Постанова Київський апеляційний суд № 201/5265/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року м. Київ справа № 201/5265/18 провадження №22-ц/824/3855/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року /суддя Притула Н.Г./ у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_3 про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась до суду з вимогами стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП з ПрАТ «Київський страховий дім»: несплачену частку страхового відшкодування в розмірі 26 572,78 грн.; пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 28.12.2016 року по 30.04.2018 року включно в сумі 10 927,08 грн.; 1 670,84 грн. - 3% річних за період з 28.12.2016 року по 30.04.2018 року включно; 6 188,16 грн. - індекс інфляції за період з 28.12.2016 року по 30.04.2018 року включно, а всього 45 358,86 грн.; з ОСОБА_3 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 500,00 грн., франшизу по полісу №АЕ/5689410 в розмірі 1 000,00 грн., а всього 2 500,00 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_4 інфляційні збитки в сумі 2 689 гривень 20 копійок, 3% річних в сумі - 602 гривни 79 копійок, пеню в сумі 915 гривень, а всього 4 206 гривень 99 копійок та судовий збір в розмірі 668 гривень 01 копійок; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 франшизу у сумі 1000 гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 14 гривень 73 копійки. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. /а.с. 188-194/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення в частині відмови у стягненні з «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_4 коштів скасувати, задовольнивши вимоги позову у повному обсязі у сумі 45 358,86 грн. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що страховою компанією визначено розмір збитку у спосіб, не передбачений законом - на підставі звіту про оцінку, і посилання суду першої інстанції на даний звіт як на належний доказ не узгоджується з нормами законодавства. Так, ст. 10 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» передбачено проведення оцінки майна на підставі договору, який укладається у письмовій формі. Статтею 11 вказаного Закону передбачено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутись до оцінювача - власник чи особа, що володіє майном на відповідній правовій підставі, та будь-яка інша особа, уповноважена власником. Звіт про оцінку майна складено на замовлення страхової компанії, а тому він складений без належної правової підстави. Наголошував, що позивачкою, на противагу звіту оцінки, було надано висновок експертного авто товарознавчого дослідження №0106/16/16 від 09.06.2016 р., згідно якого розмір матеріального збитку становить 49 018, 56 грн, з врахуванням ПДВ та коефіцієнту фізичного зносу. Висновок надано страховій компанії, з вирахуванням франшизи 1000 грн., страхова компанія повинна була сплатити 48 018, 56 грн. Щодо затримки виплати страхового відшкодування застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, що підтверджено численними правовими позиціями суду касаційної інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що автомобіль «ДЕУ», державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. 09.05.2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «ДЕУ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_5 під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2016 року (справа №178/1361/16-п) ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Як зазначено в постанові суду, 09.05.2016 року о 15 год. 40 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 , на 360 км автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ, що на території Криничанського району Дніпропетровської області, відволікся від керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з стоячим на узбіччі автомобілем «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_3 , чим ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Відповідно до полісу №АЕ/5689410 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «Київський страховий дім» в період часу з 15.09.2015 року по 14.09.2016 року. Полісом встановлена страхова сума (ліміт відповідальності на одного потерпілого) за шкоду, заподіяну майну в сумі 50 000,00 грн. та франшиза в розмірі 1 000,00 грн. Згідно з висновком №0106/16/16 від 09.06.2016 року складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. за заявою ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_3 складає 49018,56 грн. при цьому, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 50325,21 грн. 28.09.2016 року, ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 12.01.2017 року ПрАТ «Київський страховий дім» відмовив ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування, з тих підстав, що розділом 8 вищевказаного полісу «Особливості умови використання забезпеченого ТЗ», сторонами даного правочину встановлено, що до керування транспортними засобами не допускаються особи з водійським стажем менше 3-х років та/або, якщо водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років. Тобто, оскільки водійський стаж ОСОБА_3 становить менше ніж 3 роки, цивільно-правова відповідальність даної особи, у відповідності до умов правочину - не є застрахованою. Водночас, 05.12.2017 року позивачу було перераховане страхове відшкодування в розмірі 21 445,78 грн. та 4 367,52 грн. пені. Зазначене також підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №632/13-12 від 17.01.2018 року. Отже, страхова компанія сплатила страхове відшкодування та здійснила виплату за вирахуванням франшизи та суми податку на додану вартість, яке розраховане на підставі Звіту №79/56.07.16 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 13.07.2016 ФОП « ОСОБА_6 » згідно з яким (звітом) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в тому числі ПДВ становить 24 318,94 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ч. 3 ст. 988 ЦК України про те, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до пункту 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Встановивши, що страховик виконав власні зобов`язання - оглянув пошкоджений автомобіль позивача, на його замовлення був складений звіт з визначення розміру майнової шкоди та виплатив страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для надання переваги в якості доказу, поданого позивачем експертного висновку. Так, позивач звертаючись до суду з позовом просила стягнути різницю між виплаченим страховою компанією страховим відшкодуванням за Звітом складеним на її замовлення та Звітом, який складений на замовлення позивача згідно з яким вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ становить 49 018,56 грн. Водночас, позивач з клопотанням про витребування копії Звіту, на підставі якого страховою компанією було здійснено виплату страхового відшкодування, не зверталась, не зазначає за яких обставин суд має взяти до уваги як належний доказ вартості матеріального збитку саме Висновок, складений на замовлення позивача. Таким чином, оскільки не надано доказів що розмір матеріального збитку, визначений страховою компанією з порушенням вимог діючого законодавства, позивач не зверталася з клопотанням про призначення експертизи для можливості встановлення реального розміру збитків на день дорожньо-транспортної пригоди, тому суд першої інстанції не вбачав підстав для стягнення зі страхової компанії на користь позивача заявленої суми страхового відшкодування. З вказаним висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги щодо врахування розміру матеріального збитку, саме за наданим позивачем звітом, зводяться до переоцінки рішення суду першої інстанції та висновків суду не спростовують. Доводи щодо відсутності у страхової компанії правових підстав для здійснення оцінки - відсутності договору, колегією суддів не приймаються, оскільки оцінка здійснюється не лише на підставі ст. 10 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» якою передбачено проведення оцінки майна на підставі договору. Так, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, в даному випадку ПрАТ «Київський страховий дім». В частині вимог позову про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» за період з 26.12.2016 року по 30.04.2018 року включно: пені у розмірі 10927,08грн., 3 % річних у розмірі 1670,84 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6188,16 грн., суд першої інстанції дійшов також правильних висновків. Пунктом 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. Відповідно до п. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з моменту отримання заяви про страхове відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Згідно ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. З матеріалів справи вбачається що 28.09.2016 року позивач звернулась до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування та були надані всі необхідні для прийняття відповідного рішення документи, тобто останній день для сплати страхового відшкодування - 26.12.2016 року. В той же час, як вбачається, страхова виплата була проведена 05.12.2017 року, а тому суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційне збільшення та пеню, нараховані на суму 21 445,78 грн. за період з 28.12.2016 року по 04.12.2017 року, що становить відповідно 2 689,20 грн. інфляційні збитки (сукупний індекс інфляції 112,54), 602,79 грн. (342 дні прострочки) - 3% річних, 915,00 грн. (5 282.52 грн. - 4 367,52 грн.) - пені. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до збільшення сум лише у зв`язку зі збільшенням бази для розрахунків - суми страхового відшкодування. Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні недоплаченого, на думку позивача, страхового відшкодування, підстави для проведення перерахунку 3% річних, інфляційного збільшення та пені відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року - залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: