Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/9583/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/9583/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року, (суддя суду першої інстанції Конишева О.В.), прийняте без виклику сторін в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/9583/20 за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року адміністративний позов Головного управління національної поліції в Запорізькій області повернуто позивачеві на підставі ст. 123 КАС України. Не погодившись з ухвалу суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою суду першої інстанції від 30.12.2020 року адміністративний позов заявника було залишено без руху у зв`язку, зокрема, порушенням строку звернення до суду з позовною заявою. На виконання ухвали суду позивачем було направлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому останній зазначив, що не мав відповідного фінансування на оплату судового збору в 2020 році, відтак не міг вчасно звернутись до суду із позовом. Кошти для оплати судового збору було отримано позивачем лише 23.12.2020 року, після чого останній одразу звернувся до суду із позовом. Однак, суд необґрунтовано визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, внаслідок чого повернув позовну заяву позивачеві. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2020 року Головне управління Національної поліції у Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: стягнути з відповідача вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) якого не закінчився у сумі 1580,50 грн. Підставою для звернення до суду із даним позовом послугувало те, що з 31.07.2020 року майор поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах Національної поліції України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію України». Звільнення зі служби відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію України» є підставою згідно з абз. 2 п. 10 розділу V Порядку №772 для відшкодування поліцейським вартості однострою, строк експлуатації якого не закінчився. Таким чином, сума однострою, строк експлуатації якого не закінчився, у розмірі 1580 грн. підлягає стягнення з відповідача в судовому порядку. Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення строків звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду з позовом, позивач посилався на обмежувальні заходи, що були впровадженні у зв`язку з карантином, у тому числі переведення на віддалену форму роботи, перебування працівників управління на самоізоляції та лікування від коронавірусної інфекції COVID-19, що вплинуло на строки підготовки процесуальних документів. Також однією з причин пропуску строку звернення до суду з позовом зазначено відсутність фінансування та виділенням видатків на сплату судового збору за подання позовних заяв позивачу лише 14.12.2020. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 визнано неповажними причини пропуску строку звернення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до адміністративного суду з цим позовом, позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для надання: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку. 20.01.2021 до суду позивачем надано платіжне доручення про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строків. У клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначає, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору та вказує, що у ГУНП в Запорізькій області відсутні підстави, які звільняють ГУНП від сплати судового збору. Зазначає, що Державним бюджетом на 2020 рік не було виділено асигнування для ГУНП в Запорізькій області для сплати судового збору у даній справі, оскільки, наказ МВС України, який визначив порядок відшкодування вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився, набув чинності лише у 2020 році. Відповідно до довідки, виданої УФЗБО ГУНП в Запорізькій області, кошти в сумі 210,2 тис. грн. для проведення оплати судового збору при поданні адміністративних позовів про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, отримано 23.12.2020. На підставі наведеного просить визнати наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, як поважну причину. Однак, суд першої інстанції визнав такі причини пропуску строку неповажними, у зв`язку з чим, повернув позовну заяву позивачу. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачу, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...». Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії). Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Як видно з матеріалів справи позивачем порушено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом з моменту звільнення відповідача зі служби (31.07.2020 року). При цьому, як на підставу для поновлення строку на звернення до суду останній посилається на неналежне фінансування та неможливість проведення оплати судового збору. Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, тощо, не можуть бути підставою для поновлення строку на звернення до суду. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неповажність причин пропуску позивачем звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі, у зв`язку з чим, достатніми є підстави для повернення позову відповідно до приписів ст. 123 КАС України. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування ухвали в межах доводів скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року в адміністративній справі №280/9583/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай