Постанова 4873 № 910/17969/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" квітня 2021 р. Справа№ 910/17969/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М. Суліма В.В. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.04.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Фізичної особи-підприємця Уманця Сергія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" про стягнення 120 168,85 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року Фізична особа-підприємець Уманець Сергій Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" (далі - відповідач) про стягнення 120 168,85 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди приміщення №06222020-1 від 22.06.2020 щодо оплати орендної плати за листопад 2020, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача основного боргу в сумі 119 532,00 грн., пеню у розмірі 509,48 грн. та 3% річних у розмірі 127,37 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" на користь Фізичної особи-підприємця Уманця Сергія Володимировича заборгованість у розмірі 119 532 грн. 00 коп., пеню у розмірі 509 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 127 грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн. 00 коп. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати заборгованості за оренду приміщення за листопад 2020 не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арткай" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що, оскільки позивач не надав мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі приміщення, тому приміщення є переданим орендарем та прийнятим орендодавцем з дати зазначеній в акті приймання-передачі, а саме з 28.10.2020. На думку апелянта, вказане свідчить про відсутність обов`язку ТОВ "Арткай" сплачувати орендну плату за листопад 2020. Скаржник стверджує, що останнім днем строку на подання відзиву на позовну заяву слід вважати 25.12.2020, проте відповідач був позбавлений можливості подати до суду відзив та наявні у нього докази, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 01.03.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що відповідачу було відомо про існування спору, оскільки отримував попередню претензію Фізичної особи-підприємця Уманця Сергія Володимировича. Фізична особа-підприємець Уманець Сергій Володимирович зазначає, що відповідач не направив повідомлення про розірвання договору у спосіб передбачений умовами договору та не повернув приміщення, у встановленому договором порядку за актом приймання-передачі. Позивач наголошує, що відповідно до умов договору орендар зобов`язаний був не розривати договір протягом шести місяців, а у разі дострокового розірвання договору повинен був письмово повідомити не пізніше, ніж за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання договору, що відповідачем зроблено не було. Узагальнені доводи заперечення на відзив 15.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача до суду надійшли заперечення на відзив, які за своїм змістом є тотожними апеляційній скарзі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 справу №910/17969/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 та справу призначено до розгляду на 05.04.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арткай" у долученні до матеріалів справи додаткових документів. Позиції учасників справи Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 22.06.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Уманцем Сергієм Володимировичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арткай" (орендар) укладено договір оренди приміщення № 06222020-1 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах цього договору частину приміщення № 490 площею 99 м2 (далі - приміщення). Приміщення знаходиться на 21 поверсі будинку, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 14-16, приміщення №

490. Загальна площа приміщення 288,5 м2. Сторони домовились, що протягом терміну дії даного договору орендодавець не буде передавати в орендну третім особам залишок частини приміщення. Право здавати приміщення належить орендодавцю на підставі права власності. Мета оренди - офіс (п. 1.1.1 та п. 1.2 договору). Згідно із пунктом 2.1 договору передача приміщення орендарю в оренду і повернення приміщення орендодавцю здійснюється сторонами (представниками сторін) на підставі двостороннього акту прийому-передачі. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Акт прийому-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається орендодавцю, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення орендарем (п. 2.2 договору). Сторони у пункті 3.1 договору вказали, що строк оренди складає дванадцять місяців. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі приміщення орендарю за актом прийому-передачі. Розмір орендної плати за приміщення становить 4 200 доларів США в місяць, та сплачується у гривні за комерційним курсом АТ КБ "Приватбанк", а саме: комерційний курс = (курс продажу+курс купівлі) / 2 (пункт 4.1 договору). Пунктом 4.1.3 договору визначено, що орендна плата нараховується щомісячно, починаючи з 01.07.2020 до закінчення терміну дії цього договору. Орендодавець щомісячно складає акт про надання послуг оренди приміщення (далі - акт), та надсилає підписаний зі своєї сторони акт орендарю за допомогою електронного сервісу доставки та підписання документів "вчасно" до 25 числа кожного поточного місяця. За умовами пункту 4.1.4 договору орендар зобов`язується підписати акт за допомогою електронного сервісу доставки та підписання документів "вчасно" до 30 числа кожного поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 30 числа кожного поточного календарного місяця наперед за наступний місяць. Відповідно до п. 4.2 договору вартість усіх комунальних послуг, пов`язаних з обслуговуванням приміщення, та які орендар може споживати протягом дії цього договору, включені до щомісячної орендної плати та не сплачуються окремо. Орендар зобов`язується не розривати договір протягом шести місяців (далі - гарантований термін оренди). У разі розірвання договору протягом шести місяців починаючи з дати підписання орендар зобов`язується сплатити штраф у сумі орендної плати за невикористаний гарантований термін оренди (п. 4.5 договору). У пункті 6.1.3 договору сторони зазначили, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (представниками сторін) та скріплення його печатками сторін (за наявності) та діє до 01.07.2021 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1 договору). Кожна сторона має право достроково розірвати договір, про що про що вона письмово повідомляє іншу сторону не пізніше, ніж за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання договору. Днем направлення повідомлення про розірвання договору вважається дата, зазначена на квитанції, що надається відправнику відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. В зазначений строк орендар звільняє приміщення та проводить розрахунки за фактичний час користування приміщенням (п. 9.3.1 договору). Згідно з пунктом 9.7 договору у разі, якщо орендар письмово не попередив орендодавця про намір розірвання цього договору або про намір його пролонгації раніше, ніж за 90 днів до дати розірвання або припинення договору, то орендна плата за останній місяць оренди, зазначена в п. 4.1.5.2, не повертається і не враховується, як орендна плата за останній місяць оренди. 22.06.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування з 01.07.2020 частину приміщення площею 99м2 на 21 поверсі, за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 14-16, приміщення № 490, загальна площа якого складає 288,5м2 для використання під офіс, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.06.2020. 05.11.2020 Фізична особа-підприємець Уманець Сергій Володимирович направив претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" з вимогою сплати орендного платежу у розмірі 119 532,00 грн. Звертаючись з позовною заявою позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди приміщення №06222020-1 від 22.06.2020 щодо оплати орендної плати за листопад 2020, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 119 532,00 грн., пеню у розмірі 509,48 грн. та 3% річних у розмірі 127,37 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, договір, укладений між Фізичною особою-підприємцем Уманцем Сергієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арткай", за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 283 Господарського кодексу України). У статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України). Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України України). Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами пункту 5.4 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 30 числа кожного поточного календарного місяця наперед за наступний місяць. Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Арткай" орендну плату за листопад 2020 у розмірі 119 532,00 грн. на користь ФОП Уманець С.В. не сплачено. Апелянт в апеляційній скарзі послався на відсутність обов`язку ТОВ "Арткай" сплачувати орендну плату за листопад 2020, оскільки 09.10.2020 представником ТОВ "Арткай" на адресу ФОП Уманець С.В. було направлено лист про дострокове розірвання договору оренди приміщення №06222020-1 від 22.06.2020 та 28.10.2020 передано ФОП Уманець С.В. ключі від приміщення та акт приймання-передачі приміщення для підпису. Вказане твердження є безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не подав до суду першої інстанції вказаних доказів, як і підтвердження про отримання їх позивачем. Відповідно до пункту 4.5 договору орендар зобов`язується не розривати договір протягом шести місяців (далі - гарантований термін оренди). У разі розірвання договору протягом шести місяців починаючи з дати підписання орендар зобов`язується сплатити штраф у сумі орендної плати за невикористаний гарантований термін оренди. Кожна сторона має право достроково розірвати договір, про що вона письмово повідомляє іншу сторону не пізніше, ніж за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання договору. Днем направлення повідомлення про розірвання договору вважається дата, зазначена на квитанції, що надається відправнику відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. В зазначений строк орендар звільняє приміщення та проводить розрахунки за фактичний час користування приміщенням (п. 9.3.1 договору). Отже, всупереч пункту 9.3.1 договору ТОВ "Арткай" не надало до суду першої інстанції доказів направлення ФОП Уманець С.В. листа про розірвання договору за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання договору. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сторони у пункті 4.5 договору дійшли згоди, що орендар зобов`язується не розривати договір протягом шести місяців. Так, договір оренди приміщення №06222020-1 було укладено 22.06.2020. У свою чергу, відповідач не здійснив оплату за листопад 2020 року. Отже, з моменту підписання договору оренди та не оплатою ТОВ "Арткай" за оренду приміщення пройшло менше ніж шість місяців оренди. Слід зазначити, що у пункті 4.5 договору вказано, що в разі розірвання договору протягом шести місяців починаючи з дати підписання орендар зобов`язується сплатити штраф у сумі орендної плати за невикористаний гарантований термін оренди. Також, у пункті 9.7 договору у разі, якщо орендар письмово не попередив орендодавця про намір розірвання цього договору або про намір його пролонгації раніше, ніж за 90 днів до дати розірвання або припинення договору, то орендна плата за останній місяць оренди, зазначена в п. 4.1.5.2, не повертається і не враховується, як орендна плата за останній місяць оренди. Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на відсутність обов`язку ТОВ "Арткай" сплачувати орендну плату за листопад 2020, оскільки відповідач не надав до суду першої інстанції докази направлення листа позивачу про розірвання договору за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання договору та не здійснив оплату за оренду приміщення за листопад 2020 року термін договору, якого сплив менше ніж шість місяців. Таким чином, у порушення вимог договору та ст. 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по сплаті оренди приміщення за листопад 2020 року відповідач не здійснив, у результаті чого виникла заборгованість, яка становить 119 532,00 грн. З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за листопад 2020 року в розмірі 119 532,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача 509,48 грн. - пені. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України). Приписами статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Пунктом 8.4.1 договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов`язання, від суми боргу за кожен день прострочення. Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 509,48 грн. є арифметично правильною. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 127,37 грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі 127,37 грн. є арифметично правильними та нарахований відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині оплати оренди за листопад 2020 року, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягення з відповідача 7 500 грн. витрат на правничу допомогу, слід вказати наступне. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 04.11.2020, укладений між Фізичною особою-підприємцем Уманцем Сергієм Володимировичем та адвокатом Олексієнко Тетяною Володимирівною; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 4085/10; акт виконаних робіт від 11.11.2020 на суму 7 500,00 грн.; квитанцію № 265210008 від 12.11.2020 на суму 5 000,00 грн.; меморіальний ордер № 6054361К від 12.11.2020 на суму 5 000,00 грн. Вищенаведені докази колегія суддів вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі №910/17969/20 на суму 7 500,00,00 грн. З огляду на вказане вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтовного висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн. Стосовно посилання скаржника на те, що відповідач був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог чинного законодавства позивачем було надіслано на адресу відповідача позовну заяву з додатками. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву. Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернувся до Господарського суду міста Києва без вручення відповідачу з відміткою про причину повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції). Згідно зі статтею 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 911/3309/17. Отже, оскільки відповідачем не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2020. Крім того, колегія суддів вказує, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2020 представник відповідача подав до Господарського суду міста Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача вказав, що з Єдиного державного реєстру судових рішень товариству стало відомо про відкриття провадження у справі №910/17969/20. 10.12.2020 представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи №910/17969/20. З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у Господарському суді міста Києва та ознайомлений з матеріалами справи, проте відповідач не подав відзив на позовну заяву, а отже не скористався наданим йому процесуальним правом. Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права. На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/17969/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткай".

4. Матеріали справи № 910/17969/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 07.04.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Коротун В.В. Сулім