Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/6556/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3057/21 Справа № 210/6556/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач- Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року, ухваленого суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 29 грудня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення моральної шкоди яка заподіяна тяжким ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків. В обґрунтування позову зазначив, що з 28.09.1984 року по 14.03.1997 року працював на шахті «Северная» підземним гірником, підземним бурильником шпурів та підземним прохідником. На час його роботи шахта Северна була структурним підрозділом РУ Кірова. На теперішній час правонаступник шахти Северна є Публічне акціонерне товариство «АрселомМіттал Кривий Ріг». Він виконував роботи, які були пов`язані з запиленістю повітря робочої зони та шумом, що перевищували ГДК. 14.03.1997 року звільнився з підприємств. 11.09.2008 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини йому були встановлено два професійних захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії та нейросенсорна приглухуватість першого ступеня. Висновком МСЕК від 15.10.2008 року йому встановлена втрата працездатності у розмірі 60 % та визнано інвалідом третьої групи - безстроково. Відповідно до даного висновку йому протипоказані - важка фізична праця, праця в умовах виробничого пилу, несприятливого мікроклімату та рекомендовано - санаторно-курортне та медикаментозне лікування, ВМП та ЛФК. Позивач зазначив, що у зв`язку з професійними захворюваннями він змушений постійно лікуватись, щоб якось знімати біль та важкість у грудній клітині від приступообразного сухого кашлю, який переслідує його навіть при повільній та спокійній ходьбі. Вимушений ліками знімати приступи задухи, які трапляються по 2-3 рази на добу. А також він має зниження слуху та часті шуми в вухах. Такий стан здоров`я дуже пригнічує його та його родину, у зв`язку з чим він отримує моральне страждання. Підтвердженням вищенаведених фактів - отримання двох захворювань, визнання захворювань професійними, робота в умовах перевищення гранично допустимих норм праці підтверджується Актом розслідування профзахворювань від 29.09.2020 року. Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 204 000,00 гривень без утримання всіх податків з доходу фізичних осіб та всіх інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, яка заподіяна тяжким ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обовязків задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 95000,00 (шістдесят тисяч) гривень без утримання всіх податківз доходу фізичних осіб та всіх інших обов`язкових податкових платежів. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 950.00 /дев`ятсот п`ятдесят/ гривень. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі, позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині, стягнутого судом розміру моральної шкоди, збільшивши цей розмір до заявлених у позові вимог. Скаржник вважає, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної шкоди, судом не були оцінені у сукупності надані ним докази та неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Позивач вважає, що судом не було враховано норми статті 43 Конституції України, а також п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що призвело до несправедливого визначення суми компенсації за спричинену моральну шкоду. Відповідач, ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. При цьому, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» є належним відповідачем по справі та правонаступником шахти Північна РУ ім.Кірова ВО «Кривбасруда», де працював позивач під час отримання професійних захворювань. Відповідач вказує, що в умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював 24 роки, зокрема, працюючи на шахті «Родіна» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», а на шахті «Північна РУ ім..Кірова позивач працював в період з 28.09.1984р. по 14.03.1997, всього 12 років 6 місяців. Скаржник, посилаючись на наказ Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструкторізацію РУ ім.Кірова», вказує на те, що на баланс КГДМК «Криворіжсталь» було передано окремі об`єкти та виробничі потужності Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» для збільшення статутного фонду, і відповідно до цього наказу перехід прав та обов`язків не відбувався. Відповідач зазначає, що 29.05.2001 року заступником Голови Державного комітету Промислової політики України Грищенком С.Г. було затверджено Баланс станом на 01.05.2001 року майна та зобов`язань, що були передані ДП «РУ ім.Кірова» та прийняті КГДМК «Криворіжсталь», згідно, якому жодних зобов`язань по забезпеченню наступних витрат та платежів, в тому числі в рахунок забезпечення виплат персоналу по відшкодуванню шкоди від ДП «РУ ім.Кірова» не передавалось (розділ ІІІ «Пасив»), тобто правонаступництва не відбулось в розумінні цивільного та господарського права, тому відповідач не є правонаступником ДП «РУ ім.Кірова». Вказує, що ДП «РУ ім.Кірова» було ліквідовано у вересні 2011 року. Відповідач наголошує на тому, що на час прийняття наказ Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструкторізацію РУ ім.Кірова» ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (обєднання) не діяла, оскільки цей закон втратив чинність (20.03.1991) за 10 років до вчинення дій з передачі окремого майна на баланс КДГМК «Криворіжсталь». Скаржник зазначає, що шахта «Північна» не була окремим підприємством, а була структурним підрозділом ДП «РУ ім.Кірова», а відтак не могла бути приєднана як окреме підприємство до КДГМК «Криворіжсталь». Окрім того, відповідач звертає увагу на наявну сталу судову практику, що підтверджує відсутність правонаступництва у ПАТ «АМКР» по відношенню до Державного підприємства «Рудоуправління ім.Кірова». Посилаючись на Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 29.09.2008 року, складеного ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», вказує на те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» навіть не долучали до участі в розслідуванні, очевидно, що підприємство відповідача не є правонаступником шахти «Північна» «РУ ім.Кірова», тому можна зробити висновок, що підприємство відповідача будь-яких порушень законодавства про працю відносно ОСОБА_1 , які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійних захворювань, не вчиняло. Також, відповідач вважає суму моральної шкоди явно завищеною, такою, що не відповідає засадам розумності та справедливості, та вказує про надання судом першої інстанції більшої переваги доказам позивача, що, як наслідок призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. 26.03.2021 року на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів в порядку ст.367 ЦПК України, а саме копії висновку науково-правової експертизи Національної академії України Інституту Держави і права ім..В.М. Корецького щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм та положень законодавства України від 04.03.2021 року за вих.№126/33-е, оскільки цей доказ на час ухвалення судового рішення не існував. Посилаючись на зазначений висновок, відповідач вказує на те, що ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальності за діяльність РУ ім.Кірова», оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім.Кірова не відбулось правонаступництва, що підтверджує правову позицію відповідача та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена, з наступних підстав. Матеріалами справи і судом встановлено, що позивачОСОБА_1 тривалий час працював на підприємстві відповідача, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.14-15). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання №27 від 29.09.2008 року професійне захворювання виникло за тих обставин:працюючи на шахті «Родіна» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком» підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування з 03.01.2003 року по цей час (5 років 8 місяців) та підземним прохідником з 19.03.1997 року по 03.01.2003 (5 років 10 місяців) ОСОБА_1 згідно з професійними обов`язками виконував роботи у підземних умовах шахти, у зоні діючих машин і устаткування, які внаслідок конструктивних недоліків були джерелом шуму, що перебільшував гранично-допустимий рівень, а також з-за того, що були випадки порушення нормативного провітрювання гірничих робіт та несистематичного використання комплексу пилоподавлення, характеризувалися запиленістю повітря робочої зони на робочих місцях, що перевищувала ГДК. Причиной професійного захворювання встановлено: тривалий стаж роботи (24 роки) в умовах запиленого повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК та шуму, який перевищував ГДР (а.с.6-7). Згідно довідки МСЕК від 15.10.2008 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з 13.10.2008 року безстроково (а.с. 8-9). Хворобливий стан здоров`я ОСОБА_1 також підтверджується випискою із медичної карти №4107 стаціонарного хворого, випискою-епікриз із медичної карти №4803 стаціонарного хворого (а.с.10-11, 12) Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався нормами статей 153, 173, 237-1 КЗпП України, статті 4 Закону України «Про охорону праці», 23, 1166 ЦК України, й виходив з того, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником шахти «Північна» Рудоуправління імені Кірова, на якій працював позивач і отримав професійні захворювання, повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки, відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та частково погоджується із доводами позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя та тягнуть за собою відчуття болю, важкість у грудній клітині від приступообразного сухого кашлю, зниження слуху та часті шуми в вухах. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи в «Рудоуправлінні імені Кірова» ВО Кривбасруда» колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. В 1989 році Рудоуправління ім.Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім.Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім.Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім.Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім.Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім.Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім.Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім.Кірова станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19 квітня 2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта ім. «Північна», на якій працював позивач ОСОБА_1 відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» є правонаступником шахти ім. «Північна» Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда». Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року, якою Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, для вирішення даного спору правового значення не має, з вищенаведених підстав. Більше того, згідно ст.466 ЦК України, в редакції 1963 року, яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період створення Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї у зв`язку з заподіянням каліцтва, покладається на правонаступників. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. При цьому колегією суддів не приймається до уваги наданий відповідачем висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року №126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України ОСОБА_2 , та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ імКірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім. Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України ОСОБА_2 не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в період з 28.09.1984 року по 14.03.1997 року. Висновком МСЕК від 15.10.2008 року йому встановлена втрата працездатності у розмірі 60 % та визнано інвалідом третьої групи - безстроково. Крім того, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з професійними захворюваннями правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди є дещо заниженим і у цій частині частково погоджується із доводами позивача ОСОБА_1 . У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Виходячи з обставин справи, колегія суддів, ураховуючи ступінь вини відповідача у виникненні у позивача професійних захворювань., беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань ОСОБА_1 , які спричинені втратою здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності 60% з встановленням третьої групи інвалідності вперше і безстроково з 15.10.2008 року, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я, незважаючи на курси лікування, тривалість роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів -12 років 6 місяців, та, беручи до уваги той факт, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, який має позивач внаслідок втрати здоров`я, характер немайнових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 95 000 грн. до 150 000 грн. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації моральної шкоди буде 150 000 грн. Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача, тому відповідно збільшує і розмір судового збору, стягнутого на користь держави з 950 грн. до 1500,00 грн., тобто до одного відсотка від визначеного судом апеляційної інстанції розміру моральної шкоди. Також, з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2250 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1500 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь ОСОБА_1 з 95000 (девяносто п`яти тисяч) грн. до 150 000 (ста п`ятидесяти тисяч) грн., відповідно збільшивши розмір судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, з 950 грн. до 1500 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання позивачем апеляційної скарги на користь держави судовий збір у розмірі 2250 грн., (дві тисячи двісті двісті п`ятдесят гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 06 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: