Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4480/20
від 08.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.04.2021 Справа № 904/4480/20 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4480/20 (суддя Панна С.П.; рішення ухвалене у місті Дніпро без виклику представників сторін, повне рішення складено 10.11.2020) за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м.Запоріжжя до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Дніпро про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 31132,86 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 31132,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з умов перевезення вантажу, під час якого виявлено нестачу, що є підставою для стягнення збитків відповідно до ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України, 314 ГК України, 924 ЦК України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4490/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 31132,86 грн. шкоду, завдану недостачею вантажу, 2102,00 грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що позивач довів, наявність завданих йому збитків саме через дії Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця". Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4480/20 скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Узагальнені доводи апеляційної скарги Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. На думку скаржника наданий позивачем в підтвердження вартості втраченого вантажу рахунок-фактури №93270734 від 25.05.2020 не є належним доказом, що підтверджує вартість товару, оскільки складений ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" і ПрАТ "Запоріжкокс", хоча відповідно до накладних, відправником є ТОВ "Метінвест-Шіппінг". Відповідач вважає, що вартість вугілля можна визначити лише з правочинів (купівля-продаж, міна або інші), на підставі яких вугілля було направлене на адресу ПрАТ "Дніпровський металургійний завод". Однак таких правочинів, а також супроводжуючих їх бухгалтерських документів (рахунків, податкових накладних) позивачем в якості доказів вартості недостачі вугілля надано не було. При цьому, в підтвердження своїх доводів відповідач посилається на постанову Верховного Суду у справі №910/963/17 від 30.05.2018. Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу Позивач (ПрАТ "Запоріжкокс") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав. Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4480/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини Між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Постачальник) і Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (Покупець) 12.11.2019 укладено договір № 0103/11798/1349 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, за умовами якого Постачальник зобов`язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали (ресурси) на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними частинами (пункт 2.1. договору). За пунктом 3.1. договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними у специфікаціях. В пункті 4.1. договору, сторони погодили, що поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначених у Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів. 22.05.2020 сторонами укладено до договору та підписано із скріпленням печаток Специфікацію №22, за змістом якої Постачальник передає, а Покупець оплачує вугілля Г Концентрат Г (0-50) Талдинський-західний виробник ООО "Разрез Талдинский-западный", країна походження Росія у кількості 7 671,55(+/-10%) мт. Пунктами 3-5 Специфікації передбачено, що ресурси поставляються на території України. Умови поставки -FCA порт Миколаїв, ст. Миколаїв-Вантажний-експорт Одеської залізниці у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Поставка ресурсів здійснюється навалом з тх "NAVIOS GALILEO" у травні 2020. Вантажоотримувачем є ПрАТ "Запоріжкокс", ст. Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці. На виконання умов договору і Специфікації відправником ТОВ "Метінвест-Шіппінг" на адресу одержувача ПрАТ "Запоріжкокс" направлено вугілля марки "Г",G COAL (0-50), що підтверджується залізничною накладною №42997627. Передача поставленого товару покупцю підтверджується підписаним постачальником і покупцем Актом прийому-передачі №93272184 від 25.05.2020. ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" 25.05.2020 виставлено ПрАТ "Запоріжкокс" рахунок-фактуру №93272184 на оплату концентрату для коксування Г (0-50) у кількості 335,150 т., (ціна товару (без ПДВ) 2876,28 грн. за 1 тонну), загальною вартістю 1156782,29 грн. з ПДВ. 31.05.2020 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено комерційний акт №460005/632, в якому зафіксовано: "На підставі акту загальної форми №10858 від 25.05.2020 р. станції Миколаїв проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшего відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону на справних електронних вагах вантажоодержувача №085 огляд-перевірка 18.05.2020 р., приймальником поїздів ОСОБА_2, прийомоздавальником заводу ОСОБА_1 , слідчим Заводського ВП Нестеренко О.С., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. Згідно перевізного документу у вагоні значиться нетто 67850кг, тара 23400кг. Фактично виявилось брутто 81550кг, тара з документу 23400кг, нетто 58150кг, що менше документу на 9700кг. У комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів на 30см. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Виїмки: праворуч над 1-5 -ми люками довжиною 700см, шириною 100см., глибиною 70см; ліворуч над 1,5 -м люками довжиною 700см, шириною 100см, глибиною 30см. Над 5,6-ми люками посередині виїмка довжиною 300см, шириною 280см, глибиною 40см. Виїмки замарковані вапном згідно акту загальної форми №10858 від 25.05.2020 станції Миколаїв. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній". Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля становить 1% маси, зазначеної в перевізному документі. З урахуванням вказаної норми вантажоодержувачем розраховано вартість недостачі вантажу у вагоні №62610720. Загальна недостача партії вугілля складає 9022 кг (9700 кг (виявлена недостача)-678(норма недостачі). Вартість вугілля, якого недостає, складає: 2876,28 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно рахунку-фактури №93272184 від 25.05.2020) х9,02 т (розмір недостачі=25944,05 грн. (вартість недостачі без ПДВ); 25944,05 грн. +5188,81 грн. (розмір ПДВ)=31132,86 грн. (вартість недостачі з ПДВ). Оскільки перевізником не було належним чином виконано своїх обов`язків із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого вантажоодержувачу була спричинена шкода, останній звернувся з відповідним позовом до господарського суду. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції Відповідно до частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. За приписами частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізничним транспортом, які регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт" (із змінами), Статутом залізниць України (далі - Статут залізниць), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (із змінами) та іншими нормативно-правовими актами. Частинами першою - третьою статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (частини перша, друга статті 307 Господарського кодексу України) Аналогічні положення містяться у частинах першій - третій статті 909 Цивільного кодексу України. Частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 Статуту залізниць визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідно до частини першої статті 12 та частини четвертої статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники зобов`язані забезпечувати своєчасне якісне перевезення вантажів, схоронність вантажів, що перевозяться. За частиною другою статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (частина перша статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт"). Частина перша статті 110 Статуту залізниць містить аналогічні положення. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України). За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 224 Господарського кодекс України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до частин першої, другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Отже, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. Причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим. В даному випадку поведінка відповідача є протиправною, оскільки ним порушені умови закону щодо зберігання вантажу під час перевезення, що свідчить про наявність в діях відповідача вини в невиконанні зобов`язання. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у кількості вказаній у супровідній документації. у зв`язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування. Відповідно до частини другої статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Положеннями частини третьої статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частини перша, друга статті 114 Статуту залізниць України). Згідно зі статтею 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. За приписами частини першої статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, передбачено, що комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Як встановлено з матеріалів справи факт нестачі доставленого вантажу перевізником підтверджено відповідним комерційним актом, який відповідає вимогам до його складання. Згідно частини другої статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Відповідно до частини третьої статті 133 Статуту залізниць України до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. За роз`ясненнями у пункті 2.7 президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами) вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю). Позивачем здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу з урахуванням ціни товару за тону вугілля (без ПДВ) за Специфікацією №22, рахунку-фактури №93272184 від 25.05.2020 і фактичній ціні з врахуванням норми нестачі. Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність як доказу, рахунку виставленого ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" для оплати товару ПрАТ "Запоріжкокс" з тих підстав, що за залізничною накладною відправником товару вказано ТОВ "Метінвест-Шіппінг". З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2014 між ТОВ "Метінвест-Шіппінг" (Експедитор) і ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", перейменованим в подальшому у Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Клієнт) був укладений договір №МШ 31-12/14 на транспортно-експедиторське обслуговування, за яким Експедитор за рахунок Клієнта зобов`язався виконати доручення останнього з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. До договору сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення Додаткових угод. Так, Додатковою угодою №330 від 05.11.2019 пункт 7.6. договору №МШ 31-12/14 від 31.12.2014 викладено у наступній редакції: "Цей договір діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по цьому договору". В даному випадку: ТОВ "Метінвест-Шіппінг" як експедитор лише здійснив відправлення вантажу зі станції відправлення на адресу вантажоотримувача. Експедитор не є а ні власником вантажу, ані постачальником/продавцем за договором №0103/11798/1349 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів від 12.11.2019. Фактично вантажовідправником і постачальником є ПрАТ"Металургійний комбінат "Азовсталь", що і підтверджується рахунком-фактури №93272184 від 25.05.2020. Слід також зазначити, що відправником товару (вантажу) може бути його власник, або інша особа, якій доручено передати вантаж разом із перевізними документами перевізнику. Таким чином, наявна в матеріалах справи копія рахунку-фактури №93272184 від 25.05.2020, визнається судом апеляційної інстанції належним і допустимим доказом в підтвердження кількості і вартості поставленого товару. В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують непридатність вагонів в комерційному відношенні при прийманні залізницею до перевезення та фактичну нестачу вантажу під час його комісійної видачі одержувачу. У зв`язку із зазначенням, враховуючи наведені норми права, що регламентують відповідальність залізниці за несхоронність доставленого вантажу, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення вартості неотриманої позивачем продукції (з урахуванням норми нестачі). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За приписами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/4480/20 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 08.04.2021. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова