Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 2-2698/07

Справа № 2-2698/07 Провадження № 22-ц/4808/349/21 Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Пацаган В.В., з участю: представника МПП "Буран" Мазурика П.П., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, за апеляційною скаргою представника Малого приватного підприємства «Буран» на ухвалу Калуського міськрайонного суду, постановлену головуючим суддею Якимівим Р.В. 09 листопада 2020 року, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №2-2698/07, виданого 05 листопада 2007 року, яким МПП «Буран» зобов`язано передати йому цеглу в кількості 440 750 штук. В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 вказував, що рішення суду про задоволення його позову тривалий час не виконувалось, у зв`язку з чим він звернувся до органу ДВС з метою отримання інформації про хід виконання рішення. Вказував, що органом ДВС його було повідомлено про те, що 31 березня 2009 року виконавчий лист йому було повернуто без виконання. Посилаючись на те, що він не отримував зазначеного виконавчого листа, просив заяву задовольнити та видати йому дублікат виконавчого листа. Крім того, ОСОБА_1 просив поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Постановлено поновити строк для пред`явлення виконавчого листа №2-2698, виданого 05 листопада 2007 року на підставі рішення суду від 05 листопада 2007 року. Крім того постановлено видати дублікат виконавчого листа у справі №2-2698 від 05 листопада 2007 року про зобов`язання МПП «Буран» передати ОСОБА_1 цеглу в кількості 440 750 штук. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник МПП «Буран» подав апеляційну скаргу. Представник апелянта вказує, що ОСОБА_1 не надав суду жодного належного та достовірного доказу втрати оригіналу виконавчого документа. Представник МПП «Буран» звертає увагу апеляційного суду на те, що долучені до матеріалів справи листи Калуського міськрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07 вересня 2020 року №42354 та від 21 вересня 2020 року №44540 факту втрати оригіналу виконавчого документа не підтверджують. А тому, на думку представника відповідача, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу йому дублікату виконавчого листа. Крім того, представник апелянта зауважує, що пасивна позиція стягувача, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи контролю за виконанням рішення суду, вказує на те, що він не вживав активних дій на реалізацію своїх прав. При цьому, будь-яких доказів, які підтверджують наявність об`єктивних перешкод чи непереборних обставин, які перешкоджали йому упродовж тривалого строку вживати заходів щодо звернення виконавчого листа до виконання, він не надав. Посилаючись на вищенаведене, представник МПП «Буран» просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа. Заявник ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу представника МПП «Буран» не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. В засіданні апеляційного суду представник МПП «Буран» апеляційну скаргу з вищенаведених підстав підтримав, зазначивши, що рішення суду від 05.11.2007 року фактично виконано, оскільки стягувач отримав у 2008-2009 роках від МПП "Буран" цеглу в загальній кількості 64 750 штук та компенсацію вартості решти кількості цегли. Вказав, що в дійсності ОСОБА_1 у 2009 році отримав згаданий вище виконавчий лист і знав, що виконавче провадження було тоді закрито. Додатково зазначив, що заявник ОСОБА_1 не надав ніяких доказів втрати оригіналу виконавчого документа. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у даній справі. ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив, пояснивши, що оригінал виконавчого листа, виданого 05.11.2007 року, він від органу ДВС не отримував. А дізнався про те, що відповідне виконавче провадження закрито, тільки у 2020 році. ОСОБА_1 зазначив, що після видачі йому згаданого виконавчого документа він періодично звертався до директора МПП "Буран" з вимогами виконання судового рішення щодо видачі йому цегли, цікавився причинами затримки його виконання. Ухвалу суду першої інстанції в даній справі вважає законною і обгрунтованою. Тому просить залишити її без змін. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника МПП «Буран» та заявника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Постановляючи ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення у повному об"ємі заяви ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає, що з цим висновком місцевого суду погодитись не можна з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 05 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до МПП «Буран» про передання оплаченого товару задоволено частково. Зобов`язано МПП «Буран» передати ОСОБА_1 цеглу в кількості 440 750 штук (а.с. 3). Постановою головного державного виконавця РВ ДВС Калуського МРУЮ Сененко Т.М. від 11 січня 2008 року у даній справі на підставі виконавчого листа №2-2698 від 05 листопада 2007 року відкрито виконавче провадження ВП №5816256. Боржнику надано час на добровільне виконання рішення суду до 18 січня 2008 року (а.с. 4). З`ясовано, що рішення Калуського міськрайонного суду від 05 листопада 2007 року було частково виконано, зокрема МПП "Буран" передало ОСОБА_1 26 лютого 2008 року - 17 750 штук цегли, а 12 червня 2009 року - 7 000 штук цегли. Це підтверджується відповідними копіями заяв ОСОБА_1 (а.с.5,6). Крім того, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 визнав, що за час виконання згаданого судового рішення ним від МПП "Буран" отримано майно та кошти, загальна вартість яких дорівнювала 64 750 штук цегли. Він також не заперечував посилання директора МПП "Буран" про те, що для погашення боргу перед ним підприємство відчужувало своє майно. Із змісту листів Калуського міськрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07 вересня 2020 року №42354 та №44540 від 21 вересня 2020 року вбачається, що 31 березня 2009 року виконавчий лист №2-2698 від 05 листопада 2007 року було повернуто стягувачу без виконання на підставі п.6 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» і більше даний лист на виконання не надходив. Також цим листом ОСОБА_1 було повідомлено про те, що зв`язку із відсутністю виконавчого провадження вчинення виконавчих дій не можливо (а.с. 8-9). Підпунктом 17.4 п.1 Перехідних положень ЦПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа саме суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Апеляційний суд зауважує, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені виконавчі листи. Оскільки метою отримання дубліката виконавчого листа є забезпечення виконання, що є можливим лише в межах встановлених законом строків пред`явлення виконавчих документів, нормами ЦПК України не заборонено подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа разом із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання. Разом з тим, видача дубліката виконавчого листа і поновлення строку для пред`явлення його до виконання є окремими процесуальними питаннями, вирішення кожного з яких залежить від наданих заявником відповідних доказів. Відмова суду в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (як і звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку пред`явлення його до виконання без заяви про поновлення такого строку) само по собі не може бути підставою для позбавлення стягувача процесуального права на отримання дубліката виконавчого листа. Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується жодною із сторін спору, виконавчий лист про зобов`язання МПП «Буран» передати ОСОБА_1 цеглу у кількості 440 750 штук був повернутий стягувачу 31 березня 2009 року без виконання на підставі п.6 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана норма на час повернення виконавчого листа регулювала порядок винагороди державному виконавцю, а не порядок повернення виконавчого листа. В той же час колегія суддів зауважує, що порядок повернення виконавчого листа без виконання станом на 31 березня 2009 року регулювався ст. 40 даного Закону.Зокрема, п.6 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент повернення виконавчого листа), встановлено, що виконавчий документ прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.При цьому, цією ж статтею передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 21 цього Закону, тобто протягом трьох років. Також слід зазначити, що ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент повернення виконавчого листа), встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Аналогічне положення міститься також і в ч.5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в діючій редакції Закону. Отже, ОСОБА_1 вправі був повторно пред`явити виконавчий документ про зобов`язання МПП "Буран" передати йому цеглу в кількості 440 750 штук до виконання протягом трьох років з дня його повернення, тобто до 31 березня 2012 року. В межах цього строку ОСОБА_1 вправі ставити питання про видачу йому дубліката втраченого виконавчого листа. З матеріалів справи вбачається, що заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред"явлення до виконання ОСОБА_1 подано до суду тільки 05 листопада 2020 року, тобто більш ніж через 8 років після спливу 3-х річного строку для його пред"явлення. В рішеннях Європейського Суду з прав людини визначено, що вирішення питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження (справи: "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України"). Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа "Пономарьов проти України"). З матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що згадане вище судове рішення було у 2008-2009 роках виконано частково. З того часу пасивна позиція стягувача, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи (контроль, звернення в період виконання судового рішення до відповідного відділу виконавчої служби тощо) вказують на те, що він не вживав активних дій на реалізацію своїх прав. Будь-яких доказів, які підтверджують наявність об`єктивних перешкод чи непереборних обставин, які перешкоджали заявнику упродовж тривалого строку вживати заходів щодо звернення виконавчого листа до виконання, отримання його дублікат у випадку втрати, заявник не надав. Таким чином, заявник як стягувач мав можливість протягом встановленого законом строку використовувати права, надані законом, контролювати процес стягнення, робити відповідні запити, подавати скарги та інше. Цього ОСОБА_1 не було зроблено. Тому, на думку колегії суддів, навіть у випадку доведеності втрати оригіналу виконавчого листа, підстав для поновлення строку передачі його до виконання немає. Слід зазначити, що на час повернення виконавчого документу стягувачу статтею 27 ЗУ "Про виконавче провадження" було передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та об`єктивні докази того, що надісланий державним виконавцем оригінал виконавчого листа ОСОБА_1 не було вручено. Тому немає підстав стверджувати те, що виконавчий лист втрачено. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 про поновлення строку та видачу дубліката виконавчого документа та про поновлення строку пред"явлення його до виконання задовольнив безпідставно. Оскільки ухвала суду першої інстанції в даній справі ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, то вона не може бути залишена в силі. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Малого приватного підприємства «Буран» задовольнити. Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред"явлення до виконання виконавчого листа №2-2698, виданого 05 листопада 2007 року на підставі рішення суду від 05 листопада 2007 року відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Девляшевський Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року.