідачем не надані, а отже прийшов до висновку, що зазначена заборгованість підлягає стягненню. Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Так, вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим Кодексом України. Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Положенням п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог п. 31.1. ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Тобто, зважаючи на положення вказаних статей, позивач є платником податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору, а тому зобов`язаний у строк та у розмірі встановленому законодавством сплачувати податки (узгоджене грошове зобов`язання). Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно зі ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. У відповідності до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Податковим кодексом України чітко визначено умову, після настання якої у податкового органу виникає законне право проводити стягнення коштів та здійснювати продаж майна боржника це: 1) надіслання такому боржнику податкової вимоги; 2) надання йому терміну 60 календарних днів з моменту отримання податкової вимоги на добровільне погашення податкового боргу. Лише після дотримання визначених п.95.2 ст. 95 ПК України у податкового органу виникає законне право здійснювати стягнення. Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, станом на 28.07.2020 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки - розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить - 258 505 грн. 74 коп. Так, колегія суддів зазначає, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Податковим кодексом України порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо. З метою встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання визначеного ППР від 17.01.2020 року №0002603305, №0002613305, колегія суддів враховує наступне. Як вбачається з матеріалів справи означені рішення прийняті на підставі Акту перевірки від 14.11.2019 року за №362/15-32-33-05/ НОМЕР_1 . Згідно акту встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 отримав оподатковувані доходи у розмірі 964081,77 грн. від ПАТ «Укрсиббанк» за ознакою доходу « 126»- дохід отриманий платником податку, як додаткове благо. Сума основного боргу у розумінні підпункту «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є «додатковим благом» та належить до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Так, пунктом 167.1 ст. 167 ПК України регламентується, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) , якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. У випадку, коли база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків. Згідно пп.1.2 п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка військового збору становить 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (пп. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Утримання та сплата військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України. Підпунктом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов`язані: подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Згідно із пунктами 179.1, 179.7 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом. Так, матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що податкова декларація, яку повинно було бути подано до 01.05.2016 року ОСОБА_1 подано не було та сума податку, що підлягає сплаті до бюджету самостійно сплачена не була. З підстав не сплати податкового зобов`язання позивачем прийнято податкові повідомлення рішення, які відповідачкою у встановленому законом порядку не оскаржені. В свою чергу, сума грошового зобов`язання є узгодженою саме у зв`язку з поданням декларації (п. 54.1 ПКУ), закінчення процедури оскарження рішення податкового органу про донарахування п.56.17 ПКУ), набранням чинності щодо рішенням суду щодо спірного ППР (п. 56.18.ПКУ). Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що позивач пропустив процесуальний строк подання позову про стягнення податкового боргу та штрафних санкцій, який обмежений 1095 днями, а отже термін примусового стягнення сплив 29.07.2019 року. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з огляду на наступне. Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абз.3 пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Отже, з урахуванням норм Податкового Кодексу такий строк має місце у разі подання позивачкою декларації про доходи та у разі несплати самостійно обрахованих грошових зобов`язань у строки встановлені законодавством. В свою чергу, як вже зазначалося вище та встановлено податковим органом при проведенні перевірки, позивачем річна декларація про майновий стан і доходи не подавалася, що вказує на невірне трактування позивачкою норм Податкового Кодексу та процедури сплати грошового зобов`язання. При цьому, заборгованість відповідача по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виникла саме на підставі податкових повідомлень рішень від 17.01.2020 року №0002603305 та №0002613305, а не у зв`язку з несплатою суми податкового зобов`язання, зазначену в поданій позивачем податковій декларації, а тому позивачем не пропущено процесуальний строк подання позову про стягнення податкового боргу та штрафних санкцій, який обмежений 1095 днями, що вірно встановлено судом першої інстанції. Так, в подальшому, у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми Ф №13891-51 від 11.03.2020 року, яку було направлено платнику рекомендованим листом на адресу ФО-ПП ОСОБА_1 . Податкова вимога відповідачем у судовому порядку також не оскаржувалася. Доказів сплати податкового зобов`язання як під час розгляду справи у суді першої так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції сторонами не надано. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки у відповідача є податковий борг у розмірі 258 505,74 грн., який на час розгляду справи відповідачем не сплачено. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та яким було надано належну правову оцінку. Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію суду, а тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись ст.ст. 308, 313, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 06 квітня 2021 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова